Американські спортсмени кажуть «фізичний біль це ніщо порівняно із болем, який відчуває той, хто здався». Гравці однієї футбольної команди з Гаїті не здалися, незважаючи на втрату кінцівок.
Цей газон мало нагадує футбольне поле. Тут вирує життя. Поруч з воротами, хтось спорудив собі тимчасове житло, а на ділянках, де ще є трава - пасеться худоба. Але і гравці цієї команди – не звичайні спортсмени.
Польові гравці мають лише одну ногу, голкіпери відбивають удари одною рукою. Тут грають команди гаїтянських ампутантів – чоловіків та жінок, які втратили кінцівки, переважно через землетрус 2010-го року.
На Джудіт Фасіль впав балкон. Перед нею стояв вибір – ампутація або смерть. Футбол дає її можливість забути про біль.
«Тепер я відчуваю, що жива, а одразу після втрати ноги я втратила будь-яку надію. Я пересувалась на милицях», - розповіла вона.
Гра цієї команди заворожує. Незрозуміло, як гравці примудряються тримати баланс. Засновник команди Седійо Фортілус каже, що гравці змінили уявлення країни про інвалідів:
«Коли я бачу як вони грають, мене переповнює гордість. Я розумію, що роблю корисну справу. Я бачу реакцію людей, коли вони переходять вулицю. Всі навколо дивуються. Люди просто не бачили того за своє життя».
Без милиць вони вже не здаються незвичними.
Кожен гравець має досконалий протез. Кожен його сантиметр повторює справжню ногу. Такі протези коштують у США 50 тисяч доларів. На Гаїті вони - безкоштовні.
Кілька приватних неприбуткових організацій зі США оплачують протези для команди та всіх гаїтян, яким вони необхідні.
Ця команда називається Зар’єн, що креольською значить – тарантул. Цей павук виживає при втраті кінцівки.Гравець Сінді Орандж каже, що футбол навчив її, як робити багато речей, маючи лише одну ногу. У грі вона почуває себе комфортно.
Ця гаїтянська команда показує світу не те, що гравці не можуть робити без двох ніг, а на що здатна людина, яка має лише одну ногу. Рішучість людей, які долають такі труднощі має надихати кожного з нас.
Розсилка
Голос Америки: головне за тиждень
Вибір читачів
1
