Спеціальні потреби

Сучасні умови, дикість російських солдатів, справжня війна. Іноземні журналісти поділилися враженнями від роботи в Україні


Журналісти тікають у прикриття після потужних обстрілів єдиного шляху евакуації місцевих жителів в Ірпіні, поблизу Києва, Україна, 6 березня 2022 року. REUTERS/Carlos Barria
Журналісти тікають у прикриття після потужних обстрілів єдиного шляху евакуації місцевих жителів в Ірпіні, поблизу Києва, Україна, 6 березня 2022 року. REUTERS/Carlos Barria

Чимало журналістів зі всього світу охоче їдуть висвітлювати війну в Україні. Крім досвідчених воєнних кореспондентів, які пройшли гарячі точки, в Україні працює й чимало тих, хто робить це вперше.

«Цей конфлікт проходить дуже близько до серця Європи, тому це відкриває можливості для багатьох молодих журналістів, які можуть репортажами з України створити собі ім’я в професії».

Про це під час організованого Українською службою “Голосу Америки” круглого столу “Журналіста на війні: висвітлені України в світі” сказав легендарний британський фотограф Пол Конрой. За його словами, умови роботи іноземних журналістів в Україні є досить комфортними, щонайменше порівняно із війною у Сирії.

«У Сирії, наприклад, ситуація була протилежною. Будь-що, що ми робили, було небезпечним. Наприклад, проїхати 50 метрів. Ми з Марі (журналістка газети «Sunday Times» Марі Колвін – ГА) таємно прокрадалися вночі через мінне поле. А тут є всі сучасні приміщення та засоби, все здається досить простим».

Дивіться програму:

Конрой - член ради опікунів лондонського «Фронтлайн Клуб» та один із засновників відділення організації у Львові, де він тренує українських журналістів, продюсерів та іноземних фрілансерів, які не мають підтримки великих організації, навичкам безпеки, у тому числі наданню першої медичної допомоги, у фронтових умовах. У 2012 році в Сирії, важко поранений, Конрой пережив напад, у результаті якого загинула його колега, легендарна військова кореспондентка Марі Колвін. За його мемуарами “Під дротом” про події в Сирії зняли голлівудський фільм «Приватна війна» та однойменний документальний фільм.

Втім, це почуття безпеки в Україні, каже він, - оманливе.

«Проте ви також стикаєтеся з іншим типом ворога. Це ситуація тотальної війни на фронтах, на передовій. Ви стикаєтеся з великою зброєю масового ураження на полі бою. У масштабах, що лише з часом наростають до масових, як-от у Сирії, люди звикають до цього. Тут обмежень не було з самого початку. Тому ви маєте хибне відчуття, у вас є багато нормальності в житті. Однак у місцях фронту це справжня війна», - наголошує Конрой.

Змінилися умови роботи журналістів і порівняно із тими, які вони були під час висвітлення Операції об'єднаних сил на Донбасі, розповів воєнний кореспондент телеканалу ICTV Олег Корнієнко, який також підключився до круглого столу. По-перше, сказав він, лінія фронту стала набагато ближчою до столиці, а, по-друге, стало важче розуміти, де саме вона проходить.

«Порівняно з війною на Донбасі, ти розумів, де ворог, де можна сховатися і можна було зрозуміти приблизно ситуацію лінію фронту. На початку повномасштабного вторгнення було важко зрозуміти. До того зараз, при повторному наступ на Україну, Росія уже відкрито задіяла свою живу силу і інше озброєння ніж у 14-му, 15-му і усі ці роки».

Воєнний кореспондент телеканалу ICTV Олег Корнієнко
Воєнний кореспондент телеканалу ICTV Олег Корнієнко

На відміну від багатьох попередніх конфліктів до послуг журналістів, які працюють в Україні, - інтернет, інші засоби зв'язку, соціальні мережі.

