Англомовна газета в Україні Kyiv Post припинила свою роботу з 8 листопада, усіх журналістів раптово звільнили, а власник видання пообіцяв пізніше відновити роботу цього ЗМІ. На цю новину відреагували низка західних дипломатів, стурбованість висловили американське посольство та чимало авторитетних політиків в ЄС. Чому ця справа стала настільки гучною і яку роль газета Kyiv Post відігравала на українському медіаринку, про це “Голосу Америки” розповів колишній головний редактор цієї газети, британський журналіст та автор книжки An Orange Revolution Аскольд Крушельницький.
Голос Америки: Пане Крушельницький, поділіться своїм досвідом роботи в газеті Kyiv Post, коли і як це було?
Аскольд Крушельницький: Я був головним редактором газети Kyiv Post у 1998-1999 роках. Це досвід, про який я згадую з великою прихильністю. На мою думку, ця газета була тренувальним майданчиком для багатьох українських журналістів.
Люди, які там працювали редакторами, намагались прищеплювати традиційні західні журналістські цінності - такі речі як точність, чесність, правдивість. І в останні роки, гадаю, Kyiv Post якоюсь мірою обігнав багато західних ЗМІ. Українські, британські та американські журналісти, які працюють в цій газеті, дотримуються дуже суворих етичних стандартів достовірності.
За роки існування газети люди, які пройшли через Kyiv Post, пішли працювати в інші українські медіа, і вони з собою забрали ці цінності правдивості, точності і чесності. Наприклад, Віталій Сич, редактор авторитетного українського видання “Новое время”, він - випускник “журналістської школи” Kyiv Post.
Голос Америки: Яка була початкова місія створення цієї газети?
Аскольд Крушельницький: Першим засновником цієї газети був американець Джед Санден, який, якщо не помиляюсь, досі живе в Україні. Він та його бізнес-партнери всередині 90-х вирішили, що Київ потребує англомовну газету.
Думаю, здебільшого через те, що багато неукраїнців, іноземців почали приїжджати в Україну працювати, багато з них були англомовними.
То ж на початку мета газети була - забезпечувати інформацією про Україну тих, хто не є українцями.
В той час Інтернет ще не був поширеним, було лише кілька телевізійних каналів, які можна було назвати незалежними. То ж газета Kyiv Post стала дуже важливим джерелом інформації про Україну для зовнішнього світу, для тієї аудиторії.
Крім того, коли я працював редактором, цю газету часто використовували українські студенти, які хотіли вивчити англійську мову. Мене це дуже тішило, бо вони і дізнавалися нову інформацію, і розвивали свої мовні здібності.
Голос Америки: Коли газета тільки починала працювати, які були найбільші виклики для західних журналістів, які працювали в Україні?
Аскольд Крушельницький: Наші намагання змусити українських політиків відкритися, і щоб чесно - це було складно. Бо українські політики тоді ще не звикли, що їх запитують, вони не сприймали журналістів серйозно. То ж із цим було дуже нелегко.
Зараз ситуація абсолютно змінилась. Я б сказав, зараз стало навпаки, українські політики вже знають, що ЗМІ дуже важливі для втілення їхніх політичних амбіцій.
Голос Америки: Не було складнощів із пошуком персоналу?
Аскольд Крушельницький: Редактори газети - мої попередники, я, і ті, хто були після мене - ми всі сприймали своїм завданням - знайти людей, які розуміють концепцію західної журналістики, і які мають пристрасть до цієї роботи. З українськими журналістами треба було також мати терпіння, їх вчити, часто їх англійська мова не була досконалою.
Голос Америки: Чи вам коли-небудь пропонували хабаря, коли ви були редактором газети Kyiv Post?
Аскольд Крушельницький: Так. Здається, найвища сума, яку пропонували тоді в 98-му, була 30 тисяч доларів. Я відкинув її за 30 секунд.
Думаю, українські політики і бізнесмени жили у середовищі, де ти можеш заплатити за статтю або за публікацію неправдивої інформації. Як я вже казав, Kyiv Post - це був навчальний механізм, і не лише для журналістів, а й для тих людей, з якими журналісти розмовляли.
Голос Америки: Яку роль ця газета відігравала на українському ринку загалом? Чому закриття саме цієї газети - настільки гучна справа?
Аскольд Крушельницький: Kyiv Post відігравав дуже важливу, я б сказав безцінну роль, особливо в цей час війни, після російського вторгнення в Україну.
Якщо журналісти з інших країн, які небагато знають про Україну, які ніколи не були в Україні, якщо їх відправляли писати про ситуацію в Україні (чи про війну, чи про політику), їхня перша зупинка була Kyiv Post.
Ця газета є багатим джерелом незалежних новин і довідкової інформації для іноземців. І Kyiv Post пише в українському тоні. Люди, які працюють в газеті, хочуть викрити правду, вони - патріоти своєї країни. І у випадку російського вторгнення в Україну, правда і патріотизм збігаються.
То ж іноземні журналісти підбирають ці погляди і цей тон, який можливо пізніше вплине на них писати позитивно про Україну.
Довідка Голосу Америки: Журналіст Аскольд Крушельницький наразі проживає у м.Вашингтон, США. Він має українське походження, його батьки були біженцями під час ІІ Світової війни з України. 40 років свого життя працював журналістом для британських ЗМІ. Неодноразово висвітлював ситуацію на передовій на війні на сході України.
Дивіться також: США закликають Росію пояснити мету пересувань її військ біля кордонів з Україною
