Аналітичний центр Carnegie Europe звертає увагу на проблему обмеження прав українських громадян у Криму та в окремих регіонах Донбасу - на територіях, які Україна називає тимчасово окупованими.
Старший співробітник Carnegie Europe Томас Де Ваал пише, що “політика у Києві ще більше ускладнює гуманітарні проблеми на сході України”.
Усі країни з сепаратистськими конфліктами постають перед однаковою дилемою: взаємодіяти зі своїми втраченими громадянами, чи карати їх як зрадників.
Де Ваал розповідає, що в людей на неконтрольованих українським урядом територіях “проблема починається з народження. Міжнародні представники, які ознайомилися з судовими записами припускають, що лише 38% дітей народжених в ОРДіЛО мають свідоцтва про народження, видані урядом України. (Дані по Криму навіть нижчі - близько10%)”.
Величезна кількість людей, нагадує він, потерпає від економічних наслідків війни та змушена проходити тяжкі випробування, щоб отримувати соціальні виплати, якщо вони живуть за смугою зіткнення. Але навіть біженці на українському боці не мають усіх прав, включно з правом голосувати на виборах.
Автор вказує, що міжнародні закони однозначно стоять на боці захисту прав людей, які опинилися на, де факто, окупованих територіях.
Натомість влада у Києві, доходить висновку він, робить недостатньо, щоб гарантувати громадянські права українцям та очевидно ускладнює можливу реінтеграцію територій, “коли і якщо” вони знову опиняться під контролем українського уряду.
Томас Де Ваал у своїй статті фактично оминає роль Москви та відповідальність Росії, яка фактично контролює регіони на сході України та анексувала Кримський півострів.
Він зосереджується на ролі української влади, а також на браку міжнародної уваги та гуманітарної допомоги жертвам “триваючого конфлікту у Європі”.
Де Ваал доходить висновку, що коли мова заходить про мешканців окупованих територій, “не кожен в українському уряді хоче поводитися з ними як з повноправними громадянами. Лише дехто в уряді та парламенті прагне працювати над завоюванням прихильності людей на сході України, а не лише над поверненням територій”.
“Усі країни з сепаратистськими конфліктами постають перед однаковою дилемою: взаємодіяти зі своїми втраченими громадянами, чи карати їх як зрадників. Проте насправді проблеми вибору нема. Від Кіпру до Грузії тактика покарання не лише призводила лише до жалюгідних гуманітарних наслідків, але й живила зрештою сепаратистські настрої. Україна не має іншого виходу окрім як вирішувати цю проблему в 2018 році”, - закінчує Томас Де Ваал.
Дивіться також: Вікно в Америку. Подорож українською Америкою
