Все більше американців сьогодні шукають роботу. Рівень безробіття у США подекуди сягає двозначних цифр і лякає багатьох економістів. Цікаво те, що чимало безробітних американців не намагаються знайти працю за фахом, а радше беруться за реалізацію колись не втілених мрій.
Економісти нагадують, що навіть під час економічного піднесення Америка, бувало, втрачала щороку 15 відсотків робочих місць. Утім останні показники по безробіттю - понад 9 відсотків по країні і понад 11 відсотків у західній її частині - здивували навіть найбільш песимістично налаштованих економістів.
Економіст Марк Занді визнає: «Зріст безробіття перевищує наші прогнози. Дев’ять цілих і чотири відсотки – вражаючий показник».
Економісти називають три головні причини такого темпу зростання безробіття: колапс ринку нерухомості і скорочення будівництва, банкрутство автомобільної галузі та кволість банківської системи.
«Останній раз рівень безробіття втримувався на такому високому рівні у 80-х роках, а до цього - під час Великої Депресії», - каже Занді.
Показники по безробіттю можуть зростати навіть тоді, коли економіка починає виходити з рецесії і тому експерти пильно стежать не тільки за абсолютними цифрами, але й за динамікою змін. І хоча поки що рівень безробіття далі зростає - на ринку праці проглядаються позитивні зміни.
«Ми щомісяця втрачали 700 тисяч робочих місць, а тепер лише близько 500 тисяч», - констатує Марк Занді.
Для багатьох людей втрата праці рівноцінна смертному вироку, а зокрема якщо без роботи залишається годувальник родини. Саме так техасець Крис Павел сприйняв своє звільнення із будівельної компанії і каже, що «був тоді на межі істерики і не міг повірити, що так сталося».
Крис і його дружина Місті вирішили не витрачати часу на пошуки нової роботи у тій же галузі, а натомість реалізувати їх давню мрію.
«Інколи людину повинно щось приголомшити. Для мене цим стало безробіття», - визнає Крис Павел.
А давня мрія полягала у тому, щоби відкрити крамницю вживаного дитячого одягу. Не маючи багато часу на роздуми, Павели взяли у банку кредит, додали виплату по безробіттю і… відкрили магазин.
Це не єдиний приклад того, як люди, опинившись без праці, раптом згадують про свої невтілені мрії.
Відома нині британська письменниця Джей Кей Роулінґ згадала про свій план написати дитячу книжку втративши роботу секретарки.
Мер Нью-Йорку Майкл Блумберґ побудував фінансову імперію, потрапивши під скорочення у престижній фірмі. А базовим капіталом йому послужила компенсаційна виплата.
Гарві Макей, автор книжки «Нас звільнили», стверджує:
«Люди, які зосереджують свої зусилля на тому, щоби займатися улюбленою справою і не можуть дочекатися ранку, щоби йти на роботу - доб’ються успіху».
Все більше американців, які стали жертвами рецесії, починають переслідувати давні, а подекуди й дитячі мрії.
Так безробітна Ейпріл Вайт, втративши роботу у престижній піар-компанії, влаштувалася працювати «ді-джеєм» і тепер згадує:
«Я віднеслася до скорочення як до нагоди втілити ризиковані плани».
А безробітна журналістка Тамсін Макмагон вирушила у похід у півтори тисячі кілометрів. Гроші на подорож вона заробила тим, що надсилала в газету статті про свої пригоди. Вона впевнена, що колись зможе сказати: «Це був справді успішний для мене рік».
Сполучені Штати не дарма вважають динамічною країною, маючи на увазі здатність американців створювати нові можливості у складній ситуації.
Ідея з відкриттям крамниці - у випадку родини Павелів - виявилася не тільки здійсненням мрії, але й порятунком. Сьогодні їхні прибутки значно перевищують колишній заробіток Криса на будівництві. Вони змогли навіть найняти трьох працівників для допомоги.
