100 найбагатших людей володіють половиною України

100 найбагатших українців володіють активами, що в сумі становлять 61% ВВП країни. Про це повідомив, представляючи щорічні рейтинги «найбагатших», журнал «Корреспондент». Якщо продовжити цю логіку, то на решту 45 мільйонів 760 тисяч населення України припадає те, що залишилось.

Цьогорічний рейтинг «найбагатших», окрім прірви між багатими і бідними, відобразив новочасну тенденцію: прямий зв’язок між багатством і близькістю до влади. Серед «золотої сотні» кожен четвертий – виходець із Донецької області і член правлячої Партії регіонів. Про це повідомив, коментуючи рейтинг на прес-конференції, головний редактор «Корреспондента» Віталій Сич. «Ніколи ще жодна політична сила в Україні не була настільки багатшою за інші», – сказав Сич.

Список найбагатших людей України, як і торік, очолює «регіонал» Ринат Ахметов. За даними рейтингу, за минулий рік вартість його активів зросла з 17,8 до 25,6 мільярда доларів. Таким чином, Ахметов перевершив статками навіть російських олігархів і виборов звання найбагатшої людини СНД.

Бізнесмен, член Партії регіонів Дмитро Фірташ посів у рейтингу сьоме місце з капіталом у $2,25 млрд. Однак за темпами нарощування капіталу Фірташ виявився неперевершеним: за рік його активи зросли у 5 з половиною раза. Зростанню посприяла, серед іншого, виграна у держави Україна судова справа щодо газу «РосУкрЕнерго».

До сотні найбагатших, за версією журналу, увійшов також старший син президента України Олександр Янукович. Статки бізнесмена, будівельний бізнес якого встиг завоювати скандальну славу через сутички з місцевими мешканцями у Донецьку, видання оцінює в 130 мільйонів доларів.

Як підрахували укладачі рейтингу, українцеві з середньою зарплатою, аби потрапити до «сотні найбагатших», довелося б працювати плюс-мінус 7 мільйонів років. Утім, економісти, коментуючи оприлюднений рейтинг, радять не надто перейматися глибиною прірви між «золотою сотнею» і рештою населення України. Сама по собі концентрація великого капіталу не є проблемою для країн, що розвиваються, – вважає президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер:

«Ці 100 найбагатших – це такі поп-ігри. 100 найбагатших, 100 найсильніших, 100 найкрасивіших. Сам по собі рейтинг не несе ніякої економічної інформації. Просто це цікаво людям. А що стосується концентрації великого капіталу, то він існує всюди; а в країнах, що розвиваються, така концентрація, як правило, вища. Тобто в цьому відношенні Україна не відрізняється від інших країн на шляху розвитку, країн з таким, як у нас, рівнем демократії, і рівнем ВВП на душу населення».

Як додає експерт, сам по собі той факт, що в Україні існують дуже багаті люди і великий капітал, – не мінус, а радше плюс. Проблема, за його словами, полягає в іншому: сила та енергія національного капіталу не йде на користь суспільству, а сам великий капітал, замість виникати з конкурентної боротьби, постає з неконкурентного розподілу.

«Саме відсутність навичок конкурентної боротьти, прагнення замінити її адміністративним домінуванням – ось головна проблема і для держави, і для суспільства, і для великого капіталу», – сказав експерт «Голосу Америки».

Натомість професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань у нинішній концентрації капіталу вбачає політичну та економічну небезпеку:

«Оприлюднений рейтинг свідчить про те, що Партія регіонів і Банкова сконцентрували найзаможніших людей країни. Таку концентрацію не тільки політичної, але й економічної влади в руках однієї політичної сили я вважаю небезпечною. Як бачимо, цього року до «золотої сотні» потрапив також син президента. Це є підтвердженням того, що вже давно ні для кого не є секретом. У нас з’явилося таке поняття, як «сім’я». І власне наближеність до президента, до його сім’ї значною мірою обумовлює можливості для збагачення. Причому все це відбувається на тлі політики, яка приводить до зубожіння малого і середнього бізнесу. Тобто ті, хто повірив популістським гаслам Партії регіонів про захист інтересів малого і середнього бізнесу, помилилися.

Партія регіонів, попри свою риторику, продовжує представляти інтереси великого капіталу. Більше того – це не той великий капітал, який пов’язує свої інтереси з країною, намагається шукати узгодження цих інтересів. Не той, який не забуває про власну кишеню, але при цьому дбає про долю країни. У випадку України ми бачимо великий капітал, який застосовує корупційні схеми, виводить гроші в офшори, ухиляється від оподаткування. Це той капітал, якому байдужі інтереси держави. Про це всі знають, про це пишуть журналісти, але реакції влади на це немає», – сказав політолог «Голосу Америки».