Фатіма Тлісова: Пане Маліновський, дякую за те, що погодилися відповісти на запитання «Голосу Америки». Я почну з питання про інформаційну політику. Відомо, що в Росії підхід до проблеми інформації має внутрішню і зовнішню стратегію - всередині країни посилюється цензура, підвищується тон антиамериканської, антизахідної пропаганди. За межами країни ведеться не менш агресивна пропаганда. Що може зробити уряд США, щоб протистояти подібній пропаганді і допомогти людям в Росії отримати кращий доступ до правди і фактів про власну країну і про світ?
Том Маліновський: Мене не турбує російська пропаганда, націлена проти Сполучених Штатів або Західної Європи - у нас є місце будь-яким голосам, ми можемо боротися з брехнею правдою, і у людей є можливість побачити різницю, це не велика проблема. Що мене дійсно турбує - це те, що люди всередині Росії приречені на одержання тільки односторонньої інформації в будь-якій справі - стільки всього від них приховують! Особливо трагічно, коли серед того, що від них приховують, наприклад, загибель російських солдатів. Коли така засаднича важлива інформація приховується урядом, щоб люди не дізналися, що їхні сусіди, їхні сини, онуки, брати відправляються в чужу країну, повертаються в пластикових упаковках і ховаються в таємних могилах - це трагічна ситуація. Разом з тим, я не думаю, що в наш час уряду в змозі повністю закрити людям доступ до інформації та правди. Існує Інтернет, і Росія не відрізана повністю від потоку конкуруючої інформації в мережі. Як тільки інформація стає відома одній людині, вона починає поширюватися далі. Що ми можемо зробити - це продовжувати підтримувати незалежних журналістів, блогерів, незалежні видання, часто знаходяться за межами Росії, але намагаються інформувати в доступному для пересічних росіян форматі.
Ф. Т .: 15 липня прес-секретар Держдепартаменту Джон Кірбі розповсюдив заяву в пам'ять про шосту річницю загибелі Наталії Естемірової, журналістки і правозахисниці з Чечні. У заяві підкреслюється, що вбивство залишилося безкарним. Ви знаєте, це не єдиний випадок - не розкриті практично всі вбивства інакодумців у Росії. Чому, на Ваш погляд, безкарність - настільки буденне явище в Росії?
Т. М .: Очевидно, що це не випадковість. У кожній країні, навіть у найрозвиненіших країнах з самою просунутою технологією є свої нерозкриті злочини. Проте в Росії кожний злочин, скоєний проти активістів правозахисного руху, учасників політичної опозиції, кожне вбивство журналістів останніми роками, всі ці злочини залишаються нерозкритими. Як і саме останнє вбивство - Бориса Нємцова, де модель така ж, як у кожній іншій справі - ініціюється розслідування, оголошується прихильність вищої особи до здійснення правосуддя, і потім ... або нічого не відбувається, або карається хтось в якості передбачуваного найманого вбивці. Ми, звичайно, знаємо, що наймані вбивці не бувають без замовників - у злочинів є автор, але ні в одному з цих справ автор злочину не притягнутий до відповідальності. Ми знаємо, що Росія володіє розвиненою правоохоронною та судовою системами, і в тих випадках, коли керівництво країни хоче дізнатися, хто відповідальний за злочин, і покарати людину - в цьому вони дуже гарні. Очевидно, що в Росії на найвищому рівні був зроблений вибір на користь того, щоб безкарність стала правилом.
Ф. Т .: Днями Рада Федерації Росії схвалила так званий «стоп-лист» - список організацій-кандидатів у «небажані». У цьому списку є і відомі американські та європейські NGO. Як ви розцінюєте подібні кроки?
