Постійний представник України при ООН Володимир Єльченко в інтерв’ю журналістці «Голосу Америки» Тетяні Ворожко сказав, що українські дипломати мають активніше працювати зі всіма країнами світу, оскільки в умовах військового конфлікту з Росією Україна потребує якомога більше політичної підтримки і не лише від традиційних партнерів.
«Я пам’ятаю був у Раді Безпеки Сенегал. Це досить велика країна. Буде Кенія через рік. Нам потрібно розширювати географію підтримки. Ті далекі країни, які раніше нас цікавили з точки зору бізнесу, сьогодні становлять інтерес з точки зору безпеки. Нам важлива їхня позиція щодо України. Це - Африка, Латинська Америка, Азія, які разом складають більшість членів ООН. Резолюцію Генасамблеї ООН щодо Криму підтримало 70 країн, що немало, але це менше половини країн-членів. Зусиль постпредства тут не достатньо.
Як африканські студенти можуть допомогти Україні повернути Крим
Нам потрібно розширювати географію підтримки
Я пам’ятаю, колись Міносвіти дуже активно займалося розподілом квот для африканських студентів на навчання. У нас зараз вчаться тисячі африканських студентів, але є країни, які б хотіли збільшити кількість своїх студенів. А у нас то немає бажання, то немає грошей, а на таких от дрібницях будуються партнерські відносини. А потім ти можеш прийти до свого колеги з тієї ж Кенії і сказати «У нас вчаться 200-300 твоїх співвітчизників, допоможи нам». І він, думаю, вже трохи по-іншому на це подивиться. А таких країн десятки».
«Ніккі Гейлі погодилася приїхати в Україну»
Єльченко говорить, що їм вдалося встановити дуже гарні відносини з американською місією та дружні, особисті – з послом США в ООН Ніккі Гейлі.
«Так сталося, що буквально якщо не з першого, то з третього дня свого входження в офіс постійного представника США, вона приїхала до нас, ми з нею годину чи більше говорили. І з тих пір у нас склався контакт чи, як тут кажуть, «хімія». З того дня у нас тісні, теплі відносини, вона постійно дзвонить, цікавиться.
До речі, ми запросили її до України і вона дала згоду. Але ніяк не може знайти час. Мені здається, було б дуже цікаво і корисно, аби вона відвідала Донбас. У нас половина міністрів закордонних справ на Донбасі вже побували. І це зовсім по-іншому сприймається, коли ти бачиш все на власні очі. Я думаю, що її приїзд в Україну також мав би позитивний ефект».
От з російськими дипломатами контакту фактично немає, каже Єльченко.
«Ми киваємо один одному головами, вітаємося інколи, інколи вже і не вітаємося. Стало комфортніше, що не треба з ними сидіти за одним столом в Раді Безпеки ООН, не треба уникати цих контактів.
З російськими дипломатами контакту фактично нема
А з іншого боку, мене дивує, що постійно у своїх відповідях на наші виступи – а ми просто викладаємо те, що є, говоримо про реалії, про те, що вбивають людей, що забрали Крим - в них це викликає таку злобну реакцію, мені здається, перебільшену. Відчувається, що їх це все нервує і дратує, їм все це не подобається. І у своїх відповідях вони часто переходять «червону лінію». Це такий «трьоп», який крім посмішок в інших делегацій не викликає, але від цього нам не легше. Ми не бачимо жодного бажання наближатися до позитиву. Нам все рівно доведеться з ними про все це домовлятися. Нікуди їм від нас не дітися, і нам від них».
Доносити до дипломатів з майже двохсот країн-членів ООН правду про дії Росії, ситуацію на Донбасі та в Криму, українській місії допомагають візити українських політиків, активістів та правозахисників. Одними з найактивніших є лідери кримських татар.
«Вони приносять такий емоційний елемент в роботу, - говорить посол. - Завжди коли говориш з колегами із далеких країн, для яких Крим просто є точкою на мапі світу, які не знають історії, не знають реалій, і коли вони говорять з такими людьми, які представляють Крим, знають Крим, для яких це рідний дім, підвищується обізнаність. Це серйозний важіль. Також світ бачить, що ми не просто дбаємо про абстрактні інтереси, а от конкретні люди. Тим більше такі як Чийгоз, хто вже відсидів, хто був фактично заручником російської влади. Це справляє дуже сильне враження.
