Звіт: новому президентові США буде складно змінити зовнішню політику, але самі зміни неминучі

Новій адміністрації США, що прийде до влади після президентських виборів буде складно змінити зовнішню політику, але геополітична ситуація змінюється, що викликає необхідність адаптуватись. Таким є прогноз, озвучений дослідницьким центром Carnegie Endowment у звіті “Стратегічні зміни у зовнішній політиці США”.

Якщо на президентських виборах переможе Дональд Трамп, йому може бути важко знайти посадовців вищого та середнього рівня, які поділяють наміри змінити зовнішню політику. А у разі переможця від Демократичної партії потенційні зміни у цій сфері так само стануть політичним ризиком для нового президента, хоча вони є неминучими для країни загалом.

Автори звіту нагадують, що під час свого президентства Трамп намагався зменшити масштаби гарантування європейської безпеки зі сторони США та зменшити участь країни у військових операціях на Близькому Сході.

“В обох випадках він зіткнувся з сильним опором з боку бюрократії національної безпеки, Конгресу та зовнішньополітичних еліт”, – йдеться у звіті.

Крім того, з їхніх слів, експерти із зовнішньої політики, які схиляються до поглядів Трампа, поділяються на кілька конкуруючих зовнішньополітичних таборів:

“Тож навіть якби його [Дональда Трампа] адміністрація змогла знайти та увести в уряд велику кількість лояльних до президента та бюрократично компетентних посадовців із зовнішньої політики, вони могли б не бути здатними прийняти послідовну програму стратегічних змін”.

Щодо попереднього терміну Трампа, то, вважають аналітики, його зусилля були успішними лише щодо тих цілей, які вже мали широку підтримку важливих груп зовнішньополітичного істеблішменту. І гальмувались там, де зустрічали активну опозицію з боку Конгресу чи всередині самої Республіканської партії. Наприклад, йому вдалося розірвати ядерну угоду з Іраном, але він не вивів американські війська з Сирії, йдеться в звіті.

Сполученим Штатам потрібна серйозна стратегічна переорієнтація – аналітики

Стосовно прогнозів щодо зовнішньої політики у разі перемоги Камали Гарріс, то історик і старший науковий співробітник Carnegie Endowment Стівен Вертгайм каже:

“Гарріс явно належить до іншого покоління, ніж президент Байден, і це, мабуть, матиме значення. Вона, можливо, особливо в питаннях Ізраїль-Палестина, буде більше прислухатися до Демократичної партії в цілому, не тільки до однієї її частини”.

За словами Вертгайма, будь-яка зміна зовнішньополітичного курсу для президента США буде суттєвим політичним ризиком.

Автори звіту аналізують приклади змін у зовнішній стратегії США з історії та підсумовують, що це практично ніколи не вдавалося реалізувати дуже стрімко. Наприклад, навіть вихід з В'єтнаму на початку 1970-х років зайняв кілька років навіть на тлі вимог величезного протестного руху в країні та за кордоном.

“Для здійснення стратегічних змін саме обрання президента, який хоче цього, є необхідним, але недостатнім [фактором, – ред.]”, – упевнені автори звіту.

Водночас звіт констатує: “Сьогодні все більше аналітиків стверджують, що Сполученим Штатам потрібна серйозна стратегічна переорієнтація. Вони вважають, що Штатам потрібно бути більш вибірковими у своїх зобов’язаннях, якщо вони хочуть залишатися у безпеці та процвітанні в наступні десятиліття.

Епоха американської гіперпотуги закінчилася, і країна не може дозволити собі політику щедрості скрізь і завжди”.

Перспектива катастрофічної глобальної війни

Натомість, у гіршому випадку, збереження нинішньої траєкторії може створити основу для катастрофічної глобальної війни, вважають у Carnegie Endowment.

Експерти також припускають, що залишилася у минулому ера “неперевершеної переваги” США, коли їхні військові й економічні можливості значно перевищували можливості будь-якої іншої світової держави:

“Ця надзвичайна привілейована позиція дозволяла Штатам проводити політику, не турбуючись надто про те, як на них дивляться інші світові держави чи впливають на них. Першість була стратегічною розкішшю, яка дозволила прийняти програму зовнішньої політики, спрямованої на побудову ліберального світового порядку з собою в центрі”.

Але ця спадщина, кажуть у центрі Carnegie, “залишає Сполученим Штатам підхід до світу, який погано адаптований до викликів сьогодення та завтрашнього дня”, особливо на фоні “піднесення Китаю та реваншистської Росії”.

Зовнішня політика США, пишуть автори звіту, стосується кожної країни світу, кожної потенційної транснаціональної проблеми та кожної світової інституції. Це утруднюватиме будь-якому новому президенту чи адміністрації запровадити серйозні зміни, особливо якщо ці зміни передбачають бути більш вибірковими та діяти менше.