Відносини між Сполученими Штатами та Україною змінилися з початком повномасштабної війни. Трагічні події призвели до зближення двох країн — США стали лідером підтримки України, а рівень взаємодії американського уряду з партнерами в Києві ще ніколи не був настільки високим.
Поідомлення про російські воєнні злочини шокували міжнародну спільноту, а вторгнення змусило лідерів на Заході говорити, що Україна захищає не лише себе, а й міжнародний порядок застований на цінностях. Вторгнення Росії до України отримало міжнародний осуд, а більше 50 країн об'єднались в коаліцію безпекової допомоги Україні.
Однак майже два роки потому, на шпальтах міжнародних ЗМІ все більше обговорюють можливу втому від війни на тлі того, що довгоочікуваний контрнаступ ЗСУ не дав результатів, на які сподівалися партнери та український уряд.
Увагу ЗМІ від війни в Україні також відволікли і новини про війну на Близькому Сході. Пересічні американці й надалі значною мірою підтримують надання зброї та фінансової допомоги Україні. Втім, рівень підтримки зменшується. А викликом для двопартійної підтримки американського Конгресу стали гучні голоси скептиків із правого крила республіканської партії.
В Офісі українського президента називають наступний рік “вирішальним” для перемоги України. І хоча Зеленський казав те саме про 2023 під час звернення до Конгресу минулого року, експерти говорять, що зараз дійсно небезпечний момент — через те, що відбувається у Вашингтоні.
Голос Америки поспілкувався із чотирма експертами, які досліджують Україну та зустрічалися із керівником Офіса Президента Андрієм Єрмаком під час візиту делегації у листопаді: Люком Кофі з Гудзонського Інституту, директором Євразійського центру Атлантичної ради Джоном Гербстом, Джонатаном Кацом із інституту Брукінгс та Вільямом Тейлором із американського Інституту миру. Усі вони погоджуються: ризики є, але загальна ситуація не така похмура.
Про майбутнє американської підтримки, перехід до політики “стримування” Росії та помилки у комунікаціях української влади — далі у матеріалі.
Чи справді підтримка України у США падає?
Соціологічні опитування свідчать, що бажання американців надавати Україні озброєння досі істотне, втім зменшується в останній час.
Українські військові, які нещодавно відвідали Вашингтон з адвокаційною місією, розповіли, що порівняно з минулим роком, коли усі хотіли почути свідчення українців, цього року домовлятися про зустрічі з високопосадовцями та конгресменами було важче.
“Сьогодні увага більше прикута до Близького Сходу, хоча зло, з яким зустрілися Україна та Ізраїль — має одне обличчя”, — розповіла Голосу Америки голова Жіночого Ветеранського Руху Андріана Арехта-Сусак.
Однак, як зауважує старший науковий співробітник Гудзонського Інституту Люк Кофі, стосунки між державами хороші, а американська допомога Україні сильнішає.
“Якщо подивитися на те, яку допомогу надають США Україні зараз, порівняно з минулим роком, видно, що є прогрес”, — пояснює він.
Сумніви спричинені не тим, що американці не хочуть продовжувати підтримувати країну, а міркуваннями про те, чи можуть США це собі дозволити.
А втім, зазначає експерт, зменшення “ентузіазму” американців у питанні допомоги Україні логічне на 21-22 місяці широкомасштабного вторгнення. Водночас, на думку Кофі, ці сумніви спричинені не тим, що американці не хочуть продовжувати підтримувати країну, а міркуваннями про те, чи можуть США це собі дозволити.
“Це прозвучить несподівано для українських глядачів, але більшість американців взагалі не думають про Україну протягом дня. Їхня думка формується з того, що вони чують або не чують від свого політичного керівництва, тому важливо, щоб республіканці та демократи пояснювали людям, чому ми маємо продовжувати підтримувати Україну”, — говорить Кофі.
