Сполучені Штати – країна, де змішались чисельні культури з різних куточків світу, що віддзеркалюється в першу чергу в мистецтві. Тут виникло кілька жанрів музики, один з них блюз.
Наприкінці XIX сторіччя на півдні країни у дельті річки Міссісіпі чорношкірі раби на плантаціях висловлювали свій сум і тугу у незвичний спосіб, який з згодом отримав назву блюз. Його вважають одним з дідусів рок-н-ролу. Сьогодні блюз залишається популярним переважно на півдні країни, зокрема у техаському місті Г’юстон. Тут цей стиль музики переживає чергову молодість.
Джош Дейвидсон – один з найпопулярніших виконавців блюзу в Г’юстоні. Цей стиль музики, який подарували світу афроамериканці в кінці XIX століття, Джош вважає національним надбанням США:
«Це щось неймовірне! Цим треба пишатися і насолоджуватися».
Джош вчився блюзу, наслідуючи стиль відомих виконавців – Бібі Кінґа, Маді Вотерс і легенди міста Сема Гопкінса:
«Мені здається, справжня магія блюзу в тому, що ця музика промовляє до всіх. Я маю на увазі, що вона промовляє до людства».
А ще й тому, що блюз – це своєрідне віддзеркалення глибоких людських почуттів, вважає місцева зірка Анніка Чемберс:
«Ця музика тебе повністю заполоняє. Це може відбуватися у різній формі. Блюз це те, що ти відчуваєш в глибині душі».
Анніка каже, що на виступах вона повністю викладається.
Свою музичну кар’єру жінка починала співаючи ґоспел у Г’юстоні. До блюзу пристрастилася в Косові… під час служби в американській армії.
Свого часу блюз вважався виключно ритмами негритянського населення. Його часто ще називали «расовою музикою». Але тепер часи змінилися, каже Анніка, про що свідчить реакція її аудиторії:
«Музика – універсальна. Вона об’єднує нас незалежно від того чи людина чорна, чи біла. Я виступаю на багатьох концертах, і публіка завжди збирається дуже різна».
Сьогодні у блюзових групах грають музиканти усіх рас. Та й самі виконавці полюбляють проводити час в товаристві один одного.
Свою популярність у Г’юстоні вони завдячують великій підтримці з боку блюзового товариства, яке включає музикантів, фанів, ведучих радіопрограм та власників клубів, що радо надають блюз-групам приміщення під виступи. Музикант Джош каже:
«Панує відчуття громади і товариства, і це чудово. Також виступи у різних куточках міста об’єднують громадян і музикантів».
Джош та Анніка уже записали кілька дисків, які повинні розповісти світові про багату спадщину блюзу в Г’юстоні.
Наприкінці XIX сторіччя на півдні країни у дельті річки Міссісіпі чорношкірі раби на плантаціях висловлювали свій сум і тугу у незвичний спосіб, який з згодом отримав назву блюз. Його вважають одним з дідусів рок-н-ролу. Сьогодні блюз залишається популярним переважно на півдні країни, зокрема у техаському місті Г’юстон. Тут цей стиль музики переживає чергову молодість.
Джош Дейвидсон – один з найпопулярніших виконавців блюзу в Г’юстоні. Цей стиль музики, який подарували світу афроамериканці в кінці XIX століття, Джош вважає національним надбанням США:
«Це щось неймовірне! Цим треба пишатися і насолоджуватися».
Джош вчився блюзу, наслідуючи стиль відомих виконавців – Бібі Кінґа, Маді Вотерс і легенди міста Сема Гопкінса:
«Мені здається, справжня магія блюзу в тому, що ця музика промовляє до всіх. Я маю на увазі, що вона промовляє до людства».
А ще й тому, що блюз – це своєрідне віддзеркалення глибоких людських почуттів, вважає місцева зірка Анніка Чемберс:
«Ця музика тебе повністю заполоняє. Це може відбуватися у різній формі. Блюз це те, що ти відчуваєш в глибині душі».
Анніка каже, що на виступах вона повністю викладається.
Свою музичну кар’єру жінка починала співаючи ґоспел у Г’юстоні. До блюзу пристрастилася в Косові… під час служби в американській армії.
Музика – універсальна. Вона об’єднує нас незалежно від того чи людина чорна, чи біла. Я виступаю на багатьох концертах, і публіка завжди збирається дуже різна.Анніка
«Музика – універсальна. Вона об’єднує нас незалежно від того чи людина чорна, чи біла. Я виступаю на багатьох концертах, і публіка завжди збирається дуже різна».
Сьогодні у блюзових групах грають музиканти усіх рас. Та й самі виконавці полюбляють проводити час в товаристві один одного.
Свою популярність у Г’юстоні вони завдячують великій підтримці з боку блюзового товариства, яке включає музикантів, фанів, ведучих радіопрограм та власників клубів, що радо надають блюз-групам приміщення під виступи. Музикант Джош каже:
«Панує відчуття громади і товариства, і це чудово. Також виступи у різних куточках міста об’єднують громадян і музикантів».
Джош та Анніка уже записали кілька дисків, які повинні розповісти світові про багату спадщину блюзу в Г’юстоні.