Президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес закликав союзників по НАТО відповісти на російську агресію в Україні «з силою, ясністю і швидкістю».
На думку естонського лідера, економічних санкцій, можливо, для цього недостатньо, але в той же час він утримався від публічних закликів до військових дій проти Москви.
«Для лідерів США та ЄС настав «черчіллевський» момент. Ми повинні вийти на висоту положення з силою , ясністю і швидкістю», - зазначив він у статті, опублікованій в п’ятницю в газеті Washington Post.
Історики дають високу оцінку британському прем'єр-міністру часів Другої світової війни Вінстону Черчіллю, який чинив збройний опір Адольфу Гітлеру, в той час як європейські демократії - одна за одною - здавалися під тиском німецьких військ.
У своїй статті Ільвес не закликає безпосередньо до військових дій, але говорить про невизначені «рішучі спільні заходи» у відповідь на дії Росії.
Перш за все, з його точки зору, західний Альянс повинен повернутися до справи.
«Сенс існування НАТО - в захисті своїх членів і їхні території, - пише він. - Необхідно вжити негайних заходів для забезпечення присутності НАТО на всій території Альянсу».
«По друге, ні агресія в Україні, ні незаконна анексія Криму не повинні стати успіхом без наслідків, - продовжує президент Естонії. - Україна потребує нашої рішучої підтримки. Ми, як і раніше, повинні бути готові надати таку допомогу, яка тільки можлива. Допомога та заохочення також повинні отримати Молдова і Грузія».
На думку Ільвеса, відповідь Заходу Росії повинна лежати не в площині ціни на газ, а ґрунтуватися на повазі до спільних цінностей.
«Будь-які економічні санкції обійдуться дешевше, ніж військове вторгнення, - пише він, не вдаючись у подробиці. - Але ніщо не обходиться так дорого, як втрата свободи».
«У минулому, Північноатлантичний альянс впорався з низкою складних викликів, - зазначає президент Естонії. - Сьогодні ми стикаємося з найскладнішим викликом за кілька поколінь. У деяких частинах Європи намагаються загасити ліхтарі свободи. Ми повинні вдатися до рішучих спільних заходів, щоб майбутнім поколінням не довелося ставити запитання - чому нічого не було зроблено, і чому ми нічого не зробили, коли так багато було поставлено на карту».
На думку естонського лідера, економічних санкцій, можливо, для цього недостатньо, але в той же час він утримався від публічних закликів до військових дій проти Москви.
«Для лідерів США та ЄС настав «черчіллевський» момент. Ми повинні вийти на висоту положення з силою , ясністю і швидкістю», - зазначив він у статті, опублікованій в п’ятницю в газеті Washington Post.
Історики дають високу оцінку британському прем'єр-міністру часів Другої світової війни Вінстону Черчіллю, який чинив збройний опір Адольфу Гітлеру, в той час як європейські демократії - одна за одною - здавалися під тиском німецьких військ.
У своїй статті Ільвес не закликає безпосередньо до військових дій, але говорить про невизначені «рішучі спільні заходи» у відповідь на дії Росії.
Перш за все, з його точки зору, західний Альянс повинен повернутися до справи.
«Сенс існування НАТО - в захисті своїх членів і їхні території, - пише він. - Необхідно вжити негайних заходів для забезпечення присутності НАТО на всій території Альянсу».
«По друге, ні агресія в Україні, ні незаконна анексія Криму не повинні стати успіхом без наслідків, - продовжує президент Естонії. - Україна потребує нашої рішучої підтримки. Ми, як і раніше, повинні бути готові надати таку допомогу, яка тільки можлива. Допомога та заохочення також повинні отримати Молдова і Грузія».
На думку Ільвеса, відповідь Заходу Росії повинна лежати не в площині ціни на газ, а ґрунтуватися на повазі до спільних цінностей.
«Будь-які економічні санкції обійдуться дешевше, ніж військове вторгнення, - пише він, не вдаючись у подробиці. - Але ніщо не обходиться так дорого, як втрата свободи».
«У минулому, Північноатлантичний альянс впорався з низкою складних викликів, - зазначає президент Естонії. - Сьогодні ми стикаємося з найскладнішим викликом за кілька поколінь. У деяких частинах Європи намагаються загасити ліхтарі свободи. Ми повинні вдатися до рішучих спільних заходів, щоб майбутнім поколінням не довелося ставити запитання - чому нічого не було зроблено, і чому ми нічого не зробили, коли так багато було поставлено на карту».
