Міжнародне агентство з атомної енергії повідомило, що на Запорізькій атомній електростанції відновили другу резервну лінію електропередачі.
Ситуація на ЗАЕС загострилася 9 вересня, повідомив під час прес-конференції Рафаель Гроссі, генеральний директор МАГАТЕ. За його словами, це був дуже тривожний день, адже через обстріли станції, вона була відключена від зовнішнього електропостачання.
«Ситуація неприпустима. Ми граємося з вогнем. Ми не можемо продовжувати бути в ситуації, коли ми за крок від ядерної аварії. Безпека Запорізької електростанції висить на волосині. І ми бачимо, що одного дня ми ремонтуємо одну лінію, а наступного бачимо, як вона виходить з ладу, і думаємо, що тепер станеться?» - заявив він.
Стабільне зовнішнє джерело електроенергії потрібне аби охолоджувати реактор. Саме тому забезпечення зовнішнього енергоживлення АЕС стало ключовим завданням для обслуговуючого персоналу станції.
10 вересня Енергоатом повідомив про поновлення працездатності однієї з ліній, що поновило живлення АЕС від енергосистеми України. Як тільки це сталося, «Енергоатом» ухвалив рішення щодо відключення шостого енергоблока та переведення його в найбільш безпечний, так званий «холодний» стан.
Як пояснила «Голосу Америки» Мері Лу Данзік-Гугар, колишня очільниця Американського ядерного товариства, після зупинки енергоблока, реакція зупиняється, проте залишаються радіоактивні продукти термоядерної реакції.
«І багатьом із них потрібно кілька годин, деяким — кілька днів, тижнів або місяців, щоб перейти на нижчий енергетичний рівень і випустити своє випромінювання, яке також нагріває воду. І тому, навіть, якщо ви зупинили реакцію поділу, розпад цих продуктів продовжується. Вам потрібно продовжувати охолоджувати ядро», – каже експертка.
Вона також додала що, якщо енергоблок все-таки зупиняється або переходить на дуже низьку потужність, оператори мають використовувати джерело живлення за межами станції, щоб підтримувати роботу охолоджувальних насосів.
«І коли, нарешті, було відновлено зовнішнє електропостачання, було ухвалено рішення зупинити реактор, бо ми не можемо продовжувати працювати в цьому дуже невизначеному режимі. Занадто багато невпевненості», - пояснює вона.
Професор-ядерник Массачусетського технологічного інституту Джакопо Бунджурно погоджується з тим, що зупинка останнього енергоблоку – це був розумний та потрібний крок.
Це не вплине на роботу станції у майбутньому, коли після завершення війни, виникне потреба поновити виробництво електроенергії. Реактори переводять у цей так званий «холодний стан», коли потрібно замінити паливо, або провести планове технічне обслуговування. Це досить стандартна процедура.
Проте, з відімкненням останнього реактора, за словами Бунджурно, у персоналу станції з'явилося більше часу на реагування. Адже, коли реактори знаходяться в такому «холодному стані», є великий запас часу перед тим, як вони знову зможуть нагрітися.
«Тож це хороша новина. Адже у разі надзвичайної ситуації, коли персонал не зможе забезпечити охолоджування, пройде багато часу, перш ніж ви потрапите в ризиковану або небезпечну ситуацію. Таким чином, зараз реактори перебувають у найбезпечнішому стані, за умови, що станція може підтримувати охолодження, або через лінію електропередачі, або через аварійні дизель-генератори на місці», – додає вчений.
Відімкнення останнього реактора ЗАЕС дало персоналу станції більше часу на реагування у разі надзвичайної ситуаціїДжакопо Бунджурно
Також, на його думку, враховуючи той стрес, в якому персонал ЗАЕС перебуває вже більше шести місяців, мати для них трохи більше часу на відповідь – це хороший запобіжник.
Обидва науковці відзначають героїзм персоналу станції, який працює практично під дулами автоматів, а їхні рідні та близькі, більшість з яких мешкає в Енергодарі, опинилися практично в зоні бойових дій.
«Я дуже поважаю цих людей, які щодня ходять на роботу в таких умовах. Тож вся хвала робітникам. Саме з ними мої думки. Вони демонструють усьому світу силу та відданість безпеці та роботі, і я дуже зворушений цим», - каже Бунджурно.
Експерти звертають увагу на те, що саме нестабільне енергопостачання наразі – один з ключових викликів безпеці станції. Адже самі будівлі енергоблоків мають дуже складну структуру з кількома рівнями захисту.
За словами Бунджурно, якщо ці захисні оболонки порушено, це не означає автоматично, що реактор пошкоджено. Так само і удар в одну з цих будівель не обов'язково означатиме витік радіації.
«Реактори побудовані таким чином, що вони мають численні бар’єри між радіоактивністю, біосферою та навколишнім середовищем. Отже, пошкодження одного бар’єру не означає автоматично, що ви пошкодили інші», – пояснює він.
Гроссі також відзначає, що, незалежно від того, вимкнені енергоблоки чи ні, вони все одно потребують зовнішнього живлення. «Отже, якби ви опинилися в ситуації, коли зовнішнє електропостачання було зупинено, ви все одно зіткнулися б із ядерною аварією. Навіть якщо реактори не виробляють енергію», – попереджає він.
Саме тому ООН, МАГАТЕ, українська влада та наукова спільнота виступають за те, щоб довкола станції була створена демілітаризована зона. Ще під час виступу на засіданні Ради безпеки ООН 6 вересня Гроссі закликав до негайного створення зони фізичної та ядерної безпеки навколо станції.
У понеділок він повідомив, що вже розпочав консультації з цього питання з Україною та Росією. За його словами, по суті, мова йде про зобов’язання обох сторін, про відсутність військових дій довкола станції чи у радіусі, який може вплинути на нормальну роботу ЗАЕС.
Позитивним знаком вчені вважають і той факт, що на станції перебувають представники МАГАТЕ. Бунджурно каже, що це чітке повідомлення міжнародній спільноті, що світ спостерігає за ситуацією, і цей об’єкт є важливим. Окрім того, це має і практичний вимір, адже інспектори МАГАТЕ звітують напряму своєму офісу. Тобто МАГАТЕ, нарешті, має «власні очі» на станції.
