Вже зі шпиталю Олександр розповів “Голосу Америки” свою особисту історію війни: про те, як перед боєм прощався з коханою, і щоразу після боїв з трепетом вмикав телефон; як німіло тіло, коли втрачав кров; про сльози мами, яка знайшла сина в шпиталі; а також про хоробрість пересічного українця, який не розуміючи цього, врятував роту українських солдатів.