Земан проти членства України в НАТО і мріє про Росію в ЄС

Прага – Чеський президент мілош Земан вважає війну в Україні громадянською, виступає проти вступу України до НАТО і мріє про приєднання Росії до Європейського союзу. Про це, а також про роль армії Власова в Перемозі і те, чому на День Перемоги Земан поїде до Москви, він розповів в інтерв’ю російській службі Radio Praha.

– Пане президенте, чим викликане Ваше рішення не брати участь у параді в Москві?

– Дуже непросте запитання і дуже проста відповідь. Я їду до Москви, щоб поклонитись пам’яті мертвих. Не живих, а мертвих. Пам’яті двадцяти мільйонів радянських громадян, включаючи солдатів, які загинули під час Великої вітчизняної війни. Це мета мого візиту. Ось і все.

– Якщо говорити про Другу світову війну, більшу частину Чехословаччини звільняла радянська армія…

– Так.

– Західну частину звільняли союзники. У випадку з Прагою – було празьке повстання, на допомогу якому прийшли вояки армії Власова. В цей час вони вже не підпорядковувались німецькому командуванню. Більше того, до приходу Червоної армії вони покинули Прагу і тим самим врятували місто від якихось інших боїв.

– Так.

– Чи не здається вам, що через 70 років після закінчення війни варто було б на державному рівні вшанувати пам’ять і солдатів Російської визвольної армії?

– Я відвідав Нормандію. На запрошення польського президента приїду на Вестерплатте, де розпочалась Друга світова війна, щоб поклонитись полякам. І моя участь у заходах в Москві буде в пам’ять всіх радянських громадян, включаючи вояків так званої Визвольної армії.

​Я з Вами повністю погоджуюсь у тому, що вони вже були не під німецьким командуванням. Це як у людському житті. Ви здійснили якісь недобрі вчинки, які Власов, звичайно, зробив, та наприкінці свого життя зробите одну добру справу. Солдати Власова були також російські люди. Неможливо, звичайно, поклонитися всім пам’ятникам. В Чехії чи в інших державах. Та я, на відміну від інших європейських лідерів, країни яких не звільняла Червона армія, їду до Москви. Мертві, вшанувати їх пам’ять – це головна мета мого візиту до Москви.

– В чеському суспільстві, і погляди на це різні, часто і багато говорять про декрети Бенеша і виселення судетських німців. Але на тему, коли чехословацька влада видала Сталіну вже своїх громадян, росіян (репресованими були і тисячі українських емігрантів у тодішній Чехословаччині – ред.), які приїхали в рамках акції Масарика, в першу хвилю еміграції, говорять достатньо мало. Як Ви вважаєте, чи можна цей час вважати ганебним періодом чехословацької історії?

– Ви знаєте, НКВС – це була самостійна структура. Якщо такі люди перебувають при владі, їхня психіка трохи травмована. Вони підозрюють усіх в тому, що ті зрадили батьківщину. Але такі підозри не завжди бувають виправданими. Звичайно, на мій погляд, тодішньому чеському урядові не вистачило мужності. Цього, на жаль, не було.

– Чи можна порівняти напруження, що зараз виникло в Європі, і відносини Чехії з Росією, коли Ви були прем’єр-міністром, і в цей час Чеська Республіка вступила до НАТО? Тоді були інші причини, але також було напруження…

– Існувала обіцянка. Обіцянка на словах, не підписана в якості декларації, що НАТО не буде розширюватись. Ця обіцянка була дана Горбачову. Але, як я сказав, тільки на словах. Та коли вже НАТО розширилось, то гадаю, на цьому варто зупинитись.

Ті, хто говорить, наприклад, про Україну як про майбутнього члена НАТО, помиляються з різних причин. Можна хотіти вступити до НАТО. Але є й інша сторона, яка Вам повинна сказати, чи вона Вас прийме. Декотрі вищі представники країн-членів Євросоюзу говорять: «Ні». Це сказали міністри закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, президент Франції Франсуа Олланд та інші…

Я маю мрію. В довготривалому майбутньому Російська Федерація буде членом Євросоюзу. Якщо вам це не подобається, думайте, що Євросоюз вступає до Російської Федерації. Але результат буде один і той самий. Це компліментарна економіка. З одного боку – сировинні ресурси, з іншого – сучасні технології. Взаємодоповнюваність. Кожній зі сторін необхідна друга частина цієї економіки. Потрібно створити таку економіку, при якій росте рівень розвитку всіх держав. Ви знаєте, що ріст валового доходу Росії практично нульовий? Не через санкції, а через спад цін на нафту і газ... Це моя довгострокова мрія. А друга мрія – спільна боротьба з міжнародним тероризмом.

– Чи можна говорити про «інший шлях» російської демократії? Не класичний – європейський чи американський, а якийсь свій? З урахуванням ментальності, території, історії. Чи Росія має якийсь свій особливий шлях?

– Звичайно. І це стосується не тільки Росії. Це стосується Китаю, Японії, Індії, інших держав. Є різні цивілізації, різні релігії… В даному випадку є два види християнства: російський і західноєвропейський. В Китаї – конфуціанство, в Японії – синтоїзм, є індуїзм, є буддизм. І всі ці релігії більш чи менш мирні. Є тільки одна релігія, з якої витікає певна небезпека, і ця релігія – екстремальний, фанатичний іслам.

І ще мене хвилює те, що відбувається зараз в Україні. Я дуже сподіваюсь, що все це закінчиться розумно. Та все ж найголовніша загроза – це «Ісламська держава», вона найсерйозніша і довготривала.

– Чи бачите Ви в діях уряду України, в діях України якісь розумні кроки, які ведуть цю країну до Євросоюзу і до створення демократичного суспільства?

– Поки що рано говорити про вступ до Євросоюзу. Це тривала проблема. Ви знаєте, як довго на це чекає, наприклад, Туреччина.

Що стосується України, то я за виконання мінських домовленостей, повне їх виконання. Включаючи децентралізацію України, це – складова частина цих домовленостей. Включаючи повний контроль Україною свого кордону з Росією. І, звичайно, закінчення того, що я називаю громадянською війною.

Там триває громадянська війна. Свого часу в Іспанії була громадянська війна. З одного боку, було втручання Німеччини з Італією, з іншого – Радянського Союзу, а може і Франції. Але так чи інакше, це була громадянська війна. Ті, хто не розуміє, що в Україні має місце громадянська війна, помиляються.

Кінець кінцем, у Мінську між собою розмовляють дві сторони: українці з українцями. Я хочу, щоб в Україні був мир, щоб зупинилась ця війна. На мою думку, Україна має можливість зберегти територіальну цілісність за умови децентралізації країни. Децентралізації, коли є регіони, в яких існують певні права, як в будь-якій країні Західної Європи, включно з Чеською Республікою.

– Якої Ви думки про доповідь чеської Служби інформації та безпеки (BIS) про те, що з кожним роком в Чехії збільшується кількість агентів російських спецслужб?

– Я не дуже інформований про те, скільки агентів інших держав перебуває в Чехії. Я цілком впевнений в тому, що агенти будь-якої великої держави працюють в тих країнах, в яких мають економічний чи технологічний інтерес. Це нормально. На мою думку, кожна служба безпеки повинна займатись тими проблемами, щоб виправдати своє існування.

Повний текст інтерв’ю – на сайті Radio Praha