Що штовхає Росію до протистояння із Заходом та агресії проти України?

Дії Росії дають підстави вважати, що її керівництво розглядає себе у стані конфронтації із Заходом, і агресія проти України є частиною цією боротьби, кажуть британські політологи, які радять політикам, і чиї книги обґрунтовують такі висновки ширшій аудиторії.

Марк Ґалеотті з Королівського інституту об’єднаних служб та Кеір Джайлз із Королівського інституту з міжнародних справ (Chatham House) у Лондоні в інтерв’ю “Голосу Америки” зійшлися на думці, що протистояння Москви із Заходом глибоко вкорінене і не має швидкого розв'язання.

“Путін фактично переконаний, що Росія перебуває у стані війни із Заходом, бо на його думку Захід кидає екзистенційний виклик статусу Росії як наддержави. Це означає, що Путін вважає виправданим використання будь-яких можливостей російської держави чи суспільства в ім’я цієї війни”, - каже Ґалеотті, автор книги We Need to Talk About Putin (“Нам треба розмовляти про Путіна”).

“Одним з аргументів Москви є переконання, що Росія перебуває під загрозою від Заходу, що Росія є спокусливою мішенню, і тому інші країни вилаштувалися у чергу, бажаючи напасти на Росію, вести проти неї підривну діяльність, дестабілізувати і розчленовувати її”, - пояснює Джайлз, який назвав свою нову книгу Moscow Rules: What Drives Russia to Confront the West (“Правила Москви. Що штовхає Росію до конфронтації з Заходом”).

Кеір Джайлз, старший співробітник Королівського інституту з міжнародних справ (Chatham House)

​Обидва автори вважають, що таке конфліктне бачення світу з Москви є одним з важливих чинників агресивної політики Росії стосовно України.

Ґалеотті вказує, що “для надто багатьох людей в Кремлі, включно з Путіном, те що відбувається в Україні, це не утвердження українцями свого національного суверенітету, а використання Заходом України проти Росії”.

Але Кеір Джайлз при цьому наголошує і на московському баченні ролі та прав невеликих країн: “Підхід Росії, взятий з 19-го сторіччя, полягає у тому, що у статусі великої держави вона має право домінувати над сусідніми країнами. Росія вважає, що має право на якусь квазіімперію, де вона може обмежувати вибір своїх сусідів у питаннях міжнародної політики, безпеки і навіть економіки, щоб не поставити під загрозу її власний вплив”.

Марк Ґалеотті, старший співробітник Королівського інституту об’єднаних служб у Лондоні

“Це повністю суперечить західному підходу, який визнає, що менші країни включно з Україною, є суверенними й незалежними і можуть самі визначати не лише свою безпекову та закордонну політику, але й вибирати економічні шляхи, як, наприклад, асоціацію з ЄС”, - каже Джайлз.

“Я думаю, - говорить Ґалеотті, - що він (Путін) вірить у те, що, коли якимось чином домовитися з Вашингтоном, або з Брюсселем чи з Берліном, то Київ стане слухняним. Це, звичайно ж, так не спрацювало б, але у це вірять ті, хто, як Путін, не вважають Україну повноцінною державою”.

Спокуса пожертвувати Україною

Марк Ґалеотті та Кеір Джайлз визнають, що на Заході є люди, які припускають, що протистояння з Москвою можна було б принаймні послабити, задовольнивши зазіхання Росії.

На думку Ґалеотті їх зараз дуже мало, проте Джайлз наголошує, що спокуса дуже велика.

“О, спокуса велетенська. Це справді у якості варіанту пропонують, ті люди, які насправді мали б краще розбиратися. Їхній аргумент в тому, що Росія переконана у своєму праві мати, як у 19 сторіччі, свою сферу впливу, або зону привілейованих інтересів, чи, якщо хочете, санітарного кордону. І тому, мовляв, Захід має поступитися і дозволити Росії це зробити”, - переповідає Кеір Джайлз.

Але окрім того, що такі дії були б морально огидні і суперечили б засадничим західним цінностям, на думку Джайлза, більшість розуміє, що вони не привели б до вирішення проблем, бо “минула історія подає аргументи проти такого підходу. Адже, чи було хоч колись таке, щоб Росія була задоволена, коли їй віддавали усе, що вона хотіла?”

“Зараз цій спокусі, за яку виступає дрібна меншість, можливо чинити спротив… Немає жодних свідчень того, що злочинці - вимагачі, якщо їм заплатити, скажуть вам "дуже дякую", а потім зникнуть. Вони повертаються знову і вимагають ще”, - розмірковує Ґалеотті.

Якби не Путін?

Навіть коли Путін вже не буде президентом, надії спостерігачів за російськими справами на різке покращення відносин Москви із Заходом, або на негайне припинення російської агресії щодо України, невеликі.

“На початку 2000-них років Путін говорив як жорсткий націоналіст, але був навдивовижу прагматичним. Він вважав, що Росії потрібні якісь відносини із Заходом. Але з часом Путін, як і багато автократів, став власною карикатурою. Він став менш прагматичним і більше переймається, щоб залишитися в історії чоловіком, який повернув Росії велич”, - вважає Ґалеотті.

На думку Марка Ґалеотті є надії, що Путіна замінить хтось з представників більш прагматичних російських кіл, яким насправді не подобається протистояння із Заходом, бо “більшість представників еліти не хотіли хрестового походу проти Заходу і вони тихо чекають, коли Путін піде”.

“Я не кажу, що вони приємні люди. Вони фактично прагматичні клептократи, але не обов’язково імперіалісти. Вони не хочуть вести якесь глобальне протистояння з Америкою. Вони хочуть мати можливість красти вдома, а потім безпечно відправляти ті гроші за кордон”, - каже Ґалеотті.

Кеір Джайлз підкреслює, що для більш ефективної політики стримування імперіалістичних поривів Росії Захід повинен, насамперед, визнати факт політики конфронтації, яку веде Москва, “щоб працювати над розбіжностями двох сторін, замість прикидатися, що їх не існує”.

“Найкращий вихід зі становища - це не прикидатися, що цього немає, не шукати перезавантаження, не шукати способів відновлення відносин з Росією, роблячи вигляд, що нічого не сталося, бо, як ми бачили знову і знову з часу завершення Холодної війни, усі вищезгадані способи лише додавали Росії переконання, що будь-які наслідки дій у відповідь на її жахливу поведінку будуть тимчасові і тому не стримували Росію від повторення таких її знову і знову”, - підсумував Кеір Джайлз.

Дивіться також: Що американські експерти кажуть про дебати Зеленський vs Порошенко?

Що американські експерти кажуть про дебати Зеленський vs Порошенко. Відео