У протистоянні російському агресору важливу роль зіграє місцева влада. Чернігів, місто яке зупинило напад на Київ. Як каже мер міста Владислав Атрошенко, завдячувати цьому треба місцевим жителям які об'єднались у захисті міста. І хоча інфраструктура міста зазнала значних руйнувань місцева влада намагається відновити нормальне життя у місті для мешканців, 80 відсотків яких повернулись додому. Про те як виглядає місто сьогодні і що треба зробити щоб його відновити мер показав і розказав знімальній групі Голосу Америки у червні.
Мирослава Гонгадзе: В той перший день, коли почалася війна, які були ваші дії, відчуття, думки, в ту першу ніч, коли все почалось?
Владислав Атрошенко: В першу ніч, коли почалися військові дії, все-таки я думав, що може це підняття градусу перед переговорами, що Путін показує, що він може напасти, але це ще відкотиться назад.
МГ: То ви не вірили, що буде масова, велика війна?
ВА: Я думав до того часу, що це очевидно зашкодить і Росії, що з раціональної точки зору, це економічно та політично не вигідно Росії. Тобто, я був переконаний в тому, що здоровий глузд переможе і все-таки це не раціональна історія – війна в 21-му сторіччі.
За кермом автомобіля мер Чернігова показує команді голосу Америки руйнування спричинені війною у місті.
ВА: Ми почнем з локації, де було авіаційне бомбардування житлового мікрорайона льотчиком Красноярцевим, який був збитий, він катапультувався і був заарештований. Відповідно, це вже залишки, подивися, скільки сміття будівельного, тут було його по коліна по всій вулиці. От, житловий будинок поряд. Були обстріли приміщення головного поштамту. Торгівельний центр, центральний ринок і центральна бібліотека – це все центральна частина, ринковий чи бізнесовий центр. Перша школа через дорогу. Тобто, це все надзвичайно близько, це центральна частина. Відповідно, той, хто стріляв по центральній частині, не міг не розуміти, що в зоні ураження знаходиться мирне населення. В цю локацію прилетіло шість авіаційних бомб ФАБ-500, тротиловий еквівалент – півтонни (500 кілограм). Звісно, це якраз та історія, про яку я казав, що ці будинки не підлягають відновленню. Коли в мене питають, скільки є жертв, то є ще велика кількість людей, які, в наслідок саме таких подібних бомбардувань з великими, потужними бомбами, просто згоріли, вони випарувалися від такої високої температури. Подивіться на стан автомобілів, які були за сорок, п’ятдесят метрів від епіцентру вибуху. Тобто, таке враження, що це машини з якогось жахливого атракціону, їх завезли і тут поставили. Ні, це людям здавалось, що вони їх сховали в надійне місце і вони реально тут стояли, а бомби зривались за сорок, п’ятдесят метрів. Подивіться на стан автомобілів. Тобто, така сила вибуху, страшна і висока температура. Я хотів підкреслить, також, абсолютно очевидно, льотчик бачив, що тут [в цьому районі – ГА] нема жодного об’єкту військової інфраструктури, він бомбардував цивільних людей.
МГ: Це той льотчик, про якого ви говорили?
ВА: Так, Красноярцев. Він бомбардував серед біла дня, це була година дня, приблизно, 13:00 – 13:15. Я під’їхав сюди буквально через п'ятнадцять хвилин після вибуху. Я тут поряд, до речі, знаходився. При мені працювали працівники ДСНС і вони нараховували двадцять п’ять - тридцять тіл загиблих людей, а потім вже, по закінченню, ми знаєм цифру, що це біля п’ятдесяти людей.
Команда Голосу Америки продовжує шлях з мером зруйнованими об'єктами міста.
ВА: Рівень безпеки визначає не наближення до кордону. Подивіться, Росія стріляє з Каспійського моря, їй байдуже чи це Чернігів, чи Львів. Росія орієнтується на знищення інфраструктури. Війна відкинула місто в своєму розвитку на п'ятнадцять – двадцять років. Якщо ми не отримаєм відповідної державної підтримки, або не зможемо залучить кошти на відновлення міста, з бюджетних надходжень це нереально відновити ці втрати, які зазнала інфраструктура. Ми втратили сьогодні половину бюджетних надходжень за рахунок того, що трудова міграція відбулася в більш безпечні регіони, і бізнес виїхав. І на державному рівні, я вважаю, що треба вже зараз дати світло в кінці тунелю для бізнесу, подавши до Верховної Ради та прийнявши закон про податкові преференції, і це би вирівняло ризики і тоді би бізнес визначався – чи йому є ризик знаходиться за сімдесят кілометрів від агресора, чи все-таки переїхати. Але, якщо він лишився, він буде мати певні преференції, він зможе більш активно розвиватись.
Голос Америки з мером Чернігова на одному з зруйнованих заводів, який випускав шкільні автобуси для України, тролейбуси для міста та інші автозасоби.
ВА: Хай закінчиться війна, потім ми розберемось. Війна може тривати півтора року, два, три роки. Я не можу, як міський голова, сказати чернігівцям «дорогі чернігівці, оскільки є ризик, то ви поїдьте з міста на три роки, а потім ви повернетесь». Так ми виграєм війну, але втратим місто. Ми працюємо зараз над тим, щоб терміново, за лічені два з половиною місяці, відновить навчальні заклади – ті, які ми можемо сьогодні відновить, щоб прийняти дітей до школи. Знов таки, так, ризики є, але вони не більші, ніж на сьогоднішній день. Куди прилетить ракета - чи вона прилетить саме в школу, в якій буде знаходиться дитина, чи вона прилетить в той, будинок, до вона буде сидіть.
Ви задали питання – за рахунок чого було захищене місто Чернігів і чому російські війська не ввійшли в місто. Подивіться, поки не закінчилась війна, я не хочу ніякого глибокого аналізу, але наскільки це загально відомо із засобів масової інформації, укріп райони були створені навколо Херсона, але в Херсон зайшли російські війська. Укріп районів не було створено навколо міста Чернігова, але в місто Чернігів не зайшли російські війська. Чому так трапилось на мою думку, не військового фахівця? Звісно, завдяки професіоналізму військових і Збройних Сил України. Але, на мій погляд, сила Збройних Сил не тільки в наявності боєкомплектів, сучасної зброї, форми, солдати і офіцери мають бути вчасно погодовані – це важлива складова, але найважливіша – це моральний і бойовий дух. Якраз таки, цю складову в значній мірі сформували прості чернігівці, десятки тисяч яких свідомо лишилися в місті, тисячі чернігівців, розуміючи ризики загинути близькі до ста відсотків, йшли отримувати зброю в загони територіальної оборони. Це непідготовані люди, не професійні військові, які, навіть, не проходили перед отриманням зброї, хоча би місячних бійцівських курсів, вони не вивчали тактику, медицину, або будь-які військові науки, вони пішли воювати, брати зброю, захищати місто і протистояти озброєній, сучасній російській армії. Я б хотів, щоб героїзм чернігівців і їх самовідданість була відзначена, вони могли взяти і поїхати з міста, але вони лишилися під обстрілами, ризикуючи власним життям, підтримувати Збройні Сили, сили територіальної оборони, і вони захистили місто.
Дивіться також: Українські військові мотивовані, вони знають чому і за що воюють – інтерв’ю з офіцером ЗСУ Юрієм Кочевенком:
