Ситуація в Афганістані сколихнула хвилю дискусій в Україні. Деякі аналітики проводять паралелі між допомогою, яку надавав Вашингтон Кабулу і яку зараз надає Києву. Намагання Сполучених Штатів врятувати Афганістан від загрози радикального ісламізму і та підтримка, яку надають США Україні перед загрозою російської агресії – цілком різні ситуації, вважають українські експерти та політики, з якими спілкувався «Голос Америки».
В чому докорінна відмінність – пояснюють професор політології НауКМА Олексій Гарань, політаналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач та екс-голова комітету Верховної ради у закордонних справах Ганна Гопко.
Олексій Гарань: «Україна не Афганістан, ми маємо внутрішню силу»
«Як ми побачили, без американців афганський уряд нічого не зміг зробити. І миттєво програв Талібану, впав. Якщо народ не дав належної підтримки, на те немає ради. Неможливо силою нав’язати народу те, чого він не хоче.
А ми побачили, що афганський уряд дійсно не отримав підтримки. Бо він був неефективний, корумпований. Якщо уряд неефективний, американці не можуть вічно тримати його на своїх і натовських багнетах.
В Україні ситуація інша. При всіх проблемах українців, у нас є підтримка нашому геополітичному вибору, ми бачимо це по соціологічних опитуваннях. Ми бачимо, що українці не погоджуються з думкою про «один народ», як це написав Путін. І українці готові до реалізації своїх планів. У цьому сенсі ми абсолютно не подібні до Афганістану. Ми маємо внутрішню силу. У 2014-у ми зломили наступ Путіна навіть без допомоги західних партнерів.
Але висновки з афганських подій Україні зробити треба. Ми маємо розуміти, що боротьба з корупцією, єдність всередині країни – це має бути запорукою нашого успіху. Так що критикувати США за їхню непослідовність у підтримці Афганістану можна, але розраховувати ми маємо насамперед на себе».
Володимир Горбач: «Допомагають тим, хто бореться»
«Пропагандисти на російських телешоу зловшітаються: мовляв, американці зрештою «кинуть» Україну, як зараз «кинули» Афганістан. Як на мене, тут більш релевантна паралель з російським досвідом на Донбасі. Підтримка так званих ЛНР-ДНР цілком може завершитися таким «кидком» з боку Росії. Адже самопроголошені «республіки» тримаються виключно на грошах, зброї, активній участі Російської Федерації.
Україна тут зовсім інший приклад. Україна отримує допомогу з боку Сполучених Штатів, тому що сама бореться. І буде отримувати цю допомогу, доки сама буде боротися. Ті, хто бореться, тому допомагають, і для тих є користь від цієї допомоги. А ті, хто внутрішньо не готовий до боротьби, не розуміє, за що бореться, - тих скільки не підтримуй, хоч 20 років на це піде, хоч трильйон доларів, це все одно не допоможе».
Ганна Гопко: «Маємо покладатися на самих себе»
«Українці давно зробили висновок, ще з 2014 року, з початку російської збройної агресії, що за свою державу ми воюємо самі. І успіх України залежить від нас. Тому потрібна сильна армія, державницька еліта. І які б геополітичні події не відбувалися, для того, щоб в України було майбутнє, ми повинні розуміти, що в успіху України маємо бути зацікавлені в першу чергу ми самі.
Історія і з Будапештським меморандумом була для нас гірким уроком. І зараз є розчарування в українському суспільстві щодо домовленостей Байден – Меркель, які фактично дозволяють запуск Північного потоку-2, з чим ми не хочемо миритися і будемо докладати зусиль, щоб все-таки зупинити цей проєкт.
Зараз іде восьмий рік російської збройної агресії. Українці показали, що здатні захистити себе, захистити весь європейський континент від орди. Наші Збройні сили довели свою ефективність у стримуванні агресора. І висновки, який ми зробили за ці роки, - ми маємо покаладатись на себе самих. Так, використовувати підтримку стратегічних партнерів, робити це ефективно, докладати зусиль, щоб у нас були сильні інституції, щоб у владі були державники, які працюють на національні інтереси України».
Дивіться також: Паніка і хаос розгорнулися у міжнародному аеропорту Кабула
