Силові структури в Росії, Україні і республіках Центральної Азії, діючи у змові, викрадають, піддають зникненням, незаконним переміщенням і тортурам осіб, що перебувають у розшуку, причому це відбувається настільки регулярно, що можна говорити про діючу в регіоні програму з видавання затриманих. Про це заявила правозахисна організація Міжнародна амністія в опублікованій сьогодні доповіді під назвою «Назад до тортур: екстрадиція, примусове повернення та переміщення осіб до країн Центральної Азії».
Автори доповіді наголошують на те, з якою легкістю держави Центральної Азії домагаються повернення людей з інших країн СНД. Запити про екстрадицію відхиляються вкрай рідко, оскільки добросусідські відносини і спільна зацікавленість у боротьбі з тероризмом ставляться спецслужбами набагато вище, ніж права людей, розшукуваних з метою екстрадиції.
У звіті Міжнародної амністії вказується, що коли ж передачі оголошених у розшук осіб щось перешкоджає, наприклад, втручання Європейського суду з прав людини, влади цинічно обходять норми міжнародного права, щоб видача таки відбулася.
«Двадцять років після розпаду СРСР старі професійні зв'язки, загальна відомча культура і загальне для регіону ставлення до екстремістських ісламістських організацій як до джерел загроз тісно пов'язують структури, що стали спадкоємицями КДБ», - сказав Джон Дальхузен, директор регіональної програми Міжнародної амністії у Європі та Центральній Азії.
«Старі звички так просто не зникають. Навряд чи можливо видавати людей без потурання посадових осіб з судових та правоохоронних структур. І навряд чи це було можливо без свідомого нехтування повною забороною катувань та зобов'язаннями держав СНД не повертати людей до країн, де їм загрожують тортури», - додав він.
«За словами влади, їх руки чисті: вони нібито не знали про викрадання, але віриться в це насилу. Людина, що знаходиться в розшуку, не може зникнути після звільнення з в'язниці в одній країні і незабаром з'явитися у в'язниці іншої країни без участі та тісної співпраці спецслужб обох країн», - сказав Джон Дальхузен.
Надходили численні повідомлення про те, що силові структури однієї країни СНД допитували (і катували) людей, що знаходяться під вартою на території іншої держави, що явно відбувалося з відома і за сприяння місцевих силових структур, зазначають автори доповіді.
Правозахисники кажуть, що існують переконливі докази того, що у всіх п'яти країнах Центральної Азії співробітники поліції і інших силових структур повсюдно піддавали затриманих тортурам і жорстокому поводженню.
За останні два десятиліття тисячі людей в різних частинах регіону повідомляли про те, що їх довільно затримували і катували або піддавали жорстокому поводженню під вартою з метою вибити зізнання або отримати гроші від їхніх родичів.
«Вражає те, що в цих викраденнях, переміщеннях і поверненнях при загрозі тортур на території колишнього СРСР немає нічого секретного. Європейський суд з прав людини і механізми ООН безліч разів викривали їх у своїх постановах і рішеннях. Але міжнародне співтовариство продовжує мовчати», - заявив Джон Дальхузен.
Нагадаємо, що в оприлюдненому у травні звіті, Міжнародна амністія заявляла, що в Україні міліція продовжує застосовувати тортури.
Правозахисники зазначили, що катування та інші види жорстокого поводження залишаються широко розповсюдженими, а безкарність за ці злочини триває. Недоліки системи кримінального судочинства призвели до тривалих досудових утримань та відсутності гарантій прав затриманих. Біженці і шукачі притулку знаходяться під ризиком затримання та примусового повернення до країн, де вони зіткнулись з порушенням прав людини», - підсумовується у травневому звіті правозахисної організації Міжнародна амністія.
Автори доповіді наголошують на те, з якою легкістю держави Центральної Азії домагаються повернення людей з інших країн СНД. Запити про екстрадицію відхиляються вкрай рідко, оскільки добросусідські відносини і спільна зацікавленість у боротьбі з тероризмом ставляться спецслужбами набагато вище, ніж права людей, розшукуваних з метою екстрадиції.
У звіті Міжнародної амністії вказується, що коли ж передачі оголошених у розшук осіб щось перешкоджає, наприклад, втручання Європейського суду з прав людини, влади цинічно обходять норми міжнародного права, щоб видача таки відбулася.
«Двадцять років після розпаду СРСР старі професійні зв'язки, загальна відомча культура і загальне для регіону ставлення до екстремістських ісламістських організацій як до джерел загроз тісно пов'язують структури, що стали спадкоємицями КДБ», - сказав Джон Дальхузен, директор регіональної програми Міжнародної амністії у Європі та Центральній Азії.
«Старі звички так просто не зникають. Навряд чи можливо видавати людей без потурання посадових осіб з судових та правоохоронних структур. І навряд чи це було можливо без свідомого нехтування повною забороною катувань та зобов'язаннями держав СНД не повертати людей до країн, де їм загрожують тортури», - додав він.
«За словами влади, їх руки чисті: вони нібито не знали про викрадання, але віриться в це насилу. Людина, що знаходиться в розшуку, не може зникнути після звільнення з в'язниці в одній країні і незабаром з'явитися у в'язниці іншої країни без участі та тісної співпраці спецслужб обох країн», - сказав Джон Дальхузен.
Надходили численні повідомлення про те, що силові структури однієї країни СНД допитували (і катували) людей, що знаходяться під вартою на території іншої держави, що явно відбувалося з відома і за сприяння місцевих силових структур, зазначають автори доповіді.
Правозахисники кажуть, що існують переконливі докази того, що у всіх п'яти країнах Центральної Азії співробітники поліції і інших силових структур повсюдно піддавали затриманих тортурам і жорстокому поводженню.
Людина, що знаходиться в розшуку, не може зникнути після звільнення з в'язниці в одній країні і незабаром з'явитися у в'язниці іншої країни без участі та тісної співпраці спецслужб обох країнДжон Дальхузен, директор регіональної програми Міжнародної амністії у Європі та Центральній Азії.
За останні два десятиліття тисячі людей в різних частинах регіону повідомляли про те, що їх довільно затримували і катували або піддавали жорстокому поводженню під вартою з метою вибити зізнання або отримати гроші від їхніх родичів.
«Вражає те, що в цих викраденнях, переміщеннях і поверненнях при загрозі тортур на території колишнього СРСР немає нічого секретного. Європейський суд з прав людини і механізми ООН безліч разів викривали їх у своїх постановах і рішеннях. Але міжнародне співтовариство продовжує мовчати», - заявив Джон Дальхузен.
Нагадаємо, що в оприлюдненому у травні звіті, Міжнародна амністія заявляла, що в Україні міліція продовжує застосовувати тортури.
Правозахисники зазначили, що катування та інші види жорстокого поводження залишаються широко розповсюдженими, а безкарність за ці злочини триває. Недоліки системи кримінального судочинства призвели до тривалих досудових утримань та відсутності гарантій прав затриманих. Біженці і шукачі притулку знаходяться під ризиком затримання та примусового повернення до країн, де вони зіткнулись з порушенням прав людини», - підсумовується у травневому звіті правозахисної організації Міжнародна амністія.
