Американка кримськотатарського походження Веліда Кент, яка кілька років нещодавно жила в Києві, виготовила з імбирного печива розбитий росіянами Маріуполь. В імбирному містечку вона розмістила найтрагічніші будівлі: зруйнований драматичний театр, пологовий будинок, меткомбінат Азовсталь із фігурками незламних українських воїнів. Один із оборонців - Михайло Діанов - під час лікування у США прийшов подивитися на себе та на знайоме до болю місто. “Голос Америки” поспілкувався з авторкою проекту.
Веліда Кент імбирні будиночки перед зимовими святами випікає вже 15 років. Цього разу вона вперше ламала своє печиво. “Cпочатку я зробила частинки печива нормальні, а потім мені потрібно було їх зруйнувати, тому що коли російські бомби падали на ці будинки, вони дуже зруйнували їх,” - розповіла Веліда.
Створити Маріуполь із печива авторка вирішила ще влітку, бо думки про зруйноване місто не полишали ні на секунду. До роботи Веліда вперше бралася з таким болем і гордістю водночас: “Я створила Маріуполь: завод, драмтеатр, лікарню, тому що для мене Маріуполь - це лице гідності, сили української. Російські війська зупинилися тут на кілька місяців, тому що вони ніяк не могли подолати цих людей - воїнів українських, і медиків, і жінок, і чоловіків, і дітей. Це для мене дуже болюча тема”.
У Маріуполі Веліда ніколи не була. Тож довго готувалася перед початком створення міста з печива: читала книги, передивлялася фото і відео до та після російських звірств. Чи не найбільше емоцій було під час створення з тіста пологового будинку, по якому росіяни нанесли авіаудар. “ Сльози були і коли читала новини, і коли дуже багато фотографій побачила. І також трапилося мені дуже багато російської пропаганди. Наприклад, коли росіяни казали про жінок, що ці вагітні були актрисами. Дуже-дуже багато брехні поширює російська пропаганда”, - каже Веліда.
Технічно найскладніше було зробити копію "Азовсталі". Для цього Веліді довелося стати пекарем, архітектором та інженером одночасно: “Я ніколи не знала нічого про завод Азовсталь, і мені потрібно було зробити дуже багато досліджень. Я шукала фотографії, переглядала відео 80-х років, читала дві дипломні роботи про доменний цех, тому що мені потрібно було зрозуміти, що це таке і як це працює. Для мене це було дуже цікаво".
Чоловік допоміг збудувати залізницю, а фігурки українських оборонців із "Джавелінами" та автоматами виготовив їхній син.
Маріупольський драмтеатр із печива - це ще одне нагадування про те, що коли у світі відзначають Новий рік, в Україні триває війна. Замість ялинки в імбирному містечку Веліди - російські ракети.
“У мене немає новорічного настрою. Бо, наприклад, біля театру в Маріуполі була ялинка, там були свята, але наразі нічого хорошого немає. В мою роботу йде стільки енергії, думок, що я вірю, що це допоможе цим людям і всій Україні”, - ділиться емоціями авторка проекту.
На свій проект Веліда витратила понад 12 кг борошна і понад місяць щоденної роботи над печивом. Вона не шкодувала сил, бо хоче на весь світ розповідати про російські злочини. В її родині їх на собі відчуло не одне покоління. Батьки Веліди - кримські татари - жертви сталінського режиму. “Сталін депортував моїх батьків до Узбекистану, моя мама народилася в ГУЛАГу. Влада російська дуже довго руйнувала нашу сім'ю”, - розповіла Веліда.
Маріуполь із печива експонується в Українському домі у Вашингтоні. Його вже роздивився один із оборонців міста - Михайло Діанов. Він отримав у подарунок власну фігурку з печива, але вирішив залишити її на імбирній "Азовсталі". Тим часом авторка проекту вірить, що скоро зможе побувати у справжньому українському Маріуполі, а також на батьківщині своєї родини - у звільненому Криму.
Форум