Експерт підкреслює — пересічних американців цікавлять значно більш буденні речі: інфляція, високі процентні ставки, проблеми в місцевих школах, доступ до медичної допомоги та вартість продуктів. І це питання, за які вони голосуватимуть наступного року на президентських виборах.
Як вибори у США вплинуть на допомогу Україні
У Сполучених Штатах уже почався передвиборчий сезон. І якщо позиція щодо України кандидата від демократів, чинного глави держави Джо Байдена зрозуміла, то як зміниться ситуація, якщо президентські вибори виграє Дональд Трамп, який поки випереджає інших висуванців у кандидати від республіканців, — невідомо, вважає посол США в Україні у 2006-2009 роках Вільям Тейлор.
Дональд Трамп стверджує, що, у випадку його обрання, він врегулює війну між РФ та Україною ще до інавгурації. А міжнародні оглядачі припускають, що його ймовірна політика щодо України послабить підтримку США.
Однак, зауважують експерти, робити висновки щодо вектору колишнього американського президента зарано.
Вірити у те, що Трамп в односторонньому порядку покладе кінець війні — наївно.
Трамп робить суперечливі заяви, але його позиція до кінця не зрозуміла, вважає Люк Кофі і додає: вірити у те, що Трамп в односторонньому порядку покладе кінець війні — наївно.
“Президент Трамп говорить багато речей, половина з яких зазвичай ніколи не відбувається і не збувається. Він каже, що закінчить війну за 24 години, але це не його війна і він не має влади її завершити”, — зауважує експерт.
З ним погоджується і колишній посол США в Україні Джон Гербст. Він називає попередні заяви Трампа “проблематичними”, однак висловлює сподівання, що у колі експертів, які оточують колишнього президента є люди, які добре розуміються на зовнішній політиці.
“Вони розуміють, що Путін – це небезпека, що нам потрібно підтримувати Україну. Очікується, що ці люди отримають керівні посади в адміністрації Трампа”, — зауважує колишній посол.
Кофі також наголошує: щоб питання України не перетворилося на проблему під час президентських виборів у США, Конгрес заздалегідь має проголосувати за великий пакет допомоги, який покриє витрати на наступний рік.
Конгрес має вирішити майбутнє допомоги Україні
Протягом останніх двох років Конгрес Сполучених Штатів був найбільшим джерелом допомоги Україні. Дотепер США надали Україні допомоги на загальну суму близько 113 мільярдів доларів. Однак цієї осені питання подальшої допомоги Україні серед законодавців стало предметом політичного торгу, вважають експерти.
20 жовтня президент США Джо Байден подав до Конгресу новий запит на фінансування допомоги Україні, Ізраїлю та інших витрат. Палата представників наполягала на тому, щоби розділити ці два питання. Сенат ухвалив рішення зберегти їх разом. Зараз республіканці в Конгресі пропонують голосувати за допомогу Україні виключно разом із заходами з посилення американсько-мексиканського кордону й запровадження більш суворого імміграційного законодавства у США, що є їхнім давнім політичним пріоритетом. Відтак це призвело до запеклих переговорів між республіканцями та демократами, які сенатор-демократ Майкл Беннет назвав одними з найскладніших за час його роботи в Конгресі.
Питання фінансової допомоги Україні перетворилося із “питання політики” на “політичне питання” для певної групи законодавців.
Старший директор інституту Брукінгс Джонатан Кац вважає, що питання фінансової допомоги Україні перетворилося із “питання стратегії” на “політичне питання” для певної групи законодавців.
“На жаль, українське питання стало частиною політичного футболу серед певних законодавців. І хоча Україна бореться за цінності, у які вірять американці з обох сторін політичного спектру — права людини, свободу та демократію, коли питання стають політичними, це може мати негативний вплив. Прикро, що Україна стала таким питанням для цих правих груп”, — пояснює експерт.
Також Кац зауважує, що піддавати сумніву фінансування тривалих воєн — як то в Афганістані чи Іраку — нормальна практика, і в США як в демократичній країні можуть озвучуватись різні думки. Однак в передвиборчий період розбіжності щодо того, як рухатися вперед, зокрема і щодо підтримки України, можуть загостритися, застерігає він.
