Курт Волкер: Трамп може скасувати безпекову угоду між Україною та США. Інтерв'ю

Безпекова угода між Україною та США, підписана президентами України та США Володимиром Зеленським та Джо Байденом на полях саміту Групи семи 13 червня, передбачає, що майбутнє України — в НАТО, а сам безпековий документ — не заміна членства в Альянсі, а доповнення на шляху до нього. Однак, на думку колишнього представника США у НАТО Курта Волкера, це не наближає Київ до членства в Альянсі, мовляв, потрібно наполягати саме на отриманні запрошення.

Про нову безпекову угоду, чому вона не передбачає конкретних сум допомоги, та як Україні "обійти" п’яту статтю договору НАТО, Голос Америки розпитав колишнього дипломата у США Курта Волкера.

Курт Волкер – колишній представник США у НАТО та колишній спеціальний представник Державного департаменту США з питань України. Почесний співробітник Центру аналізу європейської політики (СЕРА) та співголова Консультативної ради в організації BGR — групи лобістський та інвестиційних компаній.

Інтерв'ю редаговане для забезпечення ясності та плинності розмови.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Сполучені Штати та Україна підписали безпекову угоду, яку посадовці обох країн називають історичною і потужною. Як ви оцінюєте цю угоду?

Курт Волкер: Це хороший крок і, мабуть, найвизначніша угода для безпеки України, яку Вашингтон та Київ уклали з часів незалежності України. Вона буде корисною для нарощування обороноздатності України.

Водночас вона є не такою потужною, як могла б бути. Вона не є юридично обов'язковою. Це не гарантія безпеки. У ній йдеться про перспективу членства в НАТО, але це не наближає Україну на етапі членства. Тож ще багато чого можна поліпшити. Але варто зазначити, що це краще, ніж те, що було раніше, і це лише початок — це частина процесу, над яким ми продовжуватимемо працювати.

М.У.: Як цей процес триватиме? На які подальші кроки ви очікуєте?

К.В.: Найважливішим буде отримати запрошення для України до НАТО та розпочати переговори про вступ, і щоби це відбулося протягом розумного періоду часу. Ось куди ми прагнемо, але ми поки ще не там. І я не думаю, що це станеться на саміті НАТО у Вашингтоні чи навіть протягом цього терміну правління адміністрації Байдена.

Але я думаю, що ми все ближче й ближче до цього. Близько 29 членів НАТО зараз підтримують запрошення України приєднатися до НАТО. Однак є Угорщина, це особливий випадок, і також США та Німеччина. Я думаю, що ми зможемо досягти цього, але потрібен час.

М.У.: Чи досягла ця угода певного прогресу щодо майбутнього членства України в НАТО, оскільки існувала думка, що безпекові угоди — це альтернатива членству. Утім ця угода прямо каже, що вона є доповненням на шляху до членства.

К.В.: Що ж, у цьому сенсі, можна так сказати. Угода настільки відрізняється від членства в НАТО, що навіть прописує окремо, наскільки членство в Альянсі залишається важливим.

М.У.: Все ж ви ще не задоволені тим, як в цій угоді йдеться про членство в НАТО. Хіба те, що там прямо вказано, що майбутнє України – в НАТО, чи це не декларація якогось бачення?

К.В.: Ми про це говоримо вже 16 років, тому зараз ніхто насправді не сприймає серйозно заяви, що це якось наближає Україну до НАТО. Я думаю, що це лише демонструє, що насправді важливе саме членство в Альянсі.

Але боюся, що це найкраще, що ми можемо зараз отримати, і нам доведеться продовжувати наполягати саме на ідеї запрошення України до НАТО. Я розумію, що люди стурбовані тим, що запрошення зараз, поки триває війна, може бути витлумачено як таке, що країни НАТО повинні негайно розпочати війну з Росією.

Це питання, про яке ми повинні почати говорити — що означає стаття 5 у випадку України? [Стаття 5 засновницького договору Альянсу НАТО про колективну оборону полягає в тому, що напад на будь-яку з держав – членів Альянсу розглядається як напад на них усіх — ред.] Як її трактувати і застосовувати? Зараз про це не говорять, але думаю, що це можна вирішити.

М.У.: Яким чином?

К.В.: Наприклад, можна домовитись, що оборонні потреби України наразі не вимагають розгортання сухопутних військ НАТО. Натомість потрібно підтримувати протиповітряну оборону, забезпечити свободу судноплавства, продовжувати навчання та постачати спорядження — всі ці речі можна переглядати з часом.

Якщо настане момент і буде мирова угода, чи навіть тимчасове припинення вогню з Росією, ми можемо домовитися, що стаття 5 поширюватиметься лише на територію, яку контролює Україна, і водночас не визнавати окупацію Росією решти України.

Є багато способів, як це можна вирішити. Пам’ятайте, що коли Німеччина приєдналася до НАТО, це була розділена країна. І був період часу, коли Радянський Союз окупував Східну Німеччину та країни Балтії. Ми не визнавали їх входження до Радянського Союзу, а пізніше, коли вони відновили свою незалежність, ми одразу визнали їхній суверенітет. Є творчі шляхи, і це питання можна почати вирішувати, якщо захотіти.

М.У.: Безпекова угода не має жодних конкретних сум допомоги. У документі прямо написано, що адміністрація президента США проситиме Конгрес виділяти кошти на фінансування допомоги Україні. Ми бачили затримки з фінансуванням, які були останні пів року. Які ризики ви бачите в цьому?

К.В.: США вже надали величезні суми фінансування Україні — більше, ніж будь-яка інша країна. Тож я не думаю, що це можна поставити під сумнів через те, що в угоді відсутня конкретна сума підтримки. Але я вважаю, що причина цього в тому, що такі питання вимагають підтримки Конгресу. Адміністрація не може пообіцяти ресурси, які не були виділені Конгресом. І щоб уникнути підписання угоди, яку потім законодавці відхилять і розкритикують, конкретні цифри не включили.

Щодо отримання цих грошей від Конгресу, я насправді оптимістично налаштований, що підтримка України триватиме ще довго. Минулого разу, коли ухвалювали додаткову допомогу, розбіжності стосувалися не допомоги Україні, а того, чи достатньо ми робимо для захисту південного кордону Сполучених Штатів, перш ніж допомагати захищати інші країни. Якщо наступного року після виборів республіканці візьмуть під контроль Сенат, а демократи — Палату представників, це полегшить передачу допомоги Україні.

М.У.: Але чи є шанс, що допомога Україні знову може стати заручницею якихось внутрішньополітичних справ?

К.В.: Політика є політика, а правила Конгресу є правила Конгресу. Ніколи нічого не можна повністю гарантувати. Але так, цілком можливо, що такі речі як південний кордон повернуться, і люди наполягатимуть на законодавстві із захисту Сполучених Штатів, перш ніж ми матимемо справу з підтримкою безпеки інших країн.

М.У.: Ця угода є декларацією намірів. Водночас є стаття, яка говорить, що будь-яка сторона може вийти з цієї угоди в будь-який момент, попередивши іншу за пів року. Які ви бачите в цьому політичні ризики? Чи можливо, що зі зміною політичного клімату чи політичного керівництва, США анулюють угоду?

К.В.: Саме так. Пам’ятайте, що відбулося, коли президент Байден вступив на посаду: наступного ж дня він просто скасував усі розпорядження президента Трампа про закриття чи суворе обмеження кордону між США та Мексикою. Щось схоже може бути і тут — президент Трамп, якщо його знову оберуть, може скасувати цю угоду. Тому так важливо, щоб це був договір, який зобов'язує, як договір НАТО, який усі розуміють і підтримують. Тож ми зрештою маємо досягти саме членства України в НАТО — це щось постійне і тривале.

“Хочу наголосити на успішному саміті миру”, – радник з комунікацій Білого дому Джон Кірбі. Відео