11 жовтня Нобелівський комітет в Осло оголосить лауреатів премії миру 2024. Українська служба Голосу Америки зібрала думки про те, хто може перемогти цьогоріч, як премія впливає на лауреатів, а також, чи варто Комітету вдатись до символічного кроку й взагалі утриматись від обрання переможця.
Прогнози щодо лауреатів
Серед найбільш імовірних лауреатів Нобелівської премії миру називають генсека ООН Антоніу Гутерріша, Агентство ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт на Близькому Сході або Міжнародний суд ООН.
Російський опозиціонер Олексій Навальний та президент України Володимир Зеленський цьогоріч, за оцінками букмекерів, потенційно мали б найвищі шанси стати лауреатами Нобелівської премії миру. Однак Навальний помер у колонії у лютому, а нагороду не присуджують посмертно. Зеленський же навряд чи стане лауреатом, бо очолює країну у війні.
Та попри всі оцінки оглядачів та прогнози букмекерів Нобелівський комітет може ухвалити цілком несподіване для багатьох рішення й обрати організацію чи людину, що не входить до фаворитів експертів.
Серед усіх майже 300 висунутих номінантів цьогоріч також: колишній генсек НАТО Єнс Столтенберг, експрезидент і кандидат у президенти США від республіканців Дональд Трамп, засновник World Central Kitchen Хосе Андрес, мільярдер Ілон Маск і Папа Римський Франциск.
Увага до ситуації на Близькому Сході
Світова увага прикута зараз до ситуації на Близькому Сході – й це може позначитись на виборі Нобелівського комітету.
Хенрік Урдал, директор Інституту дослідження проблем миру в Осло, в коментарі виданню Reuters каже: "У випадку з Газою, я думаю, що агентство ООН, яке допомагає палестинським біженцям, може бути одним із таких кандидатів. Вони виконують надзвичайно важливу роботу для цивільних палестинців, які зазнали страждань війни в Газі".
"Ми також потенційно можемо бачити такого кандидата як Міжнародний суд ООН у Гаазі. Вони одночасно виступали проти російського втручання в Україну, але також дуже чітко говорили, що Ізраїль має взяти на себе відповідальність і зробити все можливе, щоб в Газі не було вчинено геноцид", - додає Урдал.
Генсек ООН Антоніу Гуттеріш визнаний в Ізраїлі персоною нон ґрата. Міжнародний суд ООН закликав Ізраїль запобігти геноциду серед палестинців.
Якщо премію миру присудять комусь із них, чимало ізраїльтян можуть сприйняти це як політичну позицію Нобелівського комітету, вважає Далія Шайндлін, експертка з Century Foundation у Тель-Авіві.
У коментарі виданню Financial Times вона зазначила, що присудження премії миру агенції, яка допомагає палестинцям, буде "ще одним доказом того, що світ ненавидить Ізраїль. ... Я думаю, такою буде реакція, що вони обирають сторону в цьому конфлікті, що вони не підтримують мир, а підтримують палестинців".
Діана Бутту, палестинсько-канадська адвокатка, сказала FT, що премія миру для Гутерріша, Міжнародного суду чи агенції ООН, яка допомагає палестинцям, буде спробою "врятувати ці установи та осіб від нападу Ізраїлю".
Кількість воєн у світі зростає
Зараз у світі точиться близько 60 воєн, підрахували дослідники. За даними звітів, торік сталась найбільша кількість міждержавних конфліктів з 1946 року, і 2023 рік виявився одним із найкровопролитніших з часу закінчення Холодної війни. В таких умовах, як повідомляв Голос Америки, лунають заклики взагалі відмовитись від присудження Нобеля з миру цьогоріч.
"Я дивлюся на світ і бачу стільки конфліктів, ворожнечі та конфронтації, що мені цікаво, чи це рік, коли Нобелівську премію миру слід не присуджувати, а спрямувати увагу на той факт, що ця планета воює, і ми перебуваємо, можливо, у найнебезпечніший період історії людства", - каже Ден Сміт, директор Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру.
За свою історію Нобелівський комітет відмовляв у присудженні премії, зокрема під час Першої та Другої світових війн, а загалом - 19 разів: 1914-1916, 1918, 1923, 1924, 1928, 1932, 1939-1943, 1948, 1955-1956, 1966-1967 та 1972.
Натомість лауреатів премії визначали щоразу після 1972 року, включаючи роки, коли, до прикладу, тривали війни в Іраку, на Балканах, Афганістані, стався теракт 11 вересня, а Росія розпочинала свої вторгнення до Грузії чи України.
"Нобелівська премія потрібна якраз в умовах конфліктів, війн"
Але інші дослідники, а також лауреати попередніх років, не погоджуються, що премію не варто оголошувати цього року. Одним із таких є Михайло Савва, представник "Центру громадянських свобод", правозахисної організації, яка вперше в історії України отримала цю премію.
