У Дев’ятимильному каньйоні - захопливі панорами є повсюди. Сухе середовище скель та печер також багате на тисячі старовинних різьблень по каменю, більше відомих як петрогліфи. У результаті ця місцевість прославилась як найдовша у світі художня галерея. Джим Ліндсі, який працює гідом у Музеї природознавства Юти, каже, що там зображено багато сніжних баранів, та не пояснено, чому. Він адає, що це може бути календарем тіней, за колами якого визначали пори року.
Петрогліфи давніх культур можна знайти у різних куточках світу, та ніде більше їх нема у такій кількості на такій великій території. Як і багатьох археологів, Джима з його групою туристів об’єднують захоплення та цікавість.
Серед відвідувачів є чимало іноземних туристів. Шерік Лавінь приїхав із Парижа, як каже він, аби відкрити для себе одне з найкращих місць США, де можна побачити індіанські петрогліфи».
Дев’ятимильний каньйон у східній Юті простягається на понад шістдесят кілометрів. Між одинадцятим та тринадцятим століттями нашої ери каньйон заселяли індіанці, які залишили по собі не лише свідчення фермерства та мисливства, але й піктограми, тобто скельний живопис і тисячі інших петрогліфів. А потім вони зникли.
Президент Коаліції Дев’ятимильного каньйону Пем Міллер пояснює, що існує багато теорій щодо зникнення цієї культури. Вона гадає, що найтаємничіша подія в історії індіанців сталася у середині - наприкінці тринадцятого століття. Після цього, зазначає вона, ми губимо археологічні свідчення про них.
Міллер каже, що досі археологи встигли опрацювати близько тисячі скельних зображень. Загалом, за їхньою оцінкою, у каньйоні є ще десять тисяч петрогліфів. На них вирізьблені тварини та події, як на цьому «Великому полюванні». На інших зображені воли та чубуки, які давно залишили цей регіон. Дехто бачить у петрогліфах абстрактні божества, демонів чи навіть послання. Однак Пем Міллер підкреслює, що ми не знаємо їх значення:
«Насправді ми не знаємо, що означають петрогліфи, бо немає нащадків їхніх творців, які могли би пояснити, що означають певні традиції та символи».
Міллер каже, що мормони та племена юте і гопі вже заявили про приналежність до цього регіону. Дехто бачить у петрогліфах прибульців із космосу з антенами на голові, як у зображенні «Сім’я».
Данкан Меткалф є куратором археологічного відділу Музею природознавства Юти. Він пояснює, що проблема мистецтва з каменю у тому, що десять людей, які його оцінюють, матимуть десять різних його інтерпретацій.
2004-го року Національне товариство охорони історії заявило, що Дев’ятимильному каньйону загрожує зникнення. Він розташований як на приватних так і державних землях. Вандали, замість по мішенях, стріляють по петрогліфах. Власники ж земель залишають на живописі свої позначки. Та найбільш загрозливим для каньйону є відкриття газових родовищ, що стимулює розвиток транспорту і газовидобувної промисловості. Член Альянсу дикої природи Південної Юти Стів Блок каже, що дев’ятимильний каньйон – це музей просто неба, який знищують:
«Тут все ще можна знайти скельне мистецтво тисячолітньої давнини, яке витримало випробування часом, але може зруйнуватися через розвиток газової індустрії».
Джим Ліндсі з Музею природознавства Юти підрахував, скільки часу залишилось жити давнім малюнкам. Він вважає, що ми маємо лише п’ятнадцять-двадцять років, доки зображення не зруйнувалися настільки, коли їх буде важко розрізнити.
Передбачається, що публічне обговорення щодо видобутку газу неподалік історичного об’єкта затягнеться на кілька років.
