«Перехід в Україні до квазі-монархії»: експерти про рішення КСУ

Судді Конституційного суду України

Політреформу-2004 скасовано. Конституційний Суд України визнав незаконними зміни до Конституції, внесені у грудні 2004 року, які обмежували повноваження президента і проголошували Україну парламентсько-президентською республікою.

При цьому судді пішли далі констатації незаконності змін, внесених у 2004 році. КСУ повернув дію старої Конституції зразка 1996 року. Україна знову стає президентсько-парламентською республікою, а президент Віктор Янукович повертає собі повноваження екс-президента Леоніда Кучми.

Рішення Конституційного Суду оголосив у п’ятницю голова КСУ Анатолій Головін. Згідно з документом, закон № 2222-IV про внесення змін до Конституції від 8 грудня 2004 року визнається неконституційним – «у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття». Цей закон – як вирішили судді – від сьогодні втрачає свою чинність. КСУ зобов’язав також органи державної влади привести нормативно-правові акти «у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV».

Рішення Конституційного суду є обов’язковим, остаточним і не може бути оскаржено. Документ підписали усі 18 суддів КСУ. Окрему думку, як повідомляють деякі ЗМІ, висловив суддя Шишкін.

Президент Віктор Янукович привітав рішення Конституційного суду. Про це він заявив у своєму зверненні до народу у п’ятницю. «Ми повернулися до Конституції, яку Європа і світ визнали як одну з найкращих», – сказав глава держави. Він також назвав поправки, внесені у політреформу - 2004, «причинами суцільних конфліктів у владі». «Сьогодні Конституційний Суд скасував поправки 2004 року. Як гарант Конституції, я виконаю це рішення, як виконав би будь-яке інше», – запевнив він.

Янукович також пообіцяв нові дії «з удосконалення Конституції», та пообіцяв, що підтримує ідею референдуму та Національної конституційної асамблеї.

Натомість опозиція зустріла рішення КСУ нищівною критикою. «Українським ГКЧП» назвала цей судовий вердикт лідер БЮТ Юлія Тимошенко. «Голова Конституційного Суду, макіївський маріонетка сьогодні зачитав рішення про початок українського ГКЧП», – заявила Тимошенко. Опозиціонерка наголосила також, що судді своїм рішенням надали президенту, парламенту, уряду повноваження, яких ті не отримували на виборах, і закликала до повного «перезавантаження» в суспільстві – дочасних президентських і парламентських виборів.

Рішення, прийняте суддями за поданням 252 депутатів владної коаліції, стало шоком і для багатьох українських експертів. Своїми думками про його можливі наслідки в інтерв’ю Голосу Америки діляться професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань, директор Міжнародного інституту демократії Сергій Таран, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.

Олексій Гарань: «В Україні завершується формування авторитарного режиму»

«Я думаю, після сьогоднішнього рішення Конституційного Суду цілком можна говорити про узурпацію влади. Юристи також кажуть, що Конституційний Суд повністю вийшов за межі своїх повноважень. Конституційний Суд зробив навіть більше, ніж про те його формально просили. Адже більшість експертів усе-таки виходили з того, що КСУ скаже: так, були порушення процедури, але далі поставить крапку. Тобто суд міг би порекомендувати внести зміни до Конституції, але не більше. Натомість суд постановив, що зараз має діяти стара редакція Конституції. І це свідчить про те, що в Україні навіть не починається, а завершується формування авторитарного режиму. Це сувора реальність, але вона така є.

Щодо наслідків. Проблема у тому, що влада діє дуже цинічно. Ця влада ігнорує усе на світі: вона ігнорує закон, вона ігнорує мораль. Тому я не думаю, що влада піде на «перезавантаження» і перевибори, як того вимагає опозиція. Якби можна було продемонструвати протест і вивести десятки тисяч людей на вулиці – тоді можна було б інакше спілкуватися. А так вони виходять з того, що вони можуть робити все, що завгодно, і усе зійде з рук.

