Чехословацький корпус Кремля

«Навчені військові, громадяни з власною думкою, батьки сімейств» – так заявляють про себе члени об’єднання «Чехословацькі солдати запасу» (Českoslovenští vojáci v záloze). Як зазначено на сайті цієї організації, зараз кількість її членів становить понад 6 тисяч осіб. Більша частина – колишні військовослужбовці, що відбули строкову або контрактну службу в збройних силах колишньої Чехословаччини і її спадкоємиць – Чеської і Словацької Республік. У зверненні «Чехословацьких солдат», вони кажуть, що НАТО, членами якого є їхні країни, має намір втягнути чехів і словаків у «братовбивчу війну» з Росією. «Вороги – не російські солдати, а наші політики», – йдеться у зверненні. Самих себе «Чехословацькі солдати запасу» характеризують як «патріотів, а не націоналістів і не екстремістів». Подібних груп у країнах Центральної та Східної Європи останнім часом стає все більше. Про те, чим викликана поява воєнізованих формувань і які цілі вони переслідують, Радіо Свобода розповів експерт Центральноєвропейського інституту політичних досліджень (CEPI), колишній співробітник Міністерства оборони Словаччини Ярослав Надь.

– Підтримка таких груп тут здійснюється з російських джерел. Додамо до цього страх перед зовнішніми загрозами, який поширився в суспільстві, пов’язаний з нинішньою мігрантською кризою в Європі і дискусією навколо неї. Плюс пропаганда, яку здійснюють політичні сили, що критикують НАТО і Євросоюз, падає на підготований психологічний ґрунт – прагнення деяких людей об’єднатися в групи однодумців, як напіввійськові, так і просто радикальні, але які мають ті чи інші риси військової організації.

– Ви говорите про фінансування такого роду формувань російською стороною. Є якісь конкретні докази цього?

– Прямі докази можуть шукати відповідні державні служби, але непрямих – вистачає. Власне, такі групи, як «Словацькі новобранці», і не приховують того, що їхні члени їздили на тренування до Росії, які тривали по кілька тижнів, що з Росії до них приїжджають інструктори, які проводять такі ж тренування у Словаччині. Лідер «Словацьких новобранців» Петер Шврчек в одному з інтерв’ю говорив, що в керівництві його організації є людина, пов’язана з російським посольством. Що стосується саме фінансових потоків, то це, як я вже сказав, питання для компетентних служб, але досить нескладно уявити собі механізми такої підтримки – через якісь фонди або гранти – для груп, які об’єднують людей з різко критичними поглядами щодо НАТО, Євросоюзу чи США.

– Наскільки такі погляди поширені серед словаків, особливо молодих?

– Якщо судити за даними соціологічних опитувань, у Словаччині є дуже промовиста, але невелика меншість (не йдеться про десятки відсотків громадян), яка активно висловлює свої погляди, що зводяться до радикальної критики США, Європейського союзу, НАТО, Ізраїлю. Ці люди орієнтовані на конструювання «образу ворога». І є мовчазна більшість, яка не проявляє себе настільки активно, але позитивно оцінює наше нинішнє членство в європейських та євроатлантичних структурах.

Опитування говорять, що рівень підтримки участі Словаччини в НАТО – приблизно 60 відсотків, в ЄС – понад 70 відсотків. Так, серед частини молоді антизахідні настрої є. Частково це природно: молодь у певному віці схильна до бунту проти авторитетів, проти того режиму, який на цей момент при владі. Ну і молодь – важлива цільова аудиторія, і це розуміють різні внутрішні і зовнішні сили, російська пропаганда – одна з них.

– А що може запропонувати держава тим молодим людям, яким не вистачає духу колективізму, сили, якоїсь бойової підготовки? Є альтернатива радикалам?

– Останнім часом робилися деякі кроки в цьому напрямку. Хоча, звичайно, про відновлення чогось схожого на колишню систему Svazarma не йдеться. Але Міністерство оборони Словаччини почало займатися цими питаннями. Зокрема, воно висунуло пропозицію завести добровольчу допоміжну службу у збройних силах, яка дала б молодим людям можливість займатися військово-спортивною підготовкою. Міністерство освіти теж розробляє зміни у шкільній програмі, які включили б до неї більшою мірою елементи такої підготовки, тренувань зі зброєю – загалом, речей, які до душі багатьом молодим людям. Дотепер певний соціально-психологічний вакуум у цьому плані існував, і його заповнили в тому числі і напіввійськові формування. Групи молодих людей, які бігають по лісах у камуфляжній формі зі зброєю – добре ще, якщо з макетами або якимись небойовими видами зброї, – стають у нас в Словаччині досить звичайним явищем. Деякими з них керують чинні військовослужбовці, що неприпустимо, тому що ця їхня діяльність ніким не координується.

– Такого роду групи, які «бігають по лісах», як Ви висловилися, шукають контактів одна з одною? Є якась інформація про їхнє співробітництво, наприклад, з крайніми націоналістами типу Народної партії «Наша Словаччина» Маріана Котлеби або іншими політичними силами такого роду?

– Кілька місяців тому низка радикальних груп заявили про намір об’єднатися – з прицілом на майбутні парламентські вибори. Але дуже скоро між ними виникла конкуренція, якісь суперечки, і ці амбіції залишилися нереалізованими. Однак під час проведення якихось конкретних акцій радикали здатні об’єднувати зусилля.

– Словацькі спецслужби якось стежать за їхньою діяльністю?

– Думаю, насамперед цим повинна займатися військова контррозвідка. Особливо тому, що в ЗМІ вже з’являлася інформація про членів таких груп, які одночасно є чинними військовослужбовцями. Про якісь конкретні результати роботи спецслужб у цьому напрямку я нічого сказати не можу. Відомо, що і військова контррозвідка, і Словацька інформаційна служба (основна контррозвідувальна служба Словаччини. – ред.) ведуть ретельний моніторинг цих формувань. Сподіваюся, що у випадку, якщо ці угруповання вийдуть із «сірої зони» між легальністю і нелегальністю, де наразі діють, і вступлять у конфлікт із законом, проти них будуть вжиті швидкі та ефективні заходи.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода