Україна та її союзники повинні готуватися до багаторічної війни і до тривалого стримування Росії, вказують аналітики у США.
Експерти Ліана Фікс з Ради міжнародних відносин та професор Католицького університету Америки Майкл Кіммендж у статті для Foreign Affairs закликають не ігнорувати цю нову реальність російської війни в Україні і готуватись до тривалої війни, а не очікувати на швидкий український тріумф, або, за його відсутності, на неминуче вирішення війни шляхом переговорів.
Оглядачі вказують на те, що Росія має значну перевагу у людському ресурсі. Водночас Україна залежить від поставок військової техніки партнерами, увага яких переключається на інші питання внутрішньої та зовнішньої політики, а запаси боєприпасів і зброї в Україні вичерпуються.
І хоча країни Європи збільшили обсяг допомоги, який вони надають Україні, їм не вистачає власних запасів і потужностей військового виробництва, пише видання. На кінець листопада 2023 року ЄС надіслали менше третини обіцяних поставок боєприпасів. А деяку зброю, як компоненти для систем ППО, можуть надавати виключно Сполучені Штати.
Майбутня підтримка України багато в чому залежатиме від того, що буде відбуватися на полі бою, переконаний посол США в Україні у 2006-2009 роках Вільям Тейлор.
“Успіх на полі бою залежатиме від того, яку підтримку надаємо, а прогрес на полі бою вплине на те, яку підтримку ми надамо”, — пояснює експерт в коментарі Голосу Америки.
Після тріумфальної для України деокупації Київщини, Харківщини та Херсона, партнери очікували таких самих успіхів від літнього контрнаступу.
Однак світ не побачив тих швидких результатів, на які сподівався, і це змусило оглядачів сумніватись, чи може Україна виграти війну військовим шляхом.
Старший науковий співробітник Гудзонського Інституту Люк Кофі пояснює, що очікування від контрнаступу були надто високими, а обставини тоді і зараз — зовсім інші.
“Лінія фронту, якщо її розтягнути, буде такої відстані, як від Вашингтона до Канзас-Сіті, Міссурі. Це приблизно 1200 кілометрів. І з обох боків стоять сотні тисяч солдатів з десятками тисяч одиниць техніки”, — зауважує він.
Крім цього, оптимізм Заходу щодо контрнаступу базувався на тій кількості військової допомоги, яку партнери надали Україні. Протягом весни 2023 року Сполучені Штати та європейські країни надіслали Києву сучасні танки, ракети та снаряди. Згодом партнери погодилися передати Україні й довгоочікувані винищувачі F-16 і ракети великої дальності ATACMS.
Однак ексглава ЦРУ Девід Петреус пояснює: через те, що зброя та техніка, про яку просила Україна, находила із затримками прорив не відбувся.
“Наша затримка в ухваленні рішень щодо M1, затримки зі схваленням танків Leopard, касетних боєприпасів, які могли бути дуже корисними, системи ракет більшого радіуса дії для реактивних систем залпового вогню, і врешті літаки західного зразка”, — перелічує генерал у відставці Петреус.
“Було безглуздо очікувати великого українського прориву цього року, тому що ми ніколи не озброїли Україну, щоб зробити цей прорив”, — погоджується директор Євразійського центру Атлантичної ради Джон Гербст.
Люк Кофі зауважує, що Україні все ж вдалося досягти деяких успіхів у контрнаступі, зокрема на морі.
“Чорноморський флот Росії починає передислокацію з Криму. Українці змогли поцілити у підводні човни та інші дуже дорогі військові кораблі та знищити їх. Це матиме тривалий ефект, який вплине не лише на безпеку США, але й на глобальну безпеку”, — пояснює старший науковий співробітник Гудзонського Інституту.
Однак, вважає експерт, війна в Україні переходить у довготривалу фазу і до цього потрібно готуватися.
“Ми повинні розуміти, що ця війна триватиме роками, і хоч мені неприємно це говорити, але це реальність, і ми повинні так міркувати. Ми маємо почати планувати на довгострокову перспективу і дати українцям зброю, необхідну їм для перемоги, а не лише зброю, необхідну для виживання”, — говорить Кофі.
Про те, що Україні потрібно перейти до усвідомлення тривалої війни говорить і Гербст. На його думку, обіцяючи, що наступний рік буде вирішальним, Банкова робить стратегічну помилку, оскільки очікування швидкої перемоги може створити хибне враження, що Україна недостатньо працює і чомусь не може виграти війну. Водночас, каже експерт, партнерам теж пора змінити своє ставлення до цієї війни.
“Українці так говорять, тому що бояться втратити допомогу. Я вважаю, що нам потрібно почати говорити про більш глобальну небезпеку Путіна для нас — Сполучених Штатів, для НАТО. Якби ми хотіли, щоб наступний рік був вирішальним, ми б відправили в Україну сотні F-16, сотні далекобійних ATACAMS, набагато кращі засоби електронної боротьби, більше танків і так далі. Якщо ми зрозуміємо, що проблема в ревізіоністських цілях Москви, то у нас вже була політика стримування, яка тривала близько 45 років”, — пояснює колишній посол.
Не зважаючи на те, скільки війна триватиме, міркує Вільям Тейлор, США будуть підтримувати Україну стільки, скільки треба. Принаймні, доки при владі буде адміністрація президента Байдена.
Але навіть якщо Захід виконає усі свої зобов’язання щодо допомоги Києву, війна може розгорнутися не на користь України, пишуть Foreign Affairs. Журналісти повʼязують це із майбутніми затримками постачання актуальної для України зброї. Наприклад, F-16 мають надійти у 2024 році, але вони можуть бути вже менш корисними, ніж у контрнаступі 2023, вважають журналісти.
Водночас, сподівання на те, що переговори з Росією можуть принести користь Україні, є наївною, пишуть оглядачі Foreign Affairs, і, насправді, прагнення Кремля змінити весь міжнародний порядок шляхом насильницького конфлікту можуть бути більш амбітними зараз, ніж рік тому
Своєю чергою, Юджин Румер та Ендрю Вайс з Фонду Карнегі пишуть в статті для Wall Street Journal, що не варто мати ілюзій, що існує якась комбінація короткострокових кроків, яка змусить Путіна відмовитися від війни. Настав час переходу до довгострокової стратегії, яка посилить і підтримає тиск на режим Кремля, переконані аналітики.
Довгострокове стримування Росії принесе Україні тільки користь, хоча може здатися менш грандіозною метою, ніж гучна перемога на полі битви, йдеться в статті в Foreign Affairs. Журналісти міркують, що для того, щоб заохотити продовження підтримки Заходу, Київ повинен базувати свої аргументи на політиці стримування Росії, наголошуючи на тому, що зрештою перемога над Росією є настільки ж в інтересах Заходу, як і України.
