Хто з батьків не мав проблеми відірвати свою дитину від комп’ютера. Втім, захоплення комп’ютерними іграми може бути корисним заняттям. Смітсонівський музей Вашингтона – одна з найповажніших мистецьких інституцій світу – днями представив експозицію Мистецтво комп’ютерних ігор, присвячену творчому виміру популярних серед усіх поколінь розваг.
Вхід до експозиції готує глядача до змісту виставки. Експонати не продаються, але пограти тут можна.
«Наш син безтями від комп’ютерних ігор. Він грає щодня», – каже відвідувачка музею Брітані Сміт.
Що таке ігрова залежність добре знає Кріс Меліссінос – куратор виставки:
«Скільки себе пам’ятаю – грав у комп’ютерні ігри».
Всі 80 експонатів виставки – з колекції Кріса. Він каже, що колекція охоплює 40-річну історію відеоігор:
«Всі хто виростав з іграми, напевне думали, що це щось більше ніж здається стороннім глядачам. Те, що в іграх не всі бачать мистецьку складову, пов’язано із певними стереотипами щодо мистецтва як такого».
Створення гри починається із замальовки зробленої від руки. У сучасних іграх графічна складова часто дуже витончена та складна. Втім, Кріс каже, що візуальний вимір, це лише частина гри:
«Гра це інтерактивне оповідання на розвиток якого гравець може впливати, стаючи його співавтором».
У відвідувача Бреда Піттака виставка викликає ностальгію:
«Тут я бачу ігри з яких почалось моє знайомство з комп’ютерами, коли я був ще дитиною».
На виставці Бред зіграв у нову гру «Квітка». В ній гравець може відчути себе пелюсткою на вітрі.
Інші надають перевагу традиційним комп’ютерним іграм. Натан Пірс грає по 12 годин на день – весь вільний від роботи час: «Прекрасна виставка. Я такого навіть не очікував».
Точно знає, чого він очікує від експозиції – її куратор: «Маю надію, що кожен відвідувач – геймер він, чи ні, зрозуміє, що ігри мають мистецький вимір, який вони раніше не помічали».