Про політизацію підтримки України говорить і Люк Кофі. Однак зауважує: хоча допомога США Україні вважається ініціативою адміністрації Байдена, вже тривалий час вона має сталу підтримку як серед демократів, так і серед республіканців.
Покажіть мені інше питання в американській політиці, у якому 50-65% республіканців підтримують те, що робить адміністрація Байдена. Іншого прикладу, крім України, немає.
“Покажіть мені інше питання в американській політиці, у якому 50-65% республіканців підтримують те, що робить адміністрація Байдена. Іншого прикладу, крім України, немає”, — вважає Кофі.
Водночас, на думку Джона Гербста, ті республіканці, які категорично проти продовження будь-якої допомоги Україні, становлять небезпеку не лише для інтересів України, а й для американського народу.
“Невелика група республіканців-популістів, які мало розуміються на інтересах США і хочуть скоротити допомогу Україні — це найбільша проблема відколи Москва почала велике вторгнення”, — вважає Гербст.
На тому, що в Конгресі досі зберігається сильна двопартійна підтримка України наполягає Вільям Тейлор. Експерт впевнений: коли настане час голосування щодо наступного пакету допомоги, його ухвалять переважною більшістю в Сенаті, а в Палаті представників за нього проголосують конгресмени від обох партій.
“Якщо буде голосування про допомогу Україні окремо, законопроєкт пройде. Якщо його обʼєднають з Ізраїлем, він теж пройде. Питання лише в тому, як його винести на голосування”, — говорить колишній посол США в Україні.
Тейлор не вважає, що питання підтримки України може загубитися у політичних дебатах в Конгресі, оскільки для адміністрації президента — це пріоритет, і багато законодавців теж мають сильну позицію щодо цього питання.
У те, що за додаткову допомогу Україні таки проголосують, вірить і Гербст.
“Якщо це питання не пов’яжуть з якоюсь абсолютно неприйнятною умовою, яка не має нічого спільного з американськими зовнішньополітичними інтересами, то все пройде”, — говорить колишній посол.
Сенат США розглядатиме пакет допомоги Україні вже в перший тиждень грудня. А конгресмени Палати представників сподіваються визначитися з пакетом про допомогу Україні вже цього місяця.
Затвердження наступного пакету допомоги для України стає критично важливим, адже США вже вичерпали 95% ухваленого фінансування, й без додаткового пакету допомоги, погодженого Конгресом, невдовзі не матимуть можливостей надавати подальшу військову підтримку Україні у необхідних обсягах.
Перехід до тривалої війни та політики стримування Росії
Успіх на полі бою буде залежати від того, яку підтримку надаємо, а прогрес на полі бою вплине на те, яку підтримку ми надамо.
Майбутня підтримка України багато в чому залежатиме від того, що буде відбуватися на полі бою, вважає Вільям Тейлор.
“Успіх на полі бою залежатиме від того, яку підтримку надаємо, а прогрес на полі бою вплине на те, яку підтримку ми надамо”, — пояснює експерт.
Після тріумфальної для України деокупації Київщини, Харківщини та Херсона, партнери очікували таких самих успіхів від літнього контрнаступу. Однак світ не побачив тих швидких результатів, на які сподівався, і це змусило оглядачів сумніватись, чи може Україна виграти війну військовим шляхом.
Люк Кофі пояснює, що очікування від контрнаступу були надто високими, а обставини тоді і зараз — зовсім інші.
“Лінія фронту, якщо її розтягнути, буде такої відстані, як від Вашингтона до Канзас-Сіті, штат Міссурі. Це приблизно 1200 кілометрів. І з обох боків стоять сотні тисяч солдатів з десятками тисяч одиниць техніки”, — зауважує він.
