Сергій Лисенко: “Це відео зняте в травні 2016 на позиції «Зеніт» біля міста Авдіївка. Наша команда – військовий капелан Микола Мединський, журналістка Іванна Костюк і я – декілька днів жили з бійцями підрозділу «Вовки Да Вінчі» в укритті біля нульових позицій. Спочатку Да Вінчі не хотів, щоб його знімали, але за день-два вже не звертав увагу на камеру. У вільний від роботи час капелан розмальовував трипільським орнаментом різні уламки, що знайшов поруч з укриттям. Капелан згадав, що Дмитро навчався в художній школі – за це і отримав псевдо «Да Вінчі» – і запропонував йому долучитись до розпису, але командир відмовився. Протягом цієї війни я декілька раз зустрічався з Да Вінчі. Перший раз це було восени 2014-го року в селі Піски під Донецьком. Останній раз ми бачились у 2022 після операції зі звільнення Харківщини. Тоді Да Вінчі знову відмовився давати інтерв’ю, але натомість умовив розказати про Харківську операцію свого друга, легендарного офіцера 80-ї бригади з позивним «Апачі»”.
Дмитро Коцюбайло родом з Івано-Франківської області. У 2014-му, коли йому було лише 18-ть, Дмитро пішов добровольцем відстоювати територіальну цілісність України. Він був одним з наймолодших командирів у силах захисту України. У 2021 році Дмитра Коцюбайло отримав з рук президента Зеленського звання "Герой України" та орден "Золотої зірки".
Форум