Природний газ забезпечує чверть енергетичних потреб Сполучених Штатів. Це – ефективне, порівняно чисте і надійне джерело енергії. Популярність цього виду палива зростає і, за прогнозами, його використання зросте на 11% до 2030-го року. Найбільше газу видобувають з горючого сланцю у штаті Пенсільванія, багатому на поклади цієї гірської породи. Сланець залягає на глибині у понад кілометр, і для видобутку застосовують технологію гідравлічного буріння. Компанії-виробники кажуть, що вона цілком безпечна для довкілля та здоров’я населення. Втім, захисники навколишнього середовища та мешканці зони, де проводяться розробки, стверджують протилежне.
Виробник енергії, компанія «Чесапік Енерджі», готова розпочати буріння. Браян Ґроув, директор виробництва, пояснює, що відбуваються на цих схилах у штаті Пенсільванія:
«Бачите, цю зелену верхівку свердловини? Ми вже завершуємо роботу над підготовкою цього проекту».
Це проект гідравлічного буріння, пояснює Ґроув. За допомого вертикальних та горизонтальних бурових систем, технологи досягають покладів сланцевого газу на глибині більше кілометра. Потім у свердловину під великим тиском закачують спеціальний розчин – суміш води, хімічних речовин та піску. Сланцева порода під тиском тріскається та випускає газ.
Для того, щоб розколоти породу в одній свердловині, необхідно від 15 до 20 мільйонів літрів рідини. Ґроув каже, що проект Чесапік є яскравим прикладом видобутку з дотриманням всіх правил безпеки. Однак, використання цієї технології поки що викликає гострі дебати, особливо після публікації дослідження, проведеного Агентством захисту довкілля, яке показало, що хімікати, які застосовуються під час буріння, забруднюють підземні води. Стів Гводзовіч, програмний директор проекту «Чиста вода», каже, що це викликає серйозні занепокоєння у його штаті, де на використання технології гідравлічного буріння з 2005-го року було видано 4 тисячі дозволів:
«Найбільше занепокоєння викликає якість повітря, яке забруднюється через транспортування та збереження у відкритих водосховищах відпрацьованої гідравлічної суміші, яка містить хімікати та пісок».
Джун Чеппел каже, що могла лише безпорадно спостерігати за тим, як компанія встановила сім свердловин та котлован для відходів прямо поблизу її земельної ділянки у місті Вашингтон, штат Пенсільванія:
«Тут постійно смердить бензином чи гасом. Ми хворіємо. В цьому пеклі ми живемо вже три роки».
Аналітик Американської незалежної асоціації нафтовиків Лі Фуллер, каже, що індустрія повинна подбати про ризики, безпеку та здоров’я громадськості. Втім, каже, ці міркування не повинні зупиняти створення нових робочих місць чи сповільнити просування на шляху до енергетичної незалежності. За його словами, Пенсільванія – яскравий приклад розумного використання технології.
«Де вони бачать потенційно проблему, відразу проводиться перегляд норм. Саме такий підхід використовують у Пенсільванії, де не лише ефективно проводять перегляд регуляторної політики, роблять вимоги до безпеки більш жорсткими, але і підтримують на плаву всю індустрію видобутку сланцевого газу на східному узбережжі», – каже Лі Фуллер.
На сьогоднішній день, загальнодержавних стандартів буріння у США нема. Також досі не було проведено ґрунтовних досліджень щодо впливу цих технологій на якість води та повітря. Поки ці питання не будуть вирішені, дебати щодо безпеки гідравлічного буріння продовжуватимуть бентежити громадськість.