Крім цього, оптимізм Заходу щодо контрнаступу базувався на тій кількості військової допомоги, яку партнери надали Україні. Протягом весни 2023 року Сполучені Штати та європейські країни надіслали Києву сучасні танки, ракети та снаряди. Згодом партнери погодилися передати Україні й довгоочікувані винищувачі F-16 і ракети великої дальності ATACMS.
Однак ексглава ЦРУ Девід Петреус пояснює: через те, що зброя та техніка, про яку просила Україна, находила із затримками, прорив не відбувся.
“Наша затримка в ухваленні рішень щодо M1, затримки зі схваленням танків Leopard, касетних боєприпасів, які могли бути дуже корисними, системи ракет більшого радіуса дії для реактивних систем залпового вогню, і врешті літаки західного зразка”, — перелічує генерал у відставці.
Було безглуздо очікувати великого українського прориву цього року, тому що ми не озброїли Україну, щоб зробити цей прорив
“Було безглуздо очікувати великого українського прориву цього року, тому що ми не озброїли Україну, щоб зробити цей прорив”, — погоджується Джон Гербст.
Люк Кофі зауважує, що Україні все ж вдалося досягти деяких успіхів у контрнаступі, зокрема на морі.
“Чорноморський флот Росії починає передислокацію з Криму. Українці змогли поцілити у підводні човни та інші дуже дорогі військові кораблі та знищити їх. Це матиме тривалий ефект, який вплине не лише на безпеку США, але й на глобальну безпеку”, — пояснює старший науковий співробітник Гудзонського Інституту.
Однак, вважає експерт, війна в Україні переходить у довготривалу і до цього потрібно готуватися.
“Ми повинні розуміти, що ця війна триватиме роками, і хоч мені неприємно це говорити, але це реальність, і ми повинні так міркувати. Ми маємо почати планувати на довгострокову перспективу і дати українцям зброю, необхідну їм для перемоги, а не лише зброю, необхідну для виживання”, — говорить Кофі.
Про те, що Україна переходить до багаторічної війни, а партнери мають готуватися до тривалої політики стримування Росії, пише й видання Foreign Affairs.
Журналісти вказують на те, що Росія має значну перевагу у людському ресурсі. Водночас у питанні військової техніки, Україна залежить від партнерів, увага яких переключається на інші питання внутрішньої та зовнішньої політики, коли запаси боєприпасів і зброї в Україні закінчуються.
І хоча країни Європи збільшили обсяг допомоги, який вони надають Україні, їм не вистачає власних запасів і потужностей військового виробництва. На кінець листопада 2023 року ЄС надіслали менше третини обіцяних поставок боєприпасів. А деяку зброю, як компоненти для систем ППО, можуть надавати виключно Сполучені Штати.
Але навіть якщо Захід виконає усі свої зобов’язання щодо допомоги Києву, війна може розгорнутися не на користь України, пишуть Foreign Affairs. Журналісти повʼязують це знову-таки із майбутніми затримками постачання актуальної для України зброї. Наприклад, F-16 мають надійти у 2024 році, але вони можуть бути вже менш корисними, ніж у контрнаступі 2023, вважають журналісти.
Своєю чергою, видання Wall Street Journal пише, що не варто мати ілюзій, що будь-яка можлива комбінація короткострокових кроків буде достатньою, щоб змусити Путіна відмовитися від війни. Настав час переходу до довгострокової стратегії, яка посилить і підтримає тиск на режим Кремля, наголошує WSJ.
Україні потрібно перейти до усвідомлення тривалої війни, а Заходу — до довгострокової стратегії, яка посилить і підтримає тиск на режим Кремля
Про те, що Україні потрібно перейти до усвідомлення тривалої війни говорить і Джон Гербст. На його думку, обіцяючи, що наступний рік буде вирішальним, Банкова робить стратегічну помилку, оскільки очікування швидкої перемоги може створити хибне враження, що Україна недостатньо працює і чомусь не може виграти війну. Водночас, каже експерт, партнерам теж пора змінити своє ставлення до цієї війни.