«Це добре для редакторів у Лондоні, тому що вони можуть мати цілий масив інформації перед собою. І це справді щось відносно нове. Я думаю, коли ми були в Лівії, такі можливості й комунікація тільки починалися. Це чудовий інструмент для фокусування своїх ресурсів. Коли я працював у газеті «Sunday Times» у редакції постійно думали, куди нас з Марі відправити. Тепер це не є проблемою, тому що загалом ви можете побачити, куди вислати журналістів», - говорить Конрой.

Але також, додав він, це може спрацювати проти журналістів, яких можна вирахувати за допомогою даних стільникового зв’язку, що й сталося з Полом та Марі у Сирії.

Інша небезпека - потрапляння в мережу та в ефір інформації, якою може скористатися ворог. Із початком війни в Україні, як журналісти, так й цивільні особи, навчилися відповідальніше ставитися до того, як і коли повідомляти інформацію про обстріли та воєнні тривоги, розповів Корнієнко. У перші дні війни ця інформація широко розходилася соцмережами, потрапляла на вебсайти та в прямий ефір телеканалів.

«Протягом цих двох місяців і цивільне населення, і журналісти зрозуміли, що так не потрібно робити. Нажаль, вже на другому місяці масштабної війни нарешті Мінкульт, Міноборони і Спілка журналістів України виробила цей механізм, що, наприклад, якщо ракета потрапляє в цивільний об'єкт, ми можемо їхати працювати на місце події, але в ефір про це говорити публічно можемо через 3 години. Якщо потрапляння у військовий об'єкт, то ми можемо говорити лише через 12 годин. У нас дуже часто повітряні тривоги і теж є таке правило, доки не завершиться повітряна тривога, ми не говоримо, куди був обстріл».

Третій учасник дискусії Майкл Вейс відзначив, наскільки уважно його колеги, з якими він працював під Києвом, дотримуються вимог уряду.

«Коли я був у Києві та Бородянці, дорогою як репортер я хотів фотографувати та знімати. І в ту хвилину, коли моя камера націлювалася на українське КПП, мій водій, мій фіксер, усі в машині говорили: «Не роби цього, тебе заарештують». Тому це нагадування, наскільки такі речі є чутливими», - сказав він.

Майкл Вейс, журналіст, директор News Line Magazine
Майкл Вейс, журналіст, директор News Line Magazine

Вейс - журналіст, директор News Line Magazine, який понад 10 років висвітлює міжнародні теми із фокусом на Близькому Сході та Росії, та є співавтором бестселера за версією газети «New York Times» «ІДІЛ: В середині Армії терору» та автором «Загроза нереальності: як Кремль використовує інформацію, культуру та гроші».

Висвітлення війни в України становить певний виклик для іноземної преси й у дотриманні стандартів журналістки, який вимагає повідомляти обидві точки зору.

«Як вам скаже будь-хто, хто працює у західних ЗМІ, складність полягає в зобов’язанні бути об’єктивним або здаватися об’єктивним. Я часто стикався з цим, висвітлюючи сирійську війну. Багато інформаційних організацій повторювали тези російського МЗС, включно з теоріями змови, без жодного сумніву та скепсису. Тоді як ці теорії можна було легко спростувати лише за допомогою мінімального розслідування», - сказав Вейс.

Втім, із часом, вважає він, ЗМІ покращили своє вміння працювати із офіційною позицією урядів, яка є відверто неправдивою.

«Я помітив різке перекалібрування багатьох відомих медіа-організацій у тому, як вони мають справу із заявами російського уряду щодо війни в Україні. Тобто зараз вони працюють із цим значно краще, ніж із заявами російського уряду щодо війни в Сирії».

«Неупередженість іноді може бути досить неприємною, коли вона переобтяжує. Не обов’язково існує інша, рівна їй протилежна та збалансована точка зору. Я думаю, що намагатися знайти цей баланс складно, але це не є неможливим. І я особисто сказав би комусь, хто бачив убивства: «Не вигадуйте приємнішу назву. Якщо вони вбивають немовлят, вони вбивають немовлят, і це вбивство», - зазначив Конрой.

Пол Конрой, британський фотограф
Пол Конрой, британський фотограф

Усі учасники погодилися, що робота журналістів в Україні має й додатковий аспект – зібрані свідоцтва стануть у нагоді під час розслідування воєнних злочинів росіян в Україні.

