Цими днями Фундація Україна-США, головний офіс якої знаходиться у Вашингтоні, відзначає своє 15-тиріччя. Усі ці роки вона реалізовує програми, направлені на розбудову партнерства між Україною та Сполученими Штатами, вдосконалення громадянського суспільства в Україні. Активісти під егідою організації регулярно здійснюють спостереження за виборами. Одним з важливих проектів організації є програма партнерство громад, в рамках якої зав'язуються міцні контакти між громадами малих міст США та України. Про цю програму ми розмовляли з директором представництва Фундації в Україні Мартою Коломиєць. Розмову вела Мирослава Ґонґадзе.
МҐ: П`ятнадцять років Фундація уже працює i досить ефективно працює в Українi. Скажiть, будь-ласка, якi часи були для роботи Фундацiї найлегшими i якi найважчими в Українi.
МК: Я думаю, що початки були важкі. Через те, що це був перший раз, що американці почали працювати в Українi. Приїхавши в Україну, хотіли розвивати демократію, хотіли розвивати незалежну пресу, хотіли розвивати ринкові відносини мiж Україною i Америкою. I з початку ми працювали з парламентом. Були програми, як регламент повинен виглядати в парламентi. Тодi i ми побачили i зрозумiли, що щоб Україна була сильна i демократична держава, треба працювати на місцях. Ми почали з місцевим врядуванням i ця програма уже дев`ятий рік починає працювати.
МҐ: Ця програма Партнерство громад – ви вибираєте малi міста, в Українi i у Сполучених Штатах. Яким чином вiдбувається цей вiдбiр?
МК: Це було дуже цiкаво – ще у 1997 роцi був висланий запитник кожному мiсту: над якими проблемами ви хочете працювати, як ви хочете, щоб це виглядало? I це був цікавий процес, бо він вiдбувався i в Українi i в Америці. В Америці ми вислали цей запитник i в Українi. I тодi ми знаходили міста, якi пiдходять [одне одному].
МҐ: А за якими критеріями ви це вибирали?
МК: Наприклад, партнерськими містами є Демойн, Айова, i Черкаси. Виявляється, що i в Черкасах є дуже добра вода, яку треба було очистити, щоб люди могли вживати її, i у Демойн є експерти, якi розумiються на фiльтрацiйних системах води. Вони себе так знаходили. Наприклад, Атенс, Джорджiя, там розвинутий туризм – то бiля Атланти – i вони працюють разом з Кам`янцем-Подiльським. Хочи були проблеми, трейнинги, як написати стратегічний план міста. Це уже міста збиралися – приїжджали американцi в Українi i українцi в Америку, i дивилися, що може спрацювати в їхньому мiстi, i загальна мета була, щоби людям на місцях було краще жити.
МҐ: Скажiть, будь-ласка, пiсля того як програма закінчується, наприклад у мiстах, це партнерство, чи воно продовжується вже на якомусь локальному рiвнi i люди мiж собою спiлкуються, мери міст мiж собою спілкуються?
Я думаю, що це є якраз найважливiша частина нашої програми. Ми контакти першi зробили, але немає анi одного міста – з початку було 14 мiст американських i українських, з якими ми працювали – i залишилися цi контакти по сьогоднiшнiй день. I вони уже розвинулися на цілком людському рiвнi. Наприклад, Омага, Небраска, i Артемівськ в Донецькiй областi працюють над сиротинцями. Вони навiть разом працюють над сиротинцями в Артемівську i їздять [учнi] середніх шкіл до Омаги. Я думаю, що ці стосунки мiж людьми i ці обмiни є найкращим розвитком демократії, бо люди себе пiзнають i дивляться, як краще жити. I треба сказати, що люди беруть не лише знання з Америки, а американці також беруть знання з Українi.