Резолюції Генеральної Асамблеї ООН допомагають Україні вигравати в міжнародних судах
Результатом співпраці з дипломатами з різних країн-членів ООН, зокрема, є резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Всього було ухвалено дві резолюції, ініційовані Україною.
19 грудня 2017-го року, 70-ма голосами за Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосувала за резолюцію про права людини в Криму. Документ підтверджує, що між Україною і Росією існує міжнародний збройний конфлікт; засуджує ретроактивне застосування Росією власних законів на окупованій території та примусове переведення громадян України в російське громадянство; вимагає від Росії виконати проміжне рішення Міжнародного суду ООН із відновлення прав і свобод громадян України на півострові; закликає російську окупаційну владу забезпечити освітній процес українською і кримськотатарською мовами. Також резолюція засуджує відсутність доступу до Криму для Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.
Росію страшенно дратують ці резолюції, щоб вона там не казала
Раніше, 27 березня 2014-го року, на засіданні Генеральної Асамблеї ООН 100 країн світу проголосували за резолюцію, яка підтримує територіальну цілісність України і називає «референдум» у Криму недійсним.
«Багато людей задаються питанням: «Що дають резолюції?» - говорить Єльченко. - Резолюції на Генасамблеї містять моральний обов’язок, авторитет, але з юридичної точки зору не є обов’язкові до виконання. По-перше, це - тиск на Росію. Її страшенно дратують ці резолюції, щоб вона там не казала. Ці резолюції над ними вісять і нікуди вони від них не дінуться.
По-друге, після схвалення резолюції по правам людини майже всі наступні судові рішення містять посилання на цю резолюцію, тому що вона вперше назвала Росію «окупантом». І вперше там з’явилися слова «окупація», «анексія». Не кажучи про практичні речі, які Росія, втім, не виконує - такі як заборона Меджлісу, викладання українською мовою, тощо. Я впевнений, що якщо б не було цих резолюцій, не факт, що на нашу користь були б схвалені поки що попередні рішення Міжнародного суду ООН. Я думаю, що будуть і остаточні, і вони також будуть на нашу користь.
Так чи інакше Росії доведеться за все це платити
А ще наші позови у рамках Конвенції ООН з морського права. Вони, можливо, не такі помітні, але там йдуть процеси, і за тим стоять серйозні гроші – всі ті збитки, які понесла Україна від втрати контролю над мореплавством, над риболовством, екологічні питання, видобуток нафти і газу. Так чи інакше Росії доведеться за все це платити. Плюс є ще індивідуальні позови наших компаній».
Володимир Єльченко говорить, що і в цьому році Постійне представництво України при ООН планує ініціювати ще одну резолюцію, з сильнішою мовою.
«Якщо б стояв прапор ООН на Донбасі, допомоги було б більше»
Також ООН є організацією, яка надає гуманітарну допомогу. В інтерв’ю «Голосу Америки» керівник гуманітарної місії ООН в Україні Ніл Вокер заявив, що в цьому році вони зустрілися з надзвичайними фінансовими обмеженнями.
«Цього року ми отримали 4% того, що просимо на гуманітарну допомогу», - сказав він в інтерв’ю Мирославі Ґонґадзе.
«На жаль, у світі дуже багато конфліктів, - говорить Єльченко. - Нещодавно була донорська конференція по Сирії, потім по Ємену. І там йшлося про суми в декілька мільярдів доларів. Дуже важко пояснити донорам, навіть великим країнам, які дають мільйони доларів на Сирію, на Ємен, що в Україні не менша проблема. Можливо, щось не допрацьовують структури ООН. Але з іншого боку, насправді по двосторонній лінії, я думаю, надається Україні допомога набагато більша».
Єльченко говорить, що існують плани провести донорську конференцію і щодо України. У той же час, каже він, наявність на Донбасі миротворчої місії ООН також посприяла б збільшенню гуманітарної допомоги.
«Коли буде прапор ООН стояти на Донбасі, тоді буде більше інтересу до цієї проблеми. А так вона є однією з низки проблем. А є ще події і в Африці, в секторі Газа».
Дивіться також: У Нью-Йорку провели акцію на підтримку Сенцова та інших політв’язнів. Відео