“Українці так говорять, тому що бояться втратити допомогу. Я вважаю, що нам потрібно почати говорити про більш глобальну небезпеку Путіна для нас — Сполучених Штатів, для НАТО. Якби ми хотіли, щоб наступний рік був вирішальним, ми б відправили в Україну сотні F-16, сотні далекобійних ATACAMS, набагато кращі засоби електронної боротьби, більше танків, тощо. Якщо ми зрозуміємо, що проблема в ревізіоністських цілях Москви, то у нас вже була політика стримування, яка тривала близько 45 років”, — пояснює колишній посол.
Довгострокове стримування Росії принесе Україні тільки користь, хоча може здатися менш грандіозною метою, ніж гучна перемога на полі битви, пише й Foreign Affairs. Журналісти міркують, що для того, щоб заохотити продовження підтримки Заходу, Київ повинен базувати свої аргументи на політиці стримування Росії, наголошуючи на тому, що зрештою перемога над Росією є настільки ж в інтересах Заходу, як і України.
Що може зробити Україна, щоб підтримка світу продовжувалась
Експерти, з якими спілкувався Голос Америки погоджуються в одному — потрібно пояснювати американському народові, чому необхідно підтримувати Україну.
“Якщо ми щотижня будемо чути відлуння промови в Овальному кабінеті не лише від Байдена, але й від його міністрів та державних діячів, це однозначно посилить підтримку серед американської громадськості”, — говорить Джон Гербст.
Громадськості треба пояснювати, що політика сучасної Росії становить загрозу їхньому благополуччю й безпеці.
З цим погоджується й Джонатан Кац. Експерт вважає, що громадськості треба пояснювати, що політика сучасної Росії становить загрозу їхньому благополуччю й безпеці. Тоді питання підтримки України буде постійно актуальним — міркує він.
Також експерт наголошує на тому, що українцям потрібно продовжувати працювати в інформаційному полі. Він рекомендує моніторити і розвіювати твердження, які продукує російська пропаганда і наводить приклад “необмежених чеків”, питань корупції та авторитаризму в Україні.
“Якщо цього не робити, то інформаційна прогалина буде заповнена тими, хто намагається відмовити Сполучені Штати від цієї допомоги Україні”, — говорить експерт.
Люк Кофі акцентує увагу на формулі миру президента Зеленського. Експерт вважає цю ініціативу однією з найважливіших у позиції України, адже вона показує чіткий сигнал — Україна прагне миру і робить для цього кроки.
“У Вашингтоні є багато скептиків, які кажуть, що президент Зеленський не хоче закінчення цієї війни, мирних переговорів, ніби він хоче продовжити війну, щоб зміцнити свою владу. Насправді ж, лише українці висунули мирну пропозицію”, — підкреслює експерт.
Іншим важливим аспектом комунікацій України Кофі називає постійні візити українських делегацій на всіх рівнях — від президента та його найближчого оточення, до волонтерів, військових та цивільних, які постраждали від воєнних злочинів росіян.
“Це говорить про те, наскільки США цінують відносини з Україною та про нормалізацію цих відносин. Це показує, що можлива постійна взаємодія на будь-якому рівні, що не кожен візит потрібно зустрічати великими фанфарами та урочистостями, що до України можна ставитися як до будь-якого іншого важливого партнера США на глобальній арені, і я вважаю, що це також позитивно, оскільки це показує що стосунки дозрівають і є здоровими”, — говорить Кофі.
Джон Гербст називає найбільшим викликом для України продовжувати наполягати на тому, щоб країни Заходу надсилали більш досконалу зброю. Водночас, зауважує експерт, спонукати до цього потрібно так, щоб не дратувати партнерів, а це непросто.
“Їм потрібно продовжувати ці зусилля і бути обережними, коли вони це роблять. Треба продовжувати висловлювати вдячність — це головне”, — вважає Гербст.
Своєю чергою, Вільям Тейлор застерігає, що українцям потрібно зберігати єдність і розкол в суспільстві може вплинути й на підтримку партнерів.
