В США збільшується кількість бездомних родин. Таких людей стає дедалі більше і в районі столичного Вашингтона. Протягом останнього року кількість бездомних тут зросла на 15 відсотків, і такий зріст є найбільшим за багато років.
Серед бездомних найбільше помітні немолоді одинокі чоловіки і жінки, що відмовляються жити у притулках. Вони проводять дні в парках і на вулицях.
Однак є і бездомні, які не втратили звичного ритму життя. Мати-одиначка Моніка Вокер, як і багато інших мам, забирає своїх дітей зі школи. Втім, її родина належить до дедалі більшої групи бездомних. Моніка та четверо її дітей є бездомними вже два роки:
«Мені не було куди подітись, тож мене назвали бездомною. Я потребувала допомоги і я знала, що потребую її».
У 2007 році Моніка втратила роботу та житло через уживання наркотиків. Тепер вона тимчасово мешкає в комплексі «Громада надії»:
«Я маю щось, що можу назвати своїм. Хоча це тимчасовий притулок, але я можу сказати дітям «ходімо додому».
Місцева неурядова організація також допомогла Моніці з лікуванням від наркоманії. Невдовзі родина переїде до власної хати у Вашингтоні. Моніка каже, що цей дуже важливий крок для неї.
«У звичайному притулку витрачаєш гроші просто так, живеш з дня на день. А ця програма допомагає тобі жити незалежно і вчить ощадити гроші».
Келлі Свіні-Макшейн є виконавчим директором «Громади надії». За її словами, ще 200-300 родин стоять на черзі на вселення в комплекс. Реальною проблемою – каже вона – є знайти їм постійне житло:
«Коли вони живуть у цих квартирах, їм легше надавати допомогу – чи то з проблем із здоров’ям, чи з проблем їх дітей з навчанням, чи то з алкоголізмом чи наркоманією. Але тут краще надавати допомогу, ніж в звичайних притулках».
Майкл О’Рурк є виконавчим директором Коаліції для бездомних і керує притулком у вірджинському передмісті Вашингтона, де кількість бездомних родин зросла на 25 відсотків. Тут є десять квартир, а місцева організація також допомагає жителям вчитись самостійному життю. Він говорить:
«Існує програма, де орендна плата субсидована впродовж двох років, і родини дістають можливість заощадити гроші та розвивати навички самостійного життя, підприємництва, здобувають освіту, щоби перейти до незалежного життя».
У Вашингтоні колишня бездомна Донна Метьюз вважається взірцем успіху. Разом з сином Джайленом вона тепер мешкає в трикімнатній квартирі, субсидованій місцевою організацією:
«Я зуміла накопичити гроші, мій син вчиться в приватній школі. Я маю дах над головою і їжу в холодильнику. Як на мене, то це палац, мій і мого сина».
Донна каже, що вона на порозі нового життя. У вересні вона планує йти вчитись. Вона каже, що більше ніколи не допустить, щоб стати бездомною.
