У понеділок населення світу досягло семи мільярдів людей. Оскільки точно встановити, яка саме дитина перетнула цей історичний рубіж неможливо, за пропозицією ООН чимало країн обрали у себе новонароджених дітей, яким присвоїли статус семимільярдної дитини. Серед них – Даніка Мей Камачо з Філіппін та Петро Ніколаєв з Росії, що народилися близько півночі.
Хоча людство і пройшло відрізок від шести до семи мільярдів з небаченою в історії швидкістю – за 12 років – демографи кажуть, що народжуваність у більшості країн світу – падає. І це не лише Європа та Японія. Загалом у світі існує 75 країн, де рівень народжуваність менший за 2 дитини на жінку. Сюди входить Україна та Росія, а також – Бразилія, Китай та Об’єднані Арабські Емірати. Серед причин – урбанізація, збільшення рівня освіти та зайнятості серед жінок, а також доступність засобів контрацепції. Як наслідок, все більше жінок починає виходити заміж пізніше та народжувати менше дітей.
Утім, в деяких регіонах світу усе ще залишається практика примусового одруження дівчат, які ще не досягли повноліття, і це негативно позначається як на здоров"і майбутньої матері, так і на здоров’ї дитини.
Через це пройшли мільйони дівчат та молодих жінок по всьому світу. Їх віддали заміж проти власної волі, коли їм не було ще 18. Народжена у Великобританії, донька індійських батьків Ясвіндер Санґера пригадує, як її 15-річних сестер забрали зі школи та видали заміж за незнайомих чоловіків:
«Мені було 14, коли моя мама показала мені фотографію чоловіка, якому мене пообіцяли, щойно мені виповнилось вісім. Тоді я сказала, що не піду за нього».
На відміну від своїх сестер Ясвіндер втекла з дому, від неї зреклися батьки, брати та сестри:
«Мене сприймають як безчесну доньку, яка зганьбила їхні родини та їхніх дітей. У школі у мене був один світ. Вдома за зачиненими дверима – зовсім інший».
Санґера написала книжку про своє життя та розповідає, наскільки сильними є традиції примусового шлюбу як в розвинутому світу, так і країнах на шляху розвитку. Досить часто дівчина в індійській родині, що проживає у Великобританії, одружується з чоловіком з Індії заради того, щоб останній отримав британське громадянство.
У Північній Азії, Латинській Америці та Африці на південь від Сахари, дівчата також виходять заміж рано через сильні традиції родинної честі та ганьби.
«Родини бояться, що дівчата будуть сексуально активними до заміжжя. А це сором для родини, особливо якщо дівчина завагітніє», – каже представниця Міжнародного дитячого фонду Анн Ґоддард.
Анн Ґоддард каже, що у багатьох громадах родини силою видають свої юних дочок заміж через бідність:
«Родини не мають змоги вирощувати, годувати та дати освіту дівчині, відтак вони штовхають її до шлюбу».
Вона каже, запровадження у таких країнах обов’язкової середньої освіти для дівчат може врятувати їх від примусових шлюбів:
«Статистика вказує, що з кожним роком, якщо дівчина продовжує навчання в школі, вона стає здоровішою, діти в неї виростають також здоровими. Якщо дівчина отримує освіту, вона може принести прибуток своїй родині».
Перша леді Буркіна-Фасо Шанталь Компаоре каже, що її країна почала програму, яка має на меті заохотити дівчат продовжувати освіту:
«Ми почали давати дівчатам їжу в кінці кожного тижня, так щоб вони продовжували ходити до школи. Щоб їх батьки не могли сказати, що вони втрачають гроші чи їжу, чи робочу силу, коли їх дівчата замість того, щоб працювати, ідуть до школи».
Енн Ворнер з Міжнародного центру дослідження жіночих питань каже, що повинно бути більше координації між урядами та громадськими організаціями заради продовження роботи із запобігання ранніх примусових шлюбів.
Втім, для Ясвіндер, ці зміни відбуваються не достатньо швидко: «Те, що сталося у моїй родині, відбувається і з іншими дівчатами по всій Великобританії».
Вона каже, індійські дівчата у Великобританії та інших країнах світу досі змушені виходити заміж проти волі. І вони сприймають цю ситуацію як норму. Ясвіндер додає, що вчити треба не лише батьків, але і самих дівчат, щоб вони знали, що мають право не погодитись на шлюб.