Від початку повномасштабного вторгнення політична змагальність в Україні відійшла на другий план — політики полишили протиріччя та обʼєдналися проти спільного ворога — Росії, спрямувавши зусилля на перемогу України.
Два роки потому, незважаючи на війну, що триває, схоже, політичний плюралізм повертається. Медіа пишуть про суперечності між військовим та політичним командуванням, опозиція все більш сміливо критикує президента та парламентську більшість, а депутати “Слуги народу” висловлюють невдоволення головнокомандувачем ЗСУ.
“Єдність є важливою для України. Вся нація разом захищається, щоб перемогти росіян. Військовим і цивільним важливо мати діалог. А опозиції важливо продовжувати підтримувати владу”, — зазначає Тейлор.
Крім цього, у 2024 році Україна має спрямовувати зусилля на зближення з ЄС та НАТО, вважають експерти.
На думку Джонатана Каца, українці повинні думати не лише про те, як виграти війну, а й про майбутнє демократії у країні. Саме під час воєнного стану варто скористатися моментом і докласти максимум зусиль на зближення із Заходом, вважає він.
“Україна зараз є центром демократичного фронту —український народ демонструє хоробрість та у розпал війни продовжує наполягати на тому, що принесе їм безпеку та мир”, — говорить Кац.
Вільям Тейлор очікує, що наступний крок на зближення Євросоюз зробить ще до нового року. І хоча сподівання України отримати запрошення до НАТО влітку у Вільнюсі не виправдалися, така можливість може зʼявитися наступного літа на саміті НАТО у Вашингтоні, вважає він.
“Для цього потрібні певні зусилля, щоб переконати адміністрацію, Конгрес, американський народ, але ця робота триває. Я думаю, що з єдністю українців та силою постійної підтримки це можливо”, — міркує Тейлор та сподівається, що президент Зеленський прибуде на зустріч особисто.
Про те, що нейтралітет Києва більше не має сенсу, а мирний процес повинен пов’язати Україну з НАТО у якому завгодно вигляді говорив навіть скептично налаштований до країни Генрі Кіссінджер.
Найгірший сценарій для наступного року — не єдиний можливий, каже Гербст
Окрім усього іншого, Україні доводиться воювати ще й проти часу. Політичні суперечності та невизначеність партнерів лише на руку Володимиру Путіну, говорить Джонатан Кац.
“Путін це обожнює. Це ніби подарунок, який ми продовжуємо йому дарувати. Але, на щастя, по обидва боки є люди, які мають міцні хребти, і сподіваюся, ці люди виграють”, — говорить він про політиків, які підтримують Україну.
WSJ пише, що російський президент очікує, що підтримка України з боку США та Європи зменшиться, що українці втомляться від нескінченного терору та руйнувань, і що поєднання першого й другого дозволить йому диктувати умови угоди про припинення війну.
Найгірше зображення можливостей наступного року — не єдине можливе і, мабуть, не найбільш ймовірне.
Проте Джон Гербст налаштований до таких сподівань скептично. Найгірше зображення можливостей наступного року — не єдине можливе, говорить він та додає: “І, мабуть, не найбільш ймовірне”.
“Я не можу гарантувати вам правильний результат, але я думаю, що він, швидше за все, буде. Ті з нас, хто розуміє, наскільки важлива допомога Сполучених Штатів, дуже наполегливо домагаються правильного результату”, — говорить експерт.
Гербст додає: в українців немає вибору і потрібно продовжувати боротися.
“Українці зіштовхнулися з війною, яка має на меті знищити їх. Ми бачимо історії про те, як росіяни на окупованих територіях кажуть українцям русифікувати свої імена — це обурливо, це воєнний злочин, який межує з геноцидом. Тож у вас немає вибору, і я думаю, що зрештою ви впораєтеся. Справжня боротьба полягає в тому, щоб переконатися, що ви продовжуєте отримувати необхідну допомогу для перемоги”, —підсумовує Гербст.
Форум