У містечку Гантер, яке знаходиться у Кетскильських горах США на північ від Нью-Йорка відкрився 39 фестиваль української класичної музики. Впродовж літа загалом відбудеться п’ять концертів. «Ми маємо гібридну програму цього року, бо не були певні, що літом буде полегшення карантинних обмежень, пов’язаних з коронавірусом. Тому ми маємо два живі концерти та два віртуальні. Також запланований виступ учнів нашої школи народного співу», – розповідає Наталя Соневицька, президентка Ради директорів Центру української культури у Гантері.
Чоловік Наталі – Ігор Соневицький заснував та не одне десятиліття опікувався центром та фестивалем. Кожного року представники фестивалю відвідують Україну, дивляться на різних виконавців та запрошують їх до участі у музичному заході.
Фото: Мирослав Скорик у Гантері
Соневицька додає, що до Гантера приїжджають виконавці, які мають міжнародну репутацію. «Скорик приїжджав багато разів. Був і Анатолій Солов`яненко. Окрім того, ми не лише проводимо фестиваль, а й замовляємо твори. Це розбудовує український репертуар. Наприклад, для нас Скорик написав 5 скрипковий концерт», – пояснює вона.
Гантер почав перетворюватися на українську культурну колонію починаючи з середини 1950-х. Для американських українців третьої хвилі імміграції та їхніх родин, які більше сімдесяти років тому вперше відкрили цю містину, вона запала в душу, адже так нагадує рідні Карпати.
Паралельно з фестивалем щоліта у центрі впродовж майже двох місяців відбуваються художні виставки. Софія Геврик – кураторка заходу - щороку звертається до українських митців та запрошує до участі у виставці.
Фото: Маленькі вихованці школи народного співу у Гантері
Каже: становлення Гантера як української культурної колонії відбулося в першу чергу завдяки тим художникам, поетам та композиторам, які були змушені покинути Україну через встановлення радянської влади. З початку 1970-х Українська Вільна Академія Наук щороку проводила у Гантері курси українознавства, що і стало основою для створення культурного центру.
У Гантері популяризують українську культуру і серед молодшого покоління. Влітку для дітей від 4 до 10 років відбувається низка різноманітних майстер-класів. За словами Соневицької, впродовж двох тижнів діти вчаться народних пісень. Через школу народного співу за ці роки пройшло більше тисячі дітей. «Ці майстер-класи ми робимо спеціально для молоді, щоб передавати їм народні традиції, наприклад, вишивання, гердани, плетіння віночків, кераміка, мотанки», - додає Соневицька.
Фото: Вхід до української церкви у Гантері
З 1962 року центром духовного та культурного життя українського Гантера стала унікальна дерев’яна церква. З її появою українці почали купувати або будувати будинки поблизу храму, створивши навіть окрему вулицю, яка називається Українська дорога.
Дерев’яну церкву без жодного цвяха будували усією громадою. Місцеві жителі люблять розповідати історію, як один з її меценатів - лікар Іван Макаревич, замість плати за лікування просив своїх пацієнтів їхати у Гантер допомагати зводити церкву. «В Карпатах багато таких є, а ми тут святкуємо її, бо вона пахне рідним. І люди приїжджають бозна-звідки, щоб подивитися на наш храм. Бо тут всередині є багато мистецтва», – розповідає Олесь П`ясецький, який не один рік був церковним старостою.
Фото: Закладання фундаменту майбутньої церкви
Орест Темницький – одноліток церкви. Каже: все його життя пов’язане з храмом. Не так давно громада обрала його церковним старостою. Розповідає: церква зроблена з кедру, дерево спеціально везли з Канади. Орест каже, що і зараз храм об’єднує українців. «То є чудова злука релігійності та духовності цієї церкви з її архітектурою, мистецтвом унікальних ікон, а також природою. То все з'єднує громаду. Наша церква - то є скарб нашої української громади в Америці», - додає він.
Фото: Церкву та іконостас розписували відомі українські художники з третьої хвилі імміграції
Одразу біля церкви – невеличка крамничка з українським крамом. Увесь дохід від її роботи йде на розвиток храму. Дарка Темницька у магазині за головну. Каже, більшість продукції – українська. Асортимент дуже широкий – від кераміки з трипільськими візерунками до гуцульських ковдр. Основна частина покупців – самі місцеві українці.
«Найбільше люблять намиста, ми маємо так само книжки, книжки багато купують, образи, а минулого літа просили інкрустовані тарелі. Наші купують щось до хати, щось на стіл, на подарунок», – пояснює вона.
Місцеві мешканці кажуть: незважаючи на те, що засновники громади вже відійшли у небуття, створений ними український Гантер продовжує жити та розвиватися. І найкращим доказом цього є діти на церковному подвір’ї, які так само, як і їхні батьки говорять українською.
Дивіться також: Святкування ідей, свобод, прав і цінностей: представники діаспори про День незалежності США. Відео
Your browser doesn’t support HTML5
Святкування ідей, свобод, прав і цінностей: представники діаспори про День незалежності США. Відео