Організація Об’єднаних Націй зараз неспроможна стримувати війни у світі і притягати агресора до відповідальності, – визнає постійний представник України при ООН Юрій Сергеєв. В інтерв’ю з нагоди 70 річниці підписання хартії ООН український дипломат сказав, що особливою проблемою є статутні повноваження членів Ради Безпеки, якими зокрема зловживає Росія. З Юрієм Сергеєвим розмовляв Богдан Цюпин.
Європа ще лежала в руїнах Другої світової, коли 26 червня 1945 року у Сан-Франциско була підписана хартія новоствореної Організації Об’єднаних Націй. Україна офіційно вважається членом ООН з 24 жовтня 1945 року.
Постійний представник України при ООН Юрій Сергеєв говорить:
«Ця організація створювалася саме з цією метою – підтримка миру і недопущення війни – це перші рядки в тій преамбулі, до якої доклала руки і й інтелект також українська делегація 1945 року. Але, на жаль, записане ігнорувалось не один раз. Згадаємо агресію проти Афганістану. Тоді ООН хотіла визнати Радянський Союз агресором, але не вдалося, бо країна-агресор наклала на це вето. Я думаю, що саме з того часу криза в організації стала більш очевидною. Хоча кризові явища з’являлися і до того, скажімо довкола Суецьких проблем і довкола корейських питань, але коли було намагання визнати країну агресором провалилося через вето самого агресора – це призвело до величезної кризи».
Юрій Сергеєв каже, що сьогодні ООН «неспроможна виконувати те, для чого вона була створена». Найбільше реформи вимагає статут, який дає п’ятьом членам Ради Безпеки право вето. Таким чином Росія має можливість гальмувати будь-яке рішення, яке засуджувало б російську агресію щодо України.
«В статуті ООН прописано, як виключити країну, яка грубо порушує статутні положення, а Росія якраз є тією країною, яка порушує статутні норми. Але та процедура прописана «за погодженням з Радою Безпеки». Це означає, що, скориставшись цією статтею, може подати, а Росія в Раді Безпеки накладає вето. Реформи мають початися з того, щоб обмежити можливості для маневру порушникам, які є постійними членами Ради Безпеки ООН, зокрема Росії. Бо вони обклалися такими положеннями статуту, що вони фактично є безсмертними, і доказати, що вона є стороною конфлікту відповідно до іншої статті також фактично неможливо, бо вона знову може накласти вето на постанову».
Миротворчі сили ООН виявилися одним із значною мірою дискредитованих інструментів організації. Тим не менше Україна, як жертва агресії, тримається за цю соломинку – заяву про миротворчий контингент для України, каже Юрій Сергеєв:
«Є лист, його не відкликали. Також є звернення до Європейського Союзу. Ми розуміємо, що Росія буде застосовувати в ООН своє право вето і буде ще раз демонструвати перед усім світом, хто вона є, спекулюючи на різних поясненнях. Є варіант просування цього питання через Генеральну Асамблею. Врешті є і нова ініціатива Пан Гі Муна започаткувати новий офіс підтримки – така ініціатива також є. Часткове залучення різних структур ООН до врегулювання з точки зору розміновування, наступного роззброєння, реінтеграції територій. З точки зору миробудівничого процесу. Це те, що є в пакеті досвіду ООН, неефективного, але зібраного за багато десятиліть миротворчих операцій».
Трансляції з дискусій ООН про Україну вперше привертали велику українську аудиторію до прямих репортажів зі штаб-квартири організації з Нью-Йорка. Навіть розчарування відвертою брехнею, яка там лунала і нездатністю зупинити агресора не повинно відвертати Україну від ООН.
«Варто не просто дивитися, а бути активним учасником цих процесів. Тому що на наших очах міняється світ. Ламається стара система безпеки, на місці якої треба збудувати нову. ООН переживає кризу, але ми маємо її врятувати, бо багато колективних зусиль було вкладено в те, щоб створити цю організацію. В цих процесах реформ ми формуємо і майбутнє планети, і людства. Ми бачимо, хто є хто. Сьогодні ми бачимо як формуються пріоритети. Україна як засновниця ООН не може просто так кинути цю організацію, і ми йдемо до членства в Раді Безпеки ООН цього року».
