Американські університети запозичили хорову традицію в Англії, де протягом століть студенти збиралися разом і виконували пісні на декілька вокальних партій. Нині десятки коледжів по всіх Сполучених Штатах мають свої хорові капели і хористи радо приймають у свої лави студентів, які пройшли прослуховування.
Єльська хорова капела – третій найстаріший колектив країни. Зібрання невеликого кружка любителів серенад переросло в потужний вокальний ансамбль. Цього року хор відзначає свою 150 річницю і цього ж місяця випускники Єльської хорової капели приїдуть на зустріч в Нью-Гейвен, штат Конектікут.
Різноманітна група
Спів завжди був великою частиною єльського життя, незалежно від предмету вивчення. Мистецтвознавець за спеціальністю, а згодом актор Вінсент Прайс та музикант за спеціальністю, а потім священик Вільям Слоун Кофін співали в хоровій капелі. Так само і Кол Портер - один з найпопулярніших американських композиторів, котрий написав гімн Єльської футбольної команди “Гарний бульдоґ Ден”.
Інший випускник – Річард Брукгайзер – нині редактор консервативного журналу “Національне рев’ю”. Вже в коледжі він цікавився політикою, до того ж йому імпонувало широке коло людей, яких він зустрів у хоровій капелі.
“Ці люди не були в політиці й не поділяли моїх політичних поглядів,” каже Брукгайзер. “Але коли ми співали це не мало значення, тому що ми повністю зосереджувалися на музиці й гарно проводили час”.
Хорова капела презентувала фольклорні пісні, духовну та класичну музику.
“Це доводить таким снобам як я, що різні види музики цінні по-своєму”, продовжує Брукгайзер.
Багата традиція
Єльська хорова капела заснована в лютому 1861 року. За весь цей час хор мав лише 7 диригентів. 93-річний Стов Фелпс співав за часів четвертого диригента - Маршала Бартоломея, відомого як Барті.
“Барті був чудовим та привітним вчителем,” каже Фелпс. “Він заставляв нас важко працювати доки ми не досягали досконалості”.
Барті опрацював сотні народних та духовних пісень і це підтримували всі учасники, тоді ще тільки чоловічої, хорової капели. Джефрі Даума - теперішній диригент хорової капели вважає цілком зрозумілим той факт, що музичний видавець вхопився за ці опрацювання, щоб продати їх іншим колективам.
“З наших переваг у 2011 році, вони виглядали досить старомодно, але вони були сповнені сил, дуже захопливі,” розповідає Даума, “саме тому його колекція “Пісні Єля” скріпила репертуар чоловічого хору на віки. Він й досі актуальний”.
Барті диригував хоровою капелою понад 30 років, а його наступник - Фенно Гіт провів у хорі майже 40 років. У 1961 році Єль став закладом для дівчат та хлопців, те саме сталося й з хором.
У Фелпса були різні думки з цього приводу. “Це була сила, воля та потужність, що пронизувала до глибини,” каже він про всіх чоловіків хорової капели.
Спільна мова
Але капела вижила та розвинулась як чоловіча та жіноча хорова капела. Протягом років єльські студенти використовували залу Hendrie для репетицій, подалі від академічних аудиторій.
Рой Бирд був солістом хору в 1960-х роках. “Бути чорним в Єлі – це вже щось резонансне. Бути чорним в хоровій капелі було не більшим, ніж у Єлі загалом. Але тому, що нас об’єднував спільний інтерес, в капелі колір шкіри вже не мав великого значення ”.
Прочі Мухерджі прибула у Єльську школу права 1972 року. “Я була студенткою з Індії, далеко від дому. Єльський хор став для мене дверима для нових знайомств та зустрічі друзів. Цей досвід спільної музичної мови був чимось надзвичайним”.
Багато людей знайшли в хоровій капелі друзів по життю. Різноманітні турне лише укріплювали цю дружбу, починаючи з концертів по всій країні кожної зими, й закінчуючи закордонними гастролями щоліта.
Диригент Джефрі Даума вважає якраз соціальний елемент секретом капели. “Коли у нас налагоджується міцний особистий зв’язок, ми стараємося не лише добре виконувати музику для композитора та аудиторії, ми також співаємо один для одного. І ми прагнемо зробити це якісно насамперед для себе”.
Теперішні учасники хорової капели лише почали оцінювати переваги багаторічної історії хору.
“Продовження традиції хорової капели протягом останніх 150 років - це те, над чим я не задумувалася до старших курсів”, розповідає Марі Оє - студентка-випускниця політичних наук.“Я сподіваюся ми доживемо до нашого 200 ювілею, зберемося разом і заспіваємо на всю горлянку».
