На тлі постійних нарікань усіх сторін так званого «Мінського» мирного процесу на невиконання домовленостей президент Петро Порошенко висловив сподівання, що вже 2016 року Україна зможе повернути під свій контроль території на Донбасі. На запитання, чи виправданий оптимізм українського керівника, в інтерв’ю «Голосу Америки» відповідала експерт вашингтонського аналітичного центру Atlantic Council Аліна Полякова.
А.П. – Я вважаю, що це обов’язок президента бути оптимістичним. З іншого боку, не можна виключати, що його прогноз справдиться. Якщо «Мінськ» дійсно спрацює, то ми дійсно можемо побачити повернення Україні окупованих територій. Я вважаю, що складніше і важливіше питання в тому, як буде виглядати повернення. Не думаю, що в інтересах України є повернення цих регіонів у вигляді автономних територій, бо вони тоді випливали б на політику України в питаннях безпеки. Тим часом, якщо там будуть проведені і будуть визнані місцеві вибори, якщо до процесу будуть мати доступ представники ОБСЄ та інші організації, і ці регіони зрештою будуть реінтегровані в Україну за відповідною процедурою, то це вже інше питання.
Г.А. – Якщо є так багато скарг на «мінський процес», чи є йому альтернативи?
А.П. – Зараз «мінський процес» - це головний спосіб оцінки прогресу припинення вогню на сході України. Важливо те, що «Мінськ» не дуже вигідний і для Росії, бо російськи сили діють в умовах обмежень, які накладають мінські угоди, а санкції, які також закріплені мінськими угодами, далі шкодять російській економіці. Певні санкції ЄС та США прив’язані до справи Криму. Тож, санкції залишаються, допоки не будуть виконані мінські угоди.
Г.А. – У статті про перспективи України ви написали, що цей рік буде вирішальним - "пан або пропав" для України. Чому саме цей рік, адже минулі роки з активними бойовими діями були набагато складніші, хіба не так?
А.П. – Я вважаю, що на це можна дивитися так, що за останні два роки Україна пройшла через багато кризових ситуацій: велика політична криза, яка вилилася у Євромайдан, соціальні проблеми, економічна криза, боротьба усередині уряду, воєнна ситуація на сході і, звичайно ж, анексія Криму. Будь-яка з цих криз окремо могла призвести до колапсу України. Цього не відбулося, і це надзвичайне досягнення, про яке не треба забувати. Але усе це відносне. Тепер маємо 2016 рік, і в уряду є шанс втілити реформи, які вже ухвалені парламентом, і які мають підтримку міжнародної спільноти. 2016-тий буде критичним для України, показавши, чи може Україна досягти політичної стабільності, економічного зростання і рухатися вперед пори те, що на сході тривають бойові дії низької інтенсивності.
Г.А. – Те, що сказав президент Обама в останній промові про Україну в Конгресі, дехто дуже критикував. Що ви думаєте про людей, які радять президенту Обамі, коли йдеться про українські питання?
А.П. – Щорічна промова президента про стан країни – це дуже важлива подія, за якою варто стежити експертам. Він лише один раз згадав Україну і Росію. Це здивувало тих, хто розуміє, наскільки критичною є українська ситуація для стабільності Східної Європи, і наскільки критичною є політика російського уряду, спрямована на порушення світового порядку і безпеки. Тож, я сподіваюся, що Обама просто обмовився у реченні, де назвав Україну державою-клієнтом Росії. Я не скажу, хто написав цю промову. Сподіваюся, що експерти з питань України, Росії, Східної Європи стежили за нею. Але вибір слів президента був жахливий, бо виходить, що президент погодився з тим, що твердить російська пропаганда і в чому намагається переконати увесь світ: Україна не відрізняється від Росії і є державою-клієнтом. Але загалом - це помилка, яка стала неправильним сигналом і для України, і для союзників США.
