У Москві посилюється боротьба прихильників і противників війни в Україні – російський експерт

Остання ескалація конфлікту на Донбасі є наслідком боротьби у Москві між прихильників припинення бойових дій в Україні та військовими, для яких це означатиме особисту відповідальність. Таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода висловив російський політолог, член Чеської асоціації міжнародних досліджень Юрій Федоров. На його думку, головною метою російського президента Володимира Путіна наразі є повернення територій, які контролюють сепаратисти, до складу України, надання їм особливого статусу, а також гарантування позаблокового статусу України. Разом із тим, каже Федоров, одночасно Путін розглядає і варіант воєнного конфлікту.

– Зростання такої агресивності є наростанням боротьби різних груп у Москві. З одного боку є частина російських лідерів, які розуміють, що потрібно цю авантюру закінчувати, оскільки ситуація у відносинах з Заходом є дуже плачевною. Ніяких свідчень того, що Захід готовий змиритися з анексією Криму та тероризмом на Донбасі немає, а економічна ситуація різко погіршується. З іншого боку, цьому протидіє група у силових відомствах, для якої припинення авантюри в Україні означатиме питання особистої відповідальності за розв’язання всіх цих процесів. Тож ці люди роблять все, щоб зірвати процеси щодо пошуку якогось компромісу.

– Народний депутат України Антон Геращенко опублікував план, написаний начебто Генштабом Росії, у якому йдеться про захоплення Лівобережної України за 15 дів. Росія називає цей план фальшивкою. Як Ви можете прокоментувати це? Чи це автентичний документ, і наскільки такі плани Росії можуть бути реальними?

– Це wishful thinking (видання бажаного за дійсне) з боку російських генералів. Поки що опублікований лише план групи військ «Північ». Там йдеться, що Збройним силам України, Нацгвардії та іншим підрозділам, які становлять 36 тисяч, 28 з яких перебувають у бойових частинах, з російського боку планується протиставити 5-6 мотострілкових бригад. Бригада – це 4 тисячі. Тож ці завдання вирішувати планують приблизно однаковою кількістю військ і сил. Але будь-яка людина, яка має мінімальні знання у військовій сфері, знає, що для наступу перевага має бути принаймні у три рази. У мене таке враження, що цей план придумали просто генерали, яким сказали створити план окупації північної частини Лівобережної України. Але я сумніваюся у його реальності. Весь досвід – і бої навколо Дебальцева, і те, що нещодавно відбувалося біля Мар’їнки – свідчить, що Збройні сили України не такі слабкі, як цього хотіла б Москва. Вони вміють воювати.

– А чи готовий зараз президент Росії Володимир Путін до якогось компромісу?

– Якщо Путін піде на компроміс, тоді постане питання, що він робив упродовж півтора року. Зараз для російської верхівки дуже важливе питання, хто відповідальний за те, що відбулося. В Україні нічого не вийшло, проект «Новоросія» розвалився, Крим – радшечорна дірка в економічному плані, ніж якийсь успіх. Тепер виходить, що Росії потрібно утримувати ці сепаратистські утворення. На це потрібна велика кількість коштів, яких немає. Ситуація з Заходом надзвичайно складна – фактично відбувається Холодна війна. А цю Холодну війну виграти неможливо, це всі прекрасно розуміють. Сьогодні співвідношення військових і економічних сил між Росією і НАТО для Росії набагато гірше, ніж це було у часи СРСР.

– Зараз у певних експертних колах побутує думка, що, мовляв, кому залишиться Донбас, той і програє. Чи погоджуєтеся Ви з цим?

– Якби якісь рішення в Україні ухвалював би я, я б від Донбасу відмовився. Але це дуже ризикована справа. Оскільки той, хто ухвалить таке рішення, ставить себе у дуже вразливе становище. Йому скажуть: ви зрадили свій народ, за що помирали наші діти?

– А чи потрібен Путіну Донбас?

– Ні, абсолютно не потрібен.

– А тоді які зараз можуть бути сценарії розвитку ситуації?

– Путін коливається між двома варіантами. Перший – це серйозна ескалація воєнних дій, щоб змусити Київ і європейців прийняти певні умови. Але його головною метою залишається включення «ДНР» і «ЛНР» до складу України з особливими повноваженнями нинішнього керівництва цих формувань. По-друге, Путін прагне включення у Конституцію України положення про позаблоковий статус.