Росія вже відчула перші наслідки нових санкцій проти енергетичного сектору, які Сполучені Штати запровадили 10 січня. Десятки нафтових танкерів дрейфують біля узбережжя Китаю, Росії, Сінгапуру та Далекого Сходу, повідомляє Reuters з посиланням на дані відстеження суден у понеділок. Санкції також торкнулись десятків трейдерів, посадовців у сфері енергетики і націлені також на фінансову систему, яку Росія використовує для переміщення грошей, пов’язаних із торгівлею нафтою.
Доки триває експорт російської нафти, у Кремля завжди будуть гроші на війну, наголошує Андрій Клименко — головний редактор BlackSeaNews та керівник Інституту стратегічних чорноморських досліджень, який моніторить морський експортний трафік нафти та нафтопродуктів РФ.
Кореспондентка Голосу Америки Марія Ульяновська поговорила з експертом про те, як зменшити доходи РФ від експорту нафти, диверсії з підривом кабелів у Балтійському морі, безпорадність флоту РФ у Чорному морі та загрозу десанту на Одещині.
Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.
Марія Ульяновська, Голос Америки: Одні експерти кажуть, що російська економіка на кінець 2024 року в дуже поганому стані, інші — що вона навпаки адаптувалася до санкційного режиму і має багато ресурсів, щоб продовжувати війну. Що показує моніторинг вашої організації?
Оцінка реального стану російської економіки стала предметом інформаційної війни.
Андрій Клименко: Оцінка реального стану російської економіки стала предметом інформаційної війни. Деякі експерти роблять висновки на основі хибних даних, які публікують на сайті Міністерства фінансів або Центрального банку РФ, а це — дезінформація. Ключ до вирішення цього питання полягає в спільній роботі економістів разом з розвідниками, інакше доступу до реальної інформації немає.
Моніторинг нашої організації стосується лише однієї, але важливої теми — це морський експортний трафік нафти та нафтопродуктів. Ми бачимо, що макроекономічні показники російської економіки виглядають цілком нормально, однак на мікрорівні, на рівні підприємств та галузей — є дуже серйозні проблеми.
Один з індикаторів — це те, що почастішали катастрофи з літаками. Ми, люди, які пережили крах Радянського Союзу, згадуємо, що саме такі прояви були за кілька років до розпаду СРСР.
Це свідчить про те, що в Росії закінчився запас комплектуючих, які вона закупила задовго до початку великої війни. Це також і вплив санкцій, тому що росіяни вимушені купувати не нові запчастини напряму у виробника, а такі, що вже були в експлуатації, через другі, треті, четверті країни. І зрештою, вони не можуть запросити фахівців-виробників того ж Боїнга до Росії, щоб здійснювати технічне обслуговування.
Це свідчення того, що в російській економіці все набагато складніше, ніж ті красиві цифри, які вони публікують в своїх балансах. Їхні проблеми накопичуються, і стан російської економіки буде лише погіршуватися. Думаю, вже в другій половині цього року в них будуть дуже серйозні проблеми.
М.У: У Сполучених Штатах та Європі діє ембарго на російську нафту. Однак ми бачимо, що експорт йде іншими каналами. Це те, що в медіа називають “тіньовий флот" РФ. Ви кажете, що це термін проблематичний. Чому? І як це працює?
Термін “тіньовий флот” сприяє перемозі Росії, оскільки викривляє реальний стан справ.
А.К.: Під терміном “тіньовий флот” ховається реальний путінський танкерний флот, а сам термін сприяє перемозі Росії, оскільки викривляє реальний стан справ.
По-перше, — це заниження показників реального експорту на 20-30%.
Інша теза полягає в тому, що весь цей флот — старий. Насправді середній вік цього флоту — 15 років, це абсолютно нормально. Половина цих танкерів мають прекрасні, страхові поліси P&I.
За даними дослідження Vox середній вік танкерів, що виходять з російського Калінінграда наближається до 30, а стан страхування таких суден невідомий. Міністерка закондонних справ Німеччини Анналена Бербок назвала "тіньовий флот" Росії "флотом іржавих танкерів", а згідно з даними фінського Центру досліджень енергетики CREA, з 420 кораблів, які експортували російську нафту та нафтопродукти в 2024 році, вік 30% перевищував 20 років — довідка Голосу Америки.
Йдеться також про небажання застосувати дієві заходи проти конкретних суден, нібито це невідомі кораблі з невідомими власниками. Це не так. 30% цього експорту — це судна, зареєстровані в Греції, які належать грецьким мільярдерам. 16-17% перевізників — це російські компанії, зареєстровані в Арабських Еміратах. І лише 10% — це компанії, зареєстровані в офшорних країнах, там, де справді важко знайти власника.
Тобто створюється ілюзія, що ідентифікувати ці кораблі — дуже важко. Однак сьогодні у світі жодне судно більше 300 тонн (аналог катера) не може пройти через морські протоки неідентифікованим.
М.У: Яку роль в російській економіці відіграє морський експорт нафти в обхід ембарго?