"Нобелівська премія миру - це ознака того, що ось ця організація, або ось ця людина, зробила величезний внесок в те, щоб був мир. Тобто Нобелівська премія потрібна якраз в умовах конфліктів, війн, несправедливості, порушення прав людини під час війн і конфліктів. І вона працює наступним чином: по-перше, світ бачить, що потрібно боротися за мир, а по-друге, організація, яке стає лауреатом, має більший ресурс для того, щоб робити те, що вона робила", - розповів Савва Голосу Америки.
Він додає, що "Центр Громадянських свобод отримав Нобелівську премію миру за внесок в захист прав людей під час війн, і за документування воєнних злочинів. "І таким чином норвезький Нобелівський комітет, який ухвалює рішення щодо лауреатів, підкреслив, потрібно фіксувати воєнні злочини, тому що це дуже важливо для суспільства, і в цьому випадку для українського суспільства, щоб всі винні, всі, хто скоїв воєнні злочини, були покарані, і потрібно захищати права людини навіть за таких важких умов, як повномасштабна війна".
Такої ж думки й Ендрю Чітгам, колишній посадовець ООН та експерт американського Інституту миру: "Я довго розмовляв з одним із представників комітету, і він пояснив мені деякі критерії та міркування членів комітету, але я не думаю, що це буде хорошим сигналом для світу, що зараз поганий час для вручення премії миру".
"Насправді якраз навпаки. Я вважаю, що дуже важливо, щоб ця нагорода стала таким символом того, що людство має продовжувати робити для просування миру. Зокрема, у сферах мирних переговорів, нерозповсюдження ядерної зброї, дотримання прав людини, гуманітарних справ", - розповів Чітгам в коментарі для Голосу Америки.
Як Нобель впливає на діяльність лауреатів
Савва підкреслює, що Нобелівська премія відчутно допомогла "Центру громадянських свобод" у їхній місії:
"Можу впевнено сказати, що Нобелівська премія допомагає головним чином за кордоном, змінюється ставлення до організації, яка стала лауреатом, тобто, коли ми взагалі говоримо про Нобелівську премію, головне слово репутація, ось Нобелівська премія в будь-якій сфері, це визнання репутації організації, її досягнень". А от в Україні, на відміну від західних країн, як відзначає правозахисник, інститут репутації тільки починає формуватись.
Також Савва зауважив, що "в перші три дні після отримання Нобелівської премії, наше життя дійсно змінилося радикально", коли до ЦГС було прикуто дуже багато медійної уваги. Однак пізніше в Україні зменшилась зацікавленість до організації, "а стосунки з владою, на мою думку, ніяк не змінилися, ... не було якихось там зустрічей із вищим керівництвом країни з приводу того, як можна використати потенціал Нобелівського лауреата".
Неоднозначне сприйняття рішень Нобелівського комітету
У 2022 році "Центр громадянських свобод" розділив нагороду із правозахисником Алесем Бєляцьким з Білорусі і російською правозахисною організацією "Меморіал". Тоді це рішення Нобелівського комітету розкритикували в Україні.
Нобелівський комітет і раніше ухвалював контроверсійні рішення, присуджуючи премію різним сторонам одного конфлікту. Зокрема, у 1993 році нагороду розділили південноафриканський борець проти апартеїду Нельсон Мандела та білошкірий президент ПАР Фредерік Віллем де Клерк.
А у 1973 році нагороду присудили головному дипломату США Генрі Кіссінджеру та дипломату комуністичного В'єтнаму Ле Дук Тхо за досягнення Паризьких мирних угод у січні 1973 року, за якими Вашингтон завершив виведення військ із Південного В’єтнаму. Ле Дук Тхо відмовився від премії на тій підставі, що мир ще не було встановлено, а Кіссінджер, приймаючи нагороду, не поїхав до Норвегії на церемонію, пізніше він намагався повернути цю нагороду.
При цьому, внутрішні документи, опубліковані в 2023 році, показали, що тодішній комітет присудив нагороду, усвідомлюючи, що війна у В’єтнамі навряд чи закінчиться найближчим часом.
Чи можливо таке цьогоріч – із представниками Палестини та Ізраїлю? Чітгам не думає, що це може статись цього року, але припускає, що такий крок міг би стати важливим символом.
"Війни так часто відбуваються між воєначальниками та главами держав, іншими людьми, зацікавленими у владі та політиці. У той час як є люди в усьому світі, у кожній країні та на кожній території, які працюють над вирішенням та пом’якшенням насильства", - зауважує Чітгам.
Він додає: "Тому я думаю, що ви можете знайти людей та організації, які є героями для звичайних людей, які дуже заслуговують на визнання. Чи я вважаю, що нагородження організацій, що перебувають у конфлікті, є потужним символом? Звичайно, я думаю, що це показує саме те, що я казав, що є люди, які далеко не пов’язані з політикою, яка, здається, є рушієм цих війн".
