Американська громадськість попрощалася з людиною, яка проклала для жінок шлях до журналістики. Гелен Томас майже п’ятдесят років ставила незручні запитання президентам, що свого часу вважалося прерогативою чоловіків. Її називали деканом журналістів Білого дому, у прес-кімнаті якого вона мала своє особисте крісло у першому ряді. Гелен одна з небагатьох журналістів, яких після смерті згадали президенти.
Вона працювала з усіма президентами, починаючи від Джона Кеннеді. Вона була грозою усіх них, включно зі мною», зазначив у заяві з приводу смерті Томас президент Барак Обама.
Гелен Томас завжди знала, що журналістика була її покликанням.
Проте у Гелен були ширші зацікавлення. Вона колись сказала:
«Я дуже люблю історію і знала, що ця професія дасть мені змогу постійно вчитися».
Батьки Томас – іммігранти з Лівану. Гелен закінчила Вейнський університет у Детройті з дипломом бакалавра англійської мови та літератури. Одразу після закінчення вступила в Міжнародний союз журналістів, членом якого пробула 57 років. Останні десять років вона працювала політичним коментатором у виданнях медіа-гіганту Герст.
Послужний список Томас приголомшує. Під час президентства Кеннеді у 1961 році вона стала однією з перших жінок – спецкорів Білого дому. Про ті часи вона пізніше згадувала:
«Це був чудовий час. Ми мали великі надії щодо адміністрації Кеннеді. Молоді люди брали кермо управління країною в свої руки, і в них були великі цілі».
За п’ятдесят років у якості спецкора Білого дому вона працювала з 10 президентами. У 2010 році в інтерв’ю Голосу Америки Гелен Томас сказала, що одним із її найбільш захоплюючих відряджень було висвітлення історичного візиту Ніксона до Китаю у 1972 році:
«Кожний репортер у Вашингтоні хотів бути в пулі того візиту. Ці вісім днів стали для нас справжнім відкриттям. Все навкруги було темою для репортажу: що китайці їли, як вони виглядали, що одягали і так без кінця».
За свою довгу кар’єру Томас завоювала репутацію «пробивної» журналістки. Під час прес-конференції у 2006 році, вона попросила тодішнього президента Джоджа Буша-молодшого пояснити, чому він захопив Ірак:
«Я б хотіла спитати у Вас, пане Президенте, наступне. Ваше рішення ввести війська в Ірак коштувало тисячі життів американців та іракців, спричинили обом сторонам рани, з якими вони житимуть все життя. Всі ваші аргументи, принаймні ті, що були озвучені, виявились хибними. Моє питання – чому Ви насправді хотіли розв’язати цю війну?»
На це президент Джордж Буш молодший відповів:
«Я думаю, що констатуюча частина вашого питання – при всі моїй повазі до вас як до журналіста-ветерана – хибна. Припустити, що я хотів війни – це просто неправильно, Гелен. При всій моїй повазі до Вас».
Не скупилась на гострі запитання Гелен і з прес-секретарями Білого дому. Діді Маєрс, яка була прес-секретарем Біла Клінтона, високо оцінювала Гелен Томас:
«Вона розуміла свою роботу так – не перекручувати факти, бути надійним та відповідальним професіоналом з бездоганною репутацією».
Сама ж Томас визнає, що її категоричність коштувала їй чимало:
«Я думаю, багато президентів, не те, що боялись мене, а просто не хотіли вступати зі мною в дебати, тому давали мені можливість поставити запитання неохоче. Але мені здається, ми представляємо американський народ, який не має можливості поставити президенту свого запитання».
На думку багатьох, Томас відкрила жінкам шлях до журналістики. Сама ж вона вважає, що у працюючих жінок ще багато роботи попереду.
«Жінки досі не досягли справжньої рівності з чоловіками на ринку праці», – підкреслила вона.
Томас увійде в історію як легенда та піонер корпункту Білого дому, але сама вона мріяла, що про неї згадуватимуть в іншому світлі:
«Мені здається, я шукала правду, якою б болісною вона не була, правду та справедливість для всіх».