А.К.: Морський експорт російської нафти, загалом не є забороненим. Країни "Групи семи", ЄС та Австралія ухвалили рішення, що не купуватимуть цю нафту. Про ембарго оголосили за шість місяців до того, як воно почало діяти. Тобто в Російської Федерації було шість місяців, щоб перенаправити всі ці потоки до країн глобального півдня — Індії, Китаю, Туреччини, Сінгапура, Малайзії, країн Африки, тощо.
Крім ембарго на імпорт російської нафти морем, союзники встановили цінове обмеження на російську нафту на рівні $60, що забороняє західним компаніям надавати послуги перевезення та страхування на російську нафту, законтрактовану за ціною вище цього обмеження. Такий захід, пояснили в Мінфіні США, покликаний "забезпечити надійні поставки нафти та нафтопродуктів на світові ринки, а також одночасно зменшити надходження, які Російська Федерація отримує від нафтоторгівлі". США неодноразово вводили санкції проти компаній, яких вони звинувачують в недотриманні режиму цінового обмеження — довідка Голосу Америки.
Росія приблизно вдвічі занижує роль енергоносіїв в своїх експортних доходах — насправді вони складають близько 60-70% надходжень. Частка газу в цьому кошику складає 20%, 10% — вугілля та інші копалини, а 70% — це нафта і нафтопродукти. Водночас, роль морського експорту нафти дуже зросла і складає близько 70% від всіх експортних надходжень.
Цікавий також розподіл експорту нафти по морях. На півночі, з Мурманська через Північний морський шлях — це до 1%, приблизно по 20% — це Далекий Схід і Чорне море, і найбільша частка — 60% — це Балтійське море.
М.У: Чому така ситуація в Балтійському морі, яке по-суті оточене країнами, які бояться російської агресії і є союзниками України?
Доки триває експорт нафти, в Росії завжди будуть гроші на війну.
А.К.: Ці країни розуміють, що доки триває експорт нафти і нафтопродуктів, в Росії завжди будуть гроші на війну. Водночас, вони належать до західного світосприйняття і дотримуються міжнародних угод, зокрема й міжнародного морського права.
Для того, щоб завадити Росії експортувати таку кількість нафти, їм потрібен правовий шлях. Наприклад, можна передбачити винятки до Конвенції ООН з морського права — якщо певна діяльність загрожує вашій національній безпеці, то можна обмежувати свободу пересування по морю, вводити патрулювання, обов'язковий огляд суден, тощо.
Однак країни Балтійського моря розуміють, що якщо вони підуть на такі кроки, Росія почне супроводжувати ці танкери зі своїх портів військовими кораблями чи літаками. Це призведе до подальшої ескалації. Але я впевнений, що іншого шляху немає, інакше війна прийде до цих країн.
М.У.: У Балтійському морі вже відбуваються диверсії з підривом підводних кабелів звʼязку. Про що це свідчить?
А.К.: Це агресивні дії Російської Федерації, які попереджають, що буде далі. Це сигнал Європі: ваша інфраструктура ніяк не захищена, і якщо ви будете заважати експортувати нафту Балтійським морем, то ви залишитесь без електрики, без зв'язку і без ваших вітрогенераторів.
Перед тим, як розпочинається гаряча фаза будь-якої війни, зіткнення збройних сил, спершу виводяться з ладу комунікації ворога. Тому треба не боятися зараз кваліфікувати це як агресію і відповідним чином реагувати.
М.У.: Нещодавно про пошкодження кабеля повідомив і Тайвань. Чи повʼязані ці випадки?
А.К.: Китай — союзник Росії. У випадку Тайваню — це вимірювання реакції перед тим, як ухвалити рішення: розпочинати агресію чи не розпочинати? Якщо реакції не буде, вони розпочнуть.
М.У: Які кроки може зробити світ, щоб унеможливити діяльність російського флоту і зменшити експортний дохід Росії від цієї нафти?
А.К.: Партнери дають Україні приблизно 100 мільярдів доларів на рік — половина йде на підтримку бюджету і половина на військову допомогу. Стільки ж Росія заробляє на експорті лише з Балтійського моря. Тобто союзники збирають податки зі своїх національних бюджетів на протидію РФ, а Путін кожного дня заробляє ті самі суми повз їхні береги.
Країни "Групи семи" задекларували так звану стелю ціни російської нафти на рівні 60 доларів за барель. У відповідь Володимир Путін видав указ, яким заборонив продавати нафту за граничною ціною. І виникла ситуація, у якій цінова стеля не реалізується.
Були журналістські розслідування, які показали, що в Індії та Китаї, куди йде основний потік цієї нафти, нафта купується вище за 60 доларів. Те, що США накладають чергові санкції на ці танкери свідчить, що ця стеля не працює. Тому, я думаю, що це треба нарешті визнати і шукати інші рішення.
Я думаю, одним із дієвих механізмів, є вторинні санкції, які накладають на тих, хто допомагає експортувати, чи користується російською нафтою, яку таким чином експортували, чи банки, які обслуговують операції з цими танкерами. Вторинних американських санкцій боїться весь світ.