Я думаю, що рано чи пізно суспільство все-таки самоорганізується і висловиться з цього приводу. Хоча насправді це треба було робити навіть не зараз, а ще тоді, коли формувався уряд і було прийнято закон про «тушки». Коли цей закон лежав на підписі у Януковича – ось тоді вже треба було, щоб під адміністрацією стояли десятки тисяч людей. Тоді б це могло стримати узурпаторів влади, а так вони почуваються безкарними».

Сергій Таран: «Йдеться не про перехід до президентської республіки, а радше про перехід до квазі-монархії»

«Це рішення суду суто політичне. Судова влада в Україні завжди слугувала винятково політичним потребам. А зараз Конституційний суд перебуває під цілковитим контролем Партії регіонів, яка таки вирішила переформатувати Конституцію під себе.

Є, безумовно, дуже сумні наслідки цього рішення. Перше – це те, що під сумнів ставляться не просто законодавчі акти, а взагалі легітимність української влади, причому всіх її гілок. І як із цієї ситуації виходити, залишається незрозумілим.

Друге – очевидно, що після рішення КСУ мають бути якісь відповідні рішення в парламенті. Але в парламенті, аби провести таке рішення, потрібно не менш ніж 300 голосів.

І третє – стає абсолютно зрозуміло, що ці рішення не є під реформи, вони не є під наміри Партії регіонів втілювати якісь реформи в Україні, а є швидше під переформатування влади. Адже щоб влада ефективно втілювала будь-які реформи, потрібні ефективні механізми контролю над діяльністю президента, зокрема, механізм імпічменту. Але є великим сумнівом те, що такий механізм буде діяти. Тому йдеться швидше не про перехід до президентської республіки, а про перехід до квазі-монархії, в якій немає контролю над основним фігурантом влади, над ключовою особою в країні».

Віктор Небоженко: «Судді КСУ не до кінця зрозуміли, що вони накоїли»

«Насправді Конституційний Суд прийняв рішення, яке з легкістю скасує будь-який інший Конституційний Суд і навіть Верховна Рада. Тому що в Конституції України чітко записано, що єдиним джерелом влади в країні є народ і його представник – законодавчий орган Верховна Рада. Там не написано, що найвищим законодавчим органом країни є Конституційний Суд.

А те, що його рішення мають безповоротний характер, ніяк не стосується того, що він має право тільки інтерпретувати і вимагати від Верховної Ради зміни норм Конституції. Але ні в якому разі не змінювати сам.

І тому я думаю, що Конституційний Суд вийшов за межі Конституції. Або навіть не так – Конституційний Суд настільки розширив поле конституційної інтерпретації, що я не здивуюсь, якщо завтра глава адміністрації президента видаватиме закони, що мають силу постанов Верховної Ради.

Справді, цим рішенням дуже сильно дестабілізували конституційний простір України. І скоріше за все, члени Конституційного Суду не до кінця зрозуміли, що вони натворили.

Що ж до правлячої політичної групи на чолі з президентом, то вони, напевно, вирішили діяти «малою кров’ю». Звісно, набагато простіше «нагнути» 18 членів Конституційного Суду, ніж примусити на двох сесіях голосувати 300 народних депутатів на користь відмови від їхніх власних повноважень. Парламент тепер стає таким собі додатковим органом.

І якщо суспільство і опозиція не знайде в собі сили повернути все це в рамки обговорення і законодавчого оформлення у Верховній Раді, тоді ми отримаємо сильну президентську республіку, де влада переходить від Конституційного Суду до президента Януковича але, скоріше всього, потрапляє в руки до адміністрації президента. І глава адміністрації стає реальним віце-президентом країни. А Верховна Рада перетворюється на філію президентської адміністрації. Тобто це не повернення до епохи Кучми, тому що Кучма мав критично налаштований щодо нього парламент. Про це всі забувають. А в даному випадку ми маємо повністю підконтрольні силові структури, прокуратуру, Кабінет міністрів, потужний прообраз КПСС – Партію регіонів і тотальну більшість у Верховній раді. У такій ситуації отримання повноважень зразка 1996 року говорить про неймовірну концентрацію влади. І, чесно кажучи, враження таке, ніби Україна готується до війни – а треба було б до реформ».