Посол Раян Крокер про майбутнє Афганістану

Одразу після терористичних атак 2001-го року Сполучені Штати розгорнули нову сторінку у своїх відносинах з мусульманським світом. США визначили головним своїм завданням на Близькому Сході – допомогу місцевим урядам у розбудові демократичних інститутів у своїх країнах. Одним з архітекторів нової американської стратегії став дипломат Раян Крокер. У 2001-му, коли в Афганістані впав режим Талібану, Раян Крокер був серед тих, хто знову відкрив в Кабулі американське посольство, закрите ще з 1989-го року. Пізніше Крокер працював послом США в Пакистані, а потім - в Іраку. Так сталося, що він якраз був у Нью-Йорку в день терактів 2001-го року. В ексклюзивному інтерв’ю Голосу Америки Раян Крокер пригадує:

«Ті події визначили всю мою подальшу кар’єру. Після 11 вересня 2001-го року я провів 5 років у дипломатичних місіях у цьому регіоні. І я думаю, що проведу тут ще не один рік. Тому що, ви знаєте, 3 тисячі людей загинуло того ранку в Нью-Йорку. Навряд чи ми знову хотіли б таке пережити».

Спочатку США не втручалися у процес розбудови суспільного устрою в Афганістані. Їх фокус був на поваленні Талібану і викоріненні аль-Кайди. Втім, вже за кілька років стало зрозуміло, що без побудови нації і демократичних інститутів, там утвориться вакуум, який дозволить Талібану швидко повернутися. Абдула Абдула, колишній міністр закордонних справ Афганістану, а тепер - опонент президента Карзая вважає, що за минуле десятиліття міжнародна спільнота та влада Афганістану змарнували шанс краще зрозуміти один одного. Обидві сторони довго ігнорували тої факт, що Талібан будує свої осередки у Пакистані, звідки дестабілізує ситуацію в Афганістані. Обидві сторони закривали очі на корупцію в афганському уряді, яка за цей час розрослася до небачених масштабів, вважає Абдула Абдула:

«Якби ми не втратили можливості, то за ці десять років наша країна була би в набагато кращому стані, ніж вона тепер».

Коли американці прийшли в Афганістан, вони прагнули будь-що заручитися підтримкою місцевих ватажків, які виступали проти Талібану. Часто, кажуть критики, американці закривали очі на зловживання з їхнього боку і це лише посилювало корупцію. Афганістан – розбита війнами та бідністю країна. Посол Крокер закликає афганців набратися терпіння і закласти фундамент нового громадянського суспільства:

«Щоб побудувати громадянські інституції потрібен час. У Афганістані, як і в Іраку, було не просто усунено від влади лідера - відбулася революція. Стара система розвалилася. А нова не може одразу почати працювати ефективно. Потрібні роки, можливо десятки років, щоб все почало працювати в рамках законів. А тому в таких умовах неможливо уникнути корупції».

За планом, НАТО мусить вивести свої бойові підрозділи з Афганістану у 2014-му році. Багато хто вважає, що Талібан просто чекає, поки Захід піде, аби потім знову встановити свою владу в країні. Населення Афганістану занепокоєне, оскільки не знає, що станеться коли НАТО піде, переконаний Абудла Абдула:

«Афганський народ пам’ятає, як буквально за одну ніч Радянський Союз вивів з країни своїх солдат і танки. Дехто думає, що так буде і цього разу. А теперішня Афганська адміністрація лише заплутує власний народ і не може пояснити, що насправді відбувається. Тож люди мають найрізноманітніші теорії: одні думають, що Захід повністю виведе війська, а інші переконані, що Захід збирається будувати постійні військові бази».

Щоб заповнити вакуум влади і уникнути громадянської війни, яка розгорілася в Афганістану після виходу Радянської армії, Захід намагається розбудувати місцеве врядування та сили безпеки. Ця стратегія виявилася успішною в Іраку.

Посол Крокер каже, що його головним завданням сьогодні є пояснити афганському народу, що його, після виведення військ НАТО, не залишать напризволяще.

«Якщо ми вийдемо, перед тим як закінчимо цю роботу, перед тим як афганські сили безпеки будуть готові самі захищати свою країну, тоді ми знову ризикуємо побачити прихід в Афганістан Талібану. Ми не можемо просто піти. Ми мусимо переконатися, щоб все було зроблено правильно і нам більше не загрожує напад, який ми пережили у 2001-му році».