На цьому тижні фінансові інституції з Волл-стріт починають виплату річних бонусів керівництву та своїм найкращим працівникам. Виплата щедрих премій в кінці року є традиційною формою винагороди у фінансовій сфері. Але цього року, переважна більшість американців вважає, що банки не мають морального права брати преміальні, оскільки саме вони були причиною минулорічної фінансової кризи і змогли вижили лише за рахунок допомоги платників податків.
Мільйони американців розлючені тим, що банкіри з Волл-стріт готуються покласти собі в кишені бонуси навіть більші, ніж до початку кризи. Посадовці адміністрації Обами не приховують свого незадоволення. Голова економічних радників Крістін Ромер зазначає:
«Ми надали їм величезну допомогу і допомогли врятувати фінансову систему, а вони одразу повернулися до старих принципів роботи. Це просто неподобство».
Але оскільки банки, як Ґолдмен Сакс і Банк Америки виплатили державні позики, президентська адміністрація втратила важелі впливу на них. Шість найбільших американських банків планують видати преміальних на загальну суму у 112 мільярдів доларів і ця цифра ще може зрости.
Банкіри кажуть, що не просто видають мільйонні премії, а спонукають працівників краще працювати. Більшість премій буде заплачено акціями компаній, на які працюють фінансисти, а їх вартість залежатиме від успішності цих компаній у майбутньому. Але це мало подобається простим американцям, що вважають ці бонуси несправедливими.
Керівництво Ґолдмен Сакс спробувало пояснити громадськості необхідність премій тим, що добрих працівників важко знайти, тому їх постійно треба заохочувати бонусами.
Банкіри кажуть що 2009-ий був для них досить вдалим роком. Але громадськість заперечує, що тут мало заслуги самих банкірів. Адже, лише допомога платників податків на початку року дозволила банкам вилізти з прірви.
Деякі американці, розлючені нахабністю керівництва великих банків, вирішили оголосити їм бойкот. На сайтах соціальних мереж стрімко набуває популярності рух, учасники якого закривають рахунки у великих банках і відкривають їх в малих місцевих банках та маленьких кредитних спілках. 80% таких банків збанкрутували в результаті кризи, так і не дочекавшись державної допомоги. Учасники руху кажуть, що досить допомагати грошовим мішкам безсоромно набивати свої кишені у час, коли всі навколо затягують ремені. Краще приходити у відділення, де банкір знає їх особисто і розуміє їхні потреби та потреби громади, в якій працює банк.