Літом 2010 року Томас вийшла на пенсію у розпал скандалу навколо її критики євреїв, що проживають в Ізраїлі. Пізніше вона вибачилась за те, що закликала ізраїльтян покинути Палестину, а євреїв повернутися додому – в Німеччину, Польщу та Сполучені Штати.
Попри вибачення, її репутація передового американського журналіста значно постраждала. Так чи інакше, через скандал чи просто з міркувань поважного віку – Томас вирішила завершити журналістську кар’єру.
Вона попросила Буша пояснити справжні причини вторгнення у Ірак
Гелен Томас завжди знала, що журналістика була її покликанням.
Проте у Гелен були ширші зацікавлення. Вона колись сказала:
«Я дуже люблю історію і знала, що ця професія дасть мені змогу постійно вчитися».
Батьки Томас – іммігранти з Лівану. Гелен закінчила Вейнський університет у Детройті з дипломом бакалавра англійської мови та літератури. Одразу після закінчення вступила в Міжнародний союз журналістів, членом якого пробула 57 років. Останні десять років вона працювала політичним коментатором у виданнях медіа-гіганту Герст.
За п’ятдесят років у якості спецкора Білого дому Гелен Томас працювала з 10 президентами
Послужний список Томас приголомшує. Під час президентства Кеннеді у 1961 році вона стала однією з перших жінок – спецкорів Білого дому. Про ті часи вона пізніше згадувала:
«Це був чудовий час. Ми мали великі надії щодо адміністрації Кеннеді. Молоді люди брали кермо управління країною в свої руки, і в них були великі цілі».
За п’ятдесят років у якості спецкора Білого дому вона працювала з 10 президентами. У 2010 році в інтерв’ю Голосу Америки Гелен Томас сказала, що одним із її найбільш захоплюючих відряджень було висвітлення історичного візиту Ніксона до Китаю у 1972 році:
«Кожний репортер у Вашингтоні хотів бути в пулі того візиту. Ці вісім днів стали для нас справжнім відкриттям. Все навкруги було темою для репортажу: що китайці їли, як вони виглядали, що одягали і так без кінця».
За свою довгу кар’єру Томас завоювала репутацію «пробивної» журналістки. Під час прес-конференції у 2006 році, вона попросила тодішнього президента Джоджа Буша-молодшого пояснити, чому він захопив Ірак:
Томас закликала ізраїльтян покинути Палестину, а євреїв повернутися додому – в Німеччину, Польщу та Сполучені Штати
На це президент Джордж Буш молодший відповів:
«Я думаю, що констатуюча частина вашого питання – при всі моїй повазі до вас як до журналіста-ветерана – хибна. Припустити, що я хотів війни – це просто неправильно, Гелен. При всій моїй повазі до Вас».
Не скупилась на гострі запитання Гелен і з прес-секретарями Білого дому. Діді Маєрс, яка була прес-секретарем Біла Клінтона, високо оцінювала Гелен Томас:
«Вона розуміла свою роботу так – не перекручувати факти, бути надійним та відповідальним професіоналом з бездоганною репутацією».
Сама ж Томас визнає, що її категоричність коштувала їй чимало:
«Я думаю, багато президентів, не те, що боялись мене, а просто не хотіли вступати зі мною в дебати, тому давали мені можливість поставити запитання неохоче. Але мені здається, ми представляємо американський народ, який не має можливості поставити президенту свого запитання».
Мені здається, я шукала правду, якою б болісною вона не була, правду та справедливість для всіх.Гелен Томас
«Жінки досі не досягли справжньої рівності з чоловіками на ринку праці», – підкреслила вона.
Томас увійде в історію як легенда та піонер корпункту Білого дому, але сама вона мріяла, що про неї згадуватимуть в іншому світлі:
«Мені здається, я шукала правду, якою б болісною вона не була, правду та справедливість для всіх».
Літом 2010 року Томас вийшла на пенсію у розпал скандалу навколо її критики євреїв, що проживають в Ізраїлі. Пізніше вона вибачилась за те, що закликала ізраїльтян покинути Палестину, а євреїв повернутися додому – в Німеччину, Польщу та Сполучені Штати.
Попри вибачення, її репутація передового американського журналіста значно постраждала. Так чи інакше, через скандал чи просто з міркувань поважного віку – Томас вирішила завершити журналістську кар’єру.
