Війна завершиться перемир’ям, яке буде порушуватись і порушуватись, припускає колишня керівниця спецоперацій ЦРУ

Війна в Україні закінчиться “як усі війни” - припиненням вогню. Але небезпека триватиме. Так Пола Дойл, колишня керівниця спецоперацій ЦРУ, експертка Інституту національної безпеки університету Джорджа Мейсона висловилися під час дискусії “Україна через міжнародний об'єктив” у Джорджтаунському університеті (Вашингтон, Колумбія).

“І ви знаєте, що перемир’я буде порушено, порушено, і знову порушено. Тому що Росія не є надійним партнером”, - сказала, відповідаючи на питання від Голосу Америки, Пола Дойл, яка має понад 30-річний досвід роботи у сфері національної безпеки та зовнішньої політики США, зокрема, очолювала глобальні операції ЦРУ.

Загалом дискусія у Джорджтауні була спробою “говорити про речі відвертіше, аніж в офіційних виступах”. Саме так зустріч прокоментувала для Голосу Америки старша викладачка The Bush School of Government & Public Service, кандидатка політичних наук Катерина Шинкарук.

За словами експертки, у виступах доповідачів було помітним намагання “побачити логіку у загальній нерішучості підтримки України” з боку Заходу, спільно США та Європи.

Під час дискусії звучали міркування про можливі сценарії завершення війни Росії проти України, варіанти перемовин з російським президентом та навіть твердження про те, що не всі території, захоплені Росією, можуть чи повинні бути звільнені.

“Важливо мати таку розмову, - каже Катерина Шинкарук, - але слід розуміти, що існують серйозні контраргументи, не всі вони були представлені під час дискусії”.

“Розбите корито” для Путіна як непрочитаний Заходом культурний код Росії

Джеймс Джеффрі, колишній посол США в Іраку, Туреччині та Албанії висловив скептичну оцінку рішення Міжнародного кримінального суду про ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна. Дипломат вважає, що це нічого не означатиме для самих росіян, які не поважають міжнародне право. Але й США офіційно не визнають юрисдикцію МКС на своїй території, тож ордер - це більше сигнал для Європи, “до того ж більше для Німеччини, ніж для будь-кого іншого”, - вважає Джефрі.

Крім того, на його думку, не можна було оголошувати “недоговороздатним” агресора, з яким “потім все одно треба буде домовлятися”.

Натомість Катерина Шинкарук навела присутнім приклад народної казки “Золота рибка”, як наразі непрочитаного Заходом культурного коду Росії. Натомість освітленого свого часу і російським поетом Пушкіним.

Сьогодні він може слугувати метафорою до припущення, що Путін міг би задовольнитися шматками української території і відступити від масштабних загарбницьких планів.

“Образ старої із казки про золоту рибку - це чудова метафора про те, що Росію нічого не зможе задовольнити. Травма нарцисизму породжує, як відомо, бездонну потребу у визнанні, статусі. У старої ця потреба не просто не вичерпалася, а дійшла до бажання стати морською володаркою і мати саму рибку за підневільну. Моя ідея озвучити цю метафору полягала у тому, що немає такої точки, в якій Путін сказав би: “Все, більше не нападатиму”. Якщо робити йому поступки, то це стане лише тимчасовим перемир’ям і навіть запрошенням до подальшої агресії”, - каже Катерина Шинкарук.

За її словами, казка дає ще один промовистий образ - розбите корито. Стара зупиняється тільки тоді, коли опиняється біля нього. “І це прекрасна метафора того, чому Росія має залишитися “біля розбитого корита”. Якщо вона не зазнає поразки, то буде намагатися і далі захоплювати й інші території”, - вважає науковиця.

“Цей образ розбитого корита - це певний культурний код, який далеко не всі можуть розшифрувати на Заході, і це наше завдання його пояснювати і розшифровувати. Йдеться про оцю парадигму Росії, що можна бути лише господарем або рабом. На рівних спілкування неможливе. Розбите корито - це той фінал, якого наразі Росія шукає, щоб зупинитися у своїх бажаннях. Коли мова йде пошук якихось адекватних компромісів з Росією, слід розуміти, що вона не зупиниться, поки її не зупинять”, - каже Катерина Шинкарук.

Підтримка України від Заходу: реальні цілі і “список бажань”

Почесний посол Джефрі запропонував розділити “реальні цілі” офіційної підтримки України Сполученими Штатами та “список бажань” (чи мрій). А також проаналізувати, “скільки США готові інвестувати в це”, маючи на увазі не лише фінансові інвестиції, але і політичний капітал, вкладений у підтримку України.

Як один із варіантів реальних цілей, Джеффрі розглядає зупинку Росії від ведення агресивної війни. Для цього, за його словами, Україні і партнерам “не потрібно відвойовувати кожну захоплену частину території”. Джефрі порівнює розмір ціни, “сплаченої” за території і вигоди, які це приносить.

Своєю чергою, Катерина Шинкарук зауважує, що питання безпеки залишиться абсолютно не вирішеним, якщо, наприклад, Крим міститиме російські військові бази. “Якщо Крим залишатиметься окупованим Росією, то це буде джерелом постійної небезпеки у Європі”, - каже експертка.

За словами Шинкарук, на конференції в університеті Джорджтаун прозвучали більш обережні позиції, хоча загалом у Вашингтоні “є багато інших думок – і про повернення всіх територій Україною, і про позбавлення Путіна влади в Росії, що відповідає стратегічним інтересам і США, і України”.

Експертка наголосила, що подібні дискусії на усіх рівнях розглядають війну в Україні з різних точок зору: “Якщо ми говоримо про те, що є мінімально прийнятним для США з точки зору їх залучення у підтримку України, то це одна історія. І зовсім інша – коли говоримо, який розвиток подій є стратегічно стійким для європейської безпеки”.