«Коли почалися спроби окупувати Україну, зокрема захопити Київ, у нас у всіх була можливість виїхати зі столиці, але ми залишилися тут, бо прекрасно розуміли свою відповідальність, свою місію. Це - наша професії. Що стосується відео доказів, ми це все знімаємо і передаємо в офіс Генпрокуратури», - сказав Корнієнко.

«Наразі Україна співпрацює з міжнародними партнерами у проведенні розслідувань воєнних злочинів і злочинів проти людства. І я, безумовно, вважаю, що журналісти відіграють у цьому вирішальну роль, - сказав Вейс. - Не лише ті, хто, на місцях опитує свідків, фотографує та знімає відео. Це також розслідувачі відкритих джерел, як-от Bellingcat. Вони проробили неймовірну роботу не лише стосовно України, а й інших тем, просто перевіряючи інформацію, яка поширюється інтернетом. Тож так, я вважаю, що журналісти мають моральний обов’язок вести хроніку звірств».

У тої же час, зазначають журналісти, звичайні українці є відкритими до спілкування з іноземною пресою.

«Я робив інтерв’ю з декількома очевидцями подій у Бородянці, які охоче поділилися тим, що вони побачили за понад 40 днів російської окупації. Вони хочуть, аби про ці факти знали. Вони розуміють важливість того, щоб їхню історію почули у світі», - говорить Вейс.

Голоси мирних мешканців є важливі ще й тому говорить журналіст, що це не є звичайним зіткненням двох армій - це війна спрямована, у першу чергу, проти цивільного населення. Вейс поділився тим, що його вразило найбільше із побаченого у Бородянці, де були зруйновані об’єкти цивільної інфраструктури.

«Магазини, ресторани та квартирні будівлі зруйновані вщент. Коли я був там, екстрені служби витягували людей з-під завалів, піднімаючи тони бетону. Вцілілі будівлі були просто розграбовані російськими окупантами. Я заходив у багатоквартирні будинки, де були спустошені коробки з прикрасами, одяг витягнутий із гардеробу, фотоальбоми розірвані. Весільні фотографії однієї пари були розкидані по всій спальні як акт осквернення. Найгірше, що я бачив, це сліди дефекації російського солдата на підлозі кухні молодої пари, прямо на чоловічий халат. Тут немає нічого військового. Це просто акт дикості. Це акт чистої патологічної ненависті. І на заході це мають розуміти, що це не звичайна війна. Використовується дуже брудна і нелюдська тактика».

У тому числі завдяки чисельним голосам українців, які лунають в усьому світі, Росія програла інформаційну війну, погодилися учасники дискусії.

«У контексті цього конфлікту, я гадаю, вам буде важко знайти когось, хто просував би лінію Путіна. Тому що 20 років нас годували цим наративом, що Путін – майстер пропаганди, темного мистецтва. А на ділі це не так», - вважає Конрой.

Вейс зазначив, що навіть якщо українці вважають, що західна преса не завжди правильно добирає слова, описуючи події в Україні, на загал висвітлення є проукраїнським.

«Загальний моральний імператив, наратив, на Заході є дуже проукраїнським. Дуже важко знайти будь-яку велику новинну організацію, за винятком одного чи двох ведучих на Fox News - але репортажі на Fox News досить хороші – які були б справжніми апологетами Путіна. Мабуть, це вже сам по собі тріумф української нації та українського народу», - сказав Вейс.

Дивіться також: Американські школярі зібрали гроші для фонду "Голоси дітей", що допомагає українським дітям. Відео

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Головна виконавча редакторка Української служби Голосу Америки, журналістка. Висвітлюю політику, відносини України-США, соціальні питання, але найбільш люблю розповісти гарну людську історію. Роблю включення із місця подій, записую інтерв’ю, пишу аналітичні статті, запускаю нові проєкти. Авторка двох книг та двох документальних фільмів. 

Розсилка

Recommended

  • Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

    Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

XS
SM
MD
LG