Зовнішній тиск на українських законотворців змушує їх змінювати національне законодавство відповідно до європейських норм. Особливо це стосується гарантій рівності, підтримки демократичних цінностей та верховенства права. Експерти зауважують, що урядовці вже навчилися вправно писати закони, які, хоча і містять слова «протидія дискримінації» та «покарання за прояви сексизму», на практиці нічого не означають.
«Вони прийняли закони про запобігання торгівлі людьми, дискримінації. Європейці задоволені, галочка поставлена, але користі від такого швидкого прийняття законів мало», сказала Голосу Америки президент Міжнародного жіночого правозахисного центру Ла Страда-Україна Катерина Левченко.
План дій для лібералізації візового режиму з ЄС передбачає не тільки введення біометричних паспортів, а й політику, яка б підтримувала цінності об’єднаної Європи. Тому боротьба з дискримінацією була одним із завдань для України. Щоб задовольнити Захід, навесні 2012 року було прийнято закон про боротьбу з дискримінацією за расовими, національними чи статевими ознаками. Проте зараз представники громадських організацій говорять, що нічого не змінилося, а пасивність громадян тільки підтримує таку політику.
«Те, що його прийняли – це позитивно, але він виконується формально. Покарання обмежуються словами, а оскільки слова не дії, то за них немає покарання. Ми це відчули на собі, коли у суді оскаржували слова Азарова, а нам сказали, що він нічого не зробив. Немає навіть адміністративної відповідальності», – сказала Левченко.
Українські політики дозволяють собі час-від-часу висловлювання про роль українських жінок, за які їх європейські колеги втратили б авторитет і посаду. Представники громадських організацій, які займаються питанням рівності, говорять, що позивалися за вислів прем’єра Азарова про те, що проводити реформи – то не жіноча справа, але суд був на стороні політика. Не менш яскравим прикладом був вислів президента Віктора Януковича під час його виступу у Давосі на українському ланчі, де він запрошував до України «подивитися на неї власними очима, коли почнуть квітнути каштани в Києві. І у містах українських почнуть роздягатися жінки», – сказав президент. Інший представник уряду, міністр освіти Дмитро Табачник, цього року також відмітився коментарем про те, що в аспірантурі та на магістратурі краще навчаються менш привабливі дівчата.
«Якщо сьогодні суспільство сприймає сексизм нормально, не реагує на нього, як на проблему, то політики не думають, коли висловлюються, що жінка – це оголена натура, якій не потрібно навчатися. Політики не бояться, що після цього їх рейтинг впаде», – сказав Голосу Америки депутат від Об’єднаної опозиції Олександр Бригинець.
Політик говорить, що склад парламенту відображає, як близько знаходиться Україна до європейських стандартів проти дискримінації. Кілька партій у своїх передвиборчих кампаніях звертали особливу увагу на те, що у їх списках принаймні 20 відсотків – жінки, але Бригинець припускає, що одні це робили «за порадою західних політтехнологів», щоб потім можна було вказати європейцям на свої стандарти.
«А з Партією регіонів інша історія. В Україні політика і депутатство слугують прикриттям іншої діяльності, у тому числі бізнесу, їм потрібен захист та вплив. Тому так, вони допустили жінок до парламенту, але сьогодні він не приймає рішень, натомість, подивіться на склад кабміну та секретаріату президента, там, де приймаються рішення – майже немає жінок», – сказав Бригинець.
«Вони прийняли закони про запобігання торгівлі людьми, дискримінації. Європейці задоволені, галочка поставлена, але користі від такого швидкого прийняття законів мало», сказала Голосу Америки президент Міжнародного жіночого правозахисного центру Ла Страда-Україна Катерина Левченко.
План дій для лібералізації візового режиму з ЄС передбачає не тільки введення біометричних паспортів, а й політику, яка б підтримувала цінності об’єднаної Європи. Тому боротьба з дискримінацією була одним із завдань для України. Щоб задовольнити Захід, навесні 2012 року було прийнято закон про боротьбу з дискримінацією за расовими, національними чи статевими ознаками. Проте зараз представники громадських організацій говорять, що нічого не змінилося, а пасивність громадян тільки підтримує таку політику.
«Те, що його прийняли – це позитивно, але він виконується формально. Покарання обмежуються словами, а оскільки слова не дії, то за них немає покарання. Ми це відчули на собі, коли у суді оскаржували слова Азарова, а нам сказали, що він нічого не зробив. Немає навіть адміністративної відповідальності», – сказала Левченко.
«Якщо сьогодні суспільство сприймає сексизм нормально, не реагує на нього, як на проблему, то політики не думають, коли висловлюються, що жінка – це оголена натура, якій не потрібно навчатися. Політики не бояться, що після цього їх рейтинг впаде».
Олександр Бригинець.
Українські політики дозволяють собі час-від-часу висловлювання про роль українських жінок, за які їх європейські колеги втратили б авторитет і посаду. Представники громадських організацій, які займаються питанням рівності, говорять, що позивалися за вислів прем’єра Азарова про те, що проводити реформи – то не жіноча справа, але суд був на стороні політика. Не менш яскравим прикладом був вислів президента Віктора Януковича під час його виступу у Давосі на українському ланчі, де він запрошував до України «подивитися на неї власними очима, коли почнуть квітнути каштани в Києві. І у містах українських почнуть роздягатися жінки», – сказав президент. Інший представник уряду, міністр освіти Дмитро Табачник, цього року також відмітився коментарем про те, що в аспірантурі та на магістратурі краще навчаються менш привабливі дівчата.
«Якщо сьогодні суспільство сприймає сексизм нормально, не реагує на нього, як на проблему, то політики не думають, коли висловлюються, що жінка – це оголена натура, якій не потрібно навчатися. Політики не бояться, що після цього їх рейтинг впаде», – сказав Голосу Америки депутат від Об’єднаної опозиції Олександр Бригинець.
Політик говорить, що склад парламенту відображає, як близько знаходиться Україна до європейських стандартів проти дискримінації. Кілька партій у своїх передвиборчих кампаніях звертали особливу увагу на те, що у їх списках принаймні 20 відсотків – жінки, але Бригинець припускає, що одні це робили «за порадою західних політтехнологів», щоб потім можна було вказати європейцям на свої стандарти.
«А з Партією регіонів інша історія. В Україні політика і депутатство слугують прикриттям іншої діяльності, у тому числі бізнесу, їм потрібен захист та вплив. Тому так, вони допустили жінок до парламенту, але сьогодні він не приймає рішень, натомість, подивіться на склад кабміну та секретаріату президента, там, де приймаються рішення – майже немає жінок», – сказав Бригинець.