В уряді США переконані: обмеження ціни на нафту, яке країни "Групи семи", ЄС та Австралія встановили майже рік тому, працює. За оцінками уряду США, у 2023 році за вісім місяців дії цінового обмеження виручка РФ від нафтоторгівлі скоротилась на 45%, порівняно з цим періодом минулого року.
Загалом у 2023 році нижчі ціни на нафту та падіння експорту газу справді зменшили дохід РФ на 24%. Однак у 2024 році надходження до федерального бюджету Росії від продажу нафти і газу зросли більш ніж на 26% і склали приблизно від третини до половини загальних доходів федерального бюджету за останнє десятиліття, повідомляє Reuters.
У межах санкцій, які США наклали 10 січня 2025 року проти енергетичного сектору Росії включно із 183 нафтовими танкерами “тіньового флоту”, передбачений "ризик" потрапити під санкції для іноземних компаній та осіб, які сприяють транзакціям або надають будь-які послуги, пов’язані з військово-промисловою базою Росії, включно з підсанкційними особами чи компаніями. Влітку 2024 року США вже накладали вторинні санції на 300 осіб і компаній за співпрацю і допомогу в обході санкцій. — Довідка Голосу Америки
М.У: Як альтернативу російській нафті ви пропонували американську. Наскільки це реальна опція?
А.К.: Дуже реальна. Для цього треба не перешкоджати видобуванню в США і в Мексиканській затоці. І також Сполучені Штати мають домовитися із Саудівською Аравією та Об'єднаними Арабськими Еміратами. Тобто це абсолютно реальна політико-дипломатична історія.
М.У: Ви думаєте, що це вдасться зробити з приходом нової адміністрації президента США? Однією з передвиборчих обіцянок Дональда Трампа було збільшення видобутку природних нафти й газу.
Нам би цього хотілось — щоб зменшити хоча б вдвічі прибутки Російської Федерації від їхньої кривавої нафти.
М.У: Давайте поговоримо про безпекову ситуацію у Чорному морі. Одним із найбільших досягнень називають те, що не маючи власного флоту, українцям вдалося розгромити Чорноморський флот РФ, який з 2023 року переїхав із Севастополя до Новоросійська. Яка ситуація у Чорному морі зараз? І які у вас прогнози на 2025 рік?
А.К.: Російські кораблі Чорноморського флоту справді сидять в Новоросійську, боячись виходити в море. Як правило, вони виходять по одному на кілька годин, коли обстрілюють українські міста ракетами.
Останні кілька місяців українці не вражали російські військові кораблі. Ця перерва була пов'язана з розвитком нової зброї — нещодавно ми бачили, як вперше в світовій історії морський дрон за допомогою ракет збив два російських гелікоптери.
Доки Крим окупований Росією, в Чорному морі буде небезпечно.
Український морський коридор функціонує вже на довоєнному рівні — три порти Великої Одеси: Одеса, Чорноморськ та Південний, обслуговують по 10 великих суден на день. Кожен крок цих суден відбувається під керівництвом військово-морських сил України. У Росії залишається лише можливість обстрілювати українські порти з повітря і вони будуть це робити й надалі. Доки Крим окупований Росією, в Чорному морі буде небезпечно. Звільнений Крим має бути міжнародною військовою базою, яка б прикрила південний фланг Європи від агресії Російської Федерації.
М.У: За вашими спостереженнями, після того, як Сполучені Штати надали Україні дозвіл бити американською зброєю вглиб території РФ, чи відчуває Росія більшу загрозу з боку України щодо можливих обстрілів порту Новоросійська?
А.К.: Ситуація в порту Новоросійська не змінилось. У цей порт ходять комерційні судна з десятків країн світу, і росіяни прекрасно розуміють, що Україна не буде атакувати американськими, британськими чи французькими ракетами торговельні судна. Крім того, там потужно працює система радіоелектронної боротьби.
Крім цього, далекобійна американська зброя не може знищити іншу потенційну ціль — Кримський міст. Ці ракети точно прилітають, залишають красиву дірку, а міст як стояв, так і стоїть.
М.У: Якщо Україні вдалося загнати російський воєнний флот в зону захисту їхніх засобів ППО, чи залишається актуальною загроза нападу з моря, зокрема, і на Одеському напрямку?
А.К.: Станом на сьогодні загрози морського десанту немає. З 13 великих десантних кораблів, які були в перші дні Великої війни, залишилося чотири-пʼять — частина з них потоплена, частина сильно пошкоджена. В Новоросійську немає великих потужностей судноремонту — вони всі в Криму, але туди ходити вони вже бояться. Тому по-перше, в них вже немає достатньо кораблів.
По-друге, ще в найперші дні лютого 2022 року кілька російських кораблів отримали влучання з берега від української берегової артилерії. Сьогодні потенціал українських військово-морських сил і Сил оборони зріс і росіяни бояться підходити до берегів України в Одеській області. Тому загрози десанту немає, але вони будуть продовжувати бити ракетами і дронами.
