США можуть підтримати новий уряд Сирії за певних умов

Завантажений фургон проїжджає повз покинутий танк в Алеппо, Сирія, через кілька днів після того, як повстанці захопили столицю Дамаск і скинули Башара Асада в Сирії, 11 грудня 2024 року.

Після падіння уряду сирійського президента Башара аль-Асада адміністрація президента США Джо Байдена заявила, що підтримає прозоре та інклюзивне формування нового уряду, підзвітного сирійському народу.

"Перехідний процес і новий уряд повинні відповідати чітким вимогам щодо повної поваги прав меншин, сприяння надходженню гуманітарної допомоги всім, хто її потребує, запобігання використанню Сирії як бази для тероризму або створення загрози для її сусідів, і мають забезпечити безпеку та безпечне знищення будь-яких запасів хімічної або біологічної зброї", – заявив державний секретар США Ентоні Блінкен у вівторок.

Визнання США нового уряду в Дамаску може призвести до скасування санкцій, які завдали шкоди сирійській економіці. Це стимул, яким адміністрація Байдена може скористатися в час невизначеності в країні.

"Ми хочемо, щоб план управління в Сирії був надійним і легітимним, стійким і відповідав прагненням сирійського народу", — сказав радник Білого дому з питань національної безпеки Джон Кірбі в інтерв’ю у вівторок для Голосу Америки. Це має бути "результатом процесу під керівництвом Сирії".

Хаят Тахрір аш-Шам, повстанці, які скинули Асада, у США входять до перелік іноземних терористів. За її лідера Абу Мухаммед аль-Джолані оголошено винагороду в розмірі 10 мільйонів доларів.

"Ця перемога, мої брати, є новою главою в історії всієї ісламської нації", — сказав він у своїй першій промові після того, як його бійці швидко взяли контроль над країною.

"Це поворотний момент для регіону, — сказав він, і згадав у заяві Іран, що, як він знає, добре сприймуть в Ізраїлі та США. — Він [Асад] передав Сирію іранським амбіціям, поширюючи сектантство та корупцію по всій країні".

Дивіться також: Аль-Джолані - лідер сирійських повстанців, які скинули режим Асада

У вівторок Джолані пообіцяв "притягнути до відповідальності" членів режиму Асада, які "причетні до тортур сирійців".

Останніми роками він дистанціювався від екстремістської ідеології. Він намагався заспокоїти етнічні та релігійні меншини Сирії, до яких належать християни, курди, друзи та алавіти, секта, з якої походить родина Асадів.

Але виголошуючи свою переможну промову не з президентського палацу, а з Великої мечеті Омеядів у Дамаску, побудованої у восьмому столітті сунітським халіфатом, Джолані посилає повідомлення регіону про свій рух.

Майкл Рубін, старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва, сказав Голосу Америки, що ця промова нагадала промову першого халіфа "Ісламської держави" Абу Бакра аль-Багдаді у Великій мечеті ан-Нурі в Мосулі в 2014 році.

"На Telegram-каналі повстанців з'явилися заяви, в яких мовилося: "Ми зайняли мечеть Омеядів. Далі ми підемо до Аль-Акси", яка, звичайно, в Єрусалимі. "Тоді ми збираємося піти до Кааби", яка знаходиться в Саудівській Аравії", - сказав Рубін.

Участь США

Президент Джо Байден швидко відправив Блінкена в середу до Туреччини та Йорданії для консультацій з лідерами після того, як у неділю віддав наказ про понад 70 авіаударів по об’єктах "Ісламської держави" в Сирії.

"Сполучені Штати працюватимуть з нашими партнерами та зацікавленими сторонами в Сирії, щоб допомогти їм скористатися можливістю впоратися з ризиками", — сказав Байден.

Але 20 січня 2025 року Байдена змінить обраний президент США Дональд Трамп, який сигналізує про те, що хоче, щоб США не брали участь у сирійському конфлікті.

"Це не наша боротьба, - заявив Трамп у соцмережах. - Нехай це відбувається. Не втручайтеся!"

Але США вже залучені. У Сирії дислоковано близько 900 військовослужбовців, які підтримують повстанське угруповання сирійських курдів.

Вашингтон також має тісні зв’язки з сусідами Сирії — Іраком, Ліваном, а також із союзниками Ізраїлем і Йорданією та союзником по НАТО Туреччиною.

"На них безпосередньо впливає те, що відбувається в Сирії, і вони також можуть впливати на те, що відбувається в Сирії, на краще чи на гірше", — сказав Раян Крокер, колишній посол США в Сирії, Іраку та Лівані.

"Не відходити повністю, точно ні, — сказав він Голосу Америки. — Але якщо США не хочуть бути надто залученими безпосередньо, то це час дуже тісно співпрацювати з партнерами в регіоні".

Дивіться також: Слабкість Путіна у Сирії вигідна Україні. Міжнародні реакції на падіння режиму Асада

Відповідно до доктрини Трампа "Америка насамперед" незрозуміло, чи будуть США спрямовувати свої дипломатичні зусилля на те, чого хоче Байден — майбутній сирійський уряд, який буде інклюзивним і неконфесійним.

Зацікавлені сторони діють

США, Ізраїль і Туреччина бомбили цілі в Сирії, щоб захистити свої інтереси.

Ізраїль завдав сотні ударів по військових об’єктах, щоб послабити залишки армії колись непохитного союзника Тегерана, і не дати зброї потрапити до рук екстремістів.

На півночі Сирії групи повстанців, яких підтримує Туреччина, напали на підтримуваних США курдських бойовиків, яких Анкара вважає союзниками сепаратистського руху.

Наразі союзник Асада, Тегеран, втратив значну частину свого впливу. Ослаблений поразкою своїх ставлеників у Хезболлі в Лівані та ХАМАСу у Газі, Тегеран може прагматично будувати відносини з Дамаском.

"Міністр закордонних справ Ірану говорив про нових сирійців як про перемогу опозиції, тоді як раніше вони не хотіли легітимізувати їх як опозицію, а називали їх терористами", — сказав Рубін. Тегеран зважує чи зможе він працювати з прийдешнім урядом, робить висновок експерт.

Росія, ще одна прихильниця Асада, яка прихистила його та його родину, хоче зберегти свої дві військові бази у Сирії.

У понеділок речник Кремля Пєсков заявив, що Москва розпочне переговори з новою владою щодо майбутньої військової присутності Росії.

Мохаммед аль-Башир, новопризначений тимчасовий прем'єр-міністр Сирії, який раніше очолював цивільний уряд повстанців, керуватиме перехідним урядом до 1 березня 2025 року, сказав він у коментарях у вівторок.

Дивіться також: Розв’язання “проблеми України з Росією” - Трамп назвав пріоритет своєї нової адміністрації у зовнішній політиці