Т.М .: Я розглядаю це як ознаку глибокого відчуття власної небезпеки уряду, страху і слабкості. Хто боїться таких організацій, як «Меморіал» або «Голос», організацій, які досліджують історичні факти, або спостерігають за виборами? Хто боїться «Комітету проти тортур»? Чому будь-який уряд повинен їх боятися, якщо тільки воно виступає проти тортур? Це все дуже, дуже сумно, і дуже наочно розкриває глибину невпевненості російської влади. І, я думаю, це справить найширший ефект. Хтось може думати, що ці заходи спрямовані виключно проти організацій, які працюють над такими проблемами, як захист прав людини або вибори. Але як ми побачили з законом про «іноземних агентів», як тільки уряд починає вводити подібні закони, величезний спектр організацій перетворюється на заборонені, навіть ті, діяльність яких абсолютно несуперечлива - «Солдатські матері» або навіть організація із захисту зникаючих журавлів отримали тавро «іноземних агентів », а також і організації обміну студентами. Якщо це триватиме, результатом стане повна ізоляція російських громадян від світу. Я не можу повірити, що люди в Росії, навіть ті, хто підтримує президента Путіна, хочуть рухатися в цьому напрямку.
Ф.Т .: Далі до теми - саме через окреслення «іноземний агент» закрився фонд «Династія», що займався освітніми програмами для молоді. На цьому тлі пролунала заява Володимира Путіна про те, що іноземні фонди «як пилососом висмоктують» талановиту молодь з російських шкіл, «садять на гранти» і вивозять за кордон. Що насправді Держдепартамент може запропонувати російській молоді в ділянці студентського обміну та вишколу?
Т.М .: Ми відкриті для продовження всіх цих програм. Ми хочемо, щоб молоді російські студенти приїжджали до Сполучених Штатів, і молоді американці їздили в Росію. Ми хочемо, щоб наші бізнес-компанії працювали разом, ми хочемо культурного обміну, ми хочемо туристів з Росії, ми хочемо, щоб американці могли їздити в Росію і знайомитися з чудовою культурою, архітектурою, історією цієї країни. Ми хочемо нормальних відносин, але у відповідь ми бачимо тільки глибокий страх і параною, що будь-який контакт зі Сполученими Штатами, з Західною Європою становить загрозу Кремлю і режиму пана Путіна. Ціну за це платять люди в Росії - не США. Це приклад запровадження Росією санкцій проти себе, самоізоляції Росії від світу. Незалежно від того, що більшість росіян думають про політику Путіна, про дії Кремля в Україні, про американську політику, я не можу повірити, що люди в Росії хочуть жити в повній ізоляції від світу.
Ф.Т .: Говорячи про ціну, у випадку з російськими сиротами та американськими усиновлювачами ця ціна часто глибоко трагічна - заборонивши усиновлення сиріт американськими родинами у відповідь на ухвалення закону Магнітського, уряд Росії прирік на страждання, в деяких випадках на загибель дітей-сиріт. Чи є надія для сімей-усиновлювачів у США і для дітей у притулках для сиріт у Росії?
Т. М .: Ми хотіли б підтримати цю надію, ми хотіли б зберегти процес, що дозволяє дітям, яким так потрібен будинок, сім'я, краще майбутнє. Нам здається, що які б суперечки не виникали між російським урядом і американським урядом щодо України, щодо інших політичних питань - ці діти не повинні бути покарані за наші розбіжності. Уряди можуть сперечатися, уряди можуть мати різні погляди, але ми не повинні карати за це невинних дітей. Тому ми відкриті і завжди залишалися відкритими до діалогу з російським урядом для вирішення цієї проблеми. Я думаю, що цю проблему ми здатні вирішити, навіть якщо ми не в змозі вирішити якісь більш серйозні розбіжності між нашими країнами.
Ф. Т .: Ваше інтерв'ю буде доступне російськомовним людям в Росії і за її межами, що Ви хотіли б їм сказати?
Т. М .: Я з нетерпінням чекаю дня, коли ми зможемо вести діалог, подібний сьогоднішньому, набагато частіше, набагато вільніше. Уряд Сполучених Штатів вітає критику. Ми вітаємо конкуренцію думок. Ми не стверджуємо, що ми завжди праві, проте ми впевнені, що світ буде кращий, надійніший і безпечніший, якщо у кожного буде право на самовираження, у кожного буде право почути протилежну думку, у кожного буде право виносити власні оцінки, засновані не на пропаганді, а на фактах, досліджених з різних точок зору.
Дивіться також: Звіт Держдепу розповів, як Росія порушує права українців
