Україна шукає альтернативних постачальників газу

Українське керівництво намагається знайти альтернативних постачальників природного газу. Саме про відновлення співпраці з одним із найбільших у світі продавців цього палива Туркменістаном йшлося під час переговорів у Києві президента цієї країни Гурбангули Бердимухамедова з українським колегою.

Керівник цієї середньоазійської країни, з якою Україна колись мала надзвичайно міцні зв’язки в енергетиці, відвідав Київ уперше за десятиліття. За часів президентства Леоніда Кучми Туркменістан був одним із головних постачальників газу. Причому його вартість для Києва була значно нижчою за російське паливо. Втім, попри наполегливі спроби, переконати туркменського колегу укласти нові контракти про постачання газу на міжурядовому рівні, Віктору Ющенку не вдалося.

Нинішньому президенту Віктору Януковичу вдалося встановити з туркменським колегою значно кращі стосунки, ніж його попереднику. Він також шукає способів отримати доступ до значних газових запасів Туркменістану. «Нас дуже цікавлять питання спільної роботи в плані розвитку паливно-енергетичного комплексу. Той потенціал, який є в Україні, він повною мірою може бути задіяний Туркменістаном у розвитку видобування і транспортування природного газу» – заявив Віктор Янукович. Втім сторони утримуються говорити про будь-які конкретні домовленості, обмежуючись лише загальними словами.

Не надто багатослівно коментує зміст переговорів і керівник енергетичного відомства України Юрій Бойко. «Ми продовжуємо діалог щодо цього питання», – відповів він журналістам на запитання, чи йдеться про відновлення прямого постачання туркменського газу в Україну.

Експерти зазначають, що найбільшою перешкодою для постачання туркменського газу в Україну є необхідність його транспортування через територію Російської Федерації. Та, очевидно, не зацікавлена у втраті монопольного становища на українському ринку і не погоджується на допуск до своєї транзитної труби.

Відтак, переговори про відновлення прямих поставок газу з Центральної Азії поки що виглядають радше як елемент позиційної гри української влади, справжньою метою якої є змусити Росію переглянути діючі газові контракти. Іншим її свідченням може бути відкладення Верховною радою розгляду законопроекту, який дозволяє приватизацію стратегічних енергетичних об’єктів, зокрема української газотранспортної системи.

Росія, в свою чергу, теж не демонструє схильності йти на поступки і наполягає на отриманні контролю над українською ГТС.

На початку березня голова правління РАО Газпром Олексій Міллер домовився із керівником італійського концерну ENI Паоло Скароні пришвидшити спорудження газопроводу Південний потік, який транспортуватиме газ до країн ЄС дном Чорного моря в обхід території України. Його проектна потужність розрахована на щорічне прокачування 63 мільядів кубічних метрів газу. Міллер і Скароні ухвалили рішення про початок спорудження підводного газогону вже в грудні цього року. Після введення в експлуатацію труба перебере на себе більшість газу, який нині постачаєтсья українською ГТС. Остання вже нині відчуває скорочення обсягів транзиту російського газу в Європу майже на 20%. Це сталося після того, як запрацював інший обхідний маршрут – Північний потік, який проходить дном Балтійського моря.