На околицях Бостону, у Гарвардському університеті у Кембриджі, уже довший час працює українська програма. Це одна з найстаріших таких програм у США. Там, крім Українського дослідницького інституту і кафедр української історії, літератури і мови, є ще й літня школа українознавства.
В останні дні навчання студенти літньої школи українознавства у жартівливій формі показують своїм друзям та викладачам, чого навчились за вісім тижнів.
Гусейн Ойлупнарж – перший за тридцять шість років роботи інституту студент з Туреччини. Аспірант Ізмірського університету економіки, Гусейн планує написати докторську дисертацію на тему турецько-українських відносин:
“Наші країни історично поєднані, мають спільне минуле. Я хочу працювати, аби в Туреччині краще розуміли Україну, і, сподіваюсь, зможу допомогти цьому процесові”.
Цього року в літній школі пройшло навчання 36 студентів з 9 країн світу. Вони мали змогу взяти акредитовані Гарвардом курси з історії, літератури, політики та української мови трьох рівнів. Онук українських іммігрантів Микола Прицак, живе у невеличкому містечку у штаті Меріленд, де немає українців. До Гарварду приїхав покращити свої знання української мови, адже українець лише по батьковій лінії.
“Було багато, що я не знав про граматику, і ми вивчили багато про це, і також слова звичайно. Це - можливість працювати”, каже Микола Прицак.
Микола оплатив навчання у Гарвардській літній школі за кошти, покладені на його рахунок бабусею, коли він ще був дитиною. Ціна навчання в школі українознавства – дві з половиною тисячі доларів за вісім тижнів. Якщо ви бажаєте жити і харчуватися у студентському гуртожитку Гарварду, то ціна збільшується майже на чотири тисячі. Однак, існують програми фінансової допомоги. Так навчання і проживання студентів з України оплачує Iнститут українських досліджень, на базі якого працює літня школа.
Цього року з різних куточків України до Гарварду приїхало десять студентів. Для них навчання в Гарварді – це можливість подивитися на свою країну очима іноземних вчених, скористатися ресурсами одного з найпрестижніших університетів США та нагода порівняти системи навчання.
“Мені здавалося, що це буде якийсь величезний культурний шок, що це буде величезна прірва, тобто що ми там відстали на тисячу років. Але насправді ні, і відчуваєш, що ніби знаєш й авторів, у всякому разі в своїй сфері, можеш орієнтуватися у питаннях, якими займаєшся”, каже Катерина Рубан.
“Звичайно, завжди цікаво почути перспективу західних дослідників щодо українських студій. В Україні я особисто не завжди маю таку можливість поговорити з професором, який займається питаннями України, і побачити його перспективу, як він то оцінює як людина стороння”, зазначає Олена Овчиннікова.
Студенти літньої школи мають можливість працювати в бібліотеці Українського дослідницького інституту. Тут зібрана найбагатша за межами Східної Європи колекція українських книжок та періодики. Якщо більшість студентів літньої школи – філологи, культурологи, історики та політологи, то Ольга Тичківська – майбутній медик з Львівського медичного університету:
“Крім того, що я займаюсь на українських студіях, я маю змогу, знову ж таки, поїхати і займатися в медичній школі Гарварду, проводити дослідження на теми, які мене цікавлять”.
Викладають в інституті викладачі з університетів в Україні, США, Канаді, Великобританії. Більшість педагогів – українці, але є і винятки. Історик Алекс Ділон народився в Нью-Йорку. Свого часу сам закінчив український літній інститут Гарварду. Два останні роки працює його директором:
“Приємно допомагати учням, бачити як українські студенти пристосовуються до американського університету. Студенти, які приїжджають сюди з України, дуже розумні. Вони одні з найрозумніших і наймудріших молодих людей, яких я коли-небудь зустрічав у своєму житті. Вони добре співпрацюють з американцями”.
Наявність в українській програмі учнів з України має позитивний ефект для студентів з інших країн. Аспірант історії Брендейського університету, що на околицях Бостону, Джен Сурей, готується до написання дисертації на українську тематику:
“Ця програма через спілкування з українськими студентами, через інші курси та лекції, на яких я побувала, допомогла мені набагато краще відчути Україну та її нагальні проблеми”.
Аби потрапити в літню школу українознавства Гарварду, потрібно мати щонайменше 18 років та провчитися рік в будь-якому університеті. Однак, бувають і винятки. Цього року наймолодшій учасниці програми було 16. Кандидати повинні подати свої академічні документи, рекомендації та написати твір. Верхньої вікової межі для студентів не існує. Тут навчаються навіть пенсіонери.
Навчання цього літа вже закінчилось. Студенти отримали дипломи літньої програми Гарвардського університету і роз’їхались по всьому світу. Більше знавців України стало не лише в США, а і в Канаді, Ізраїлі, Швейцарії, Фінляндії, Польщі, Росії та Туреччині.
