Засновник проекту "Беллінгкет" британець Еліот Хіггінс про те, як я їм вдалося встановити можливих причетних до збиття боїнга та як ця інформація може бути використана в судах.
Голландська прокуратура заявила, що вони отримали та уважно вивчають доповідь громадських журналістів «Беллінгкет» з новими доказами причетності Росії до збиття боїнга Малайзійських авіаліній в небі над Україною в липні 2014-го року. За словами засновника цієї організації Еліота Хіггінса, вони встановили персональний склад 53-ої бригади, що базується в Курську, та ідентифікували саме тих, хто міг супроводжувати зенітно-ракетний комплекс Бук, з якого, як підозрюється, був збитий літак. Сама доповідь, у скороченому вигляді та без прізвищ, буде опублікована на веб-сайті Беллінгкет наприкінці січня. Про деталі розслідування Хіггінс розповів кореспонденту «Голосу Америки» Тетяні Ворожко.
Тетяна Ворожко: Це вже не перше розслідування, в якому використовуються данні з соціальних мереж російських солдатів. Хіба вони ще не почали ховати цю інформацію? Як вам вдалося її відшукати?
Еліот Хіггінс: Ми раніше встановили, що зенітно-ракетний комплекс Бук прийшов в Україну з 53-ої бригади, що базується в Росії. Використовуючи інформацію з відкритих джерел, ми практично змогли відтворити увесь склад бригади: хто командир, хто найімовірніше міг бути залучений у збиття літака малайзійської авіакомпанії.
Ми раніше встановили, що зенітно-ракетний комплекс Бук прийшов в Україну з 53-ої бригади, що базується в Росії
Ми знайшли величезну кількість інформації від російських солдатів в соціальних медіа. Так, коли вони почали розуміти, що подібні дослідження можна робити, багато солдатів в 53-ій бригаді почали аби робити свої профілі приватними, або взагалі видаляти свої сторінки чи певні фотографії.
Але ми за ними вже спостерігали понад року. Ми бачили, що вони це робили, і це викликало тільки більше підозр. Ми зберегли ці фотографії і передали їх слідству. Але вражає, наскільки багато інформації можна знайти в Інтернеті. Наприклад, солдати розміщують фотографії в Інстаграмі і подають імена інших солдатів в їхньому батальйоні. Коли ми знаходимо одного солдата, то дивимося список його друзів і знаходимо інших. Інколи військовослужбовець може і не мати сторінки в соціальних медіа, але його друзі його фотографують і підписують.
Т.В.: І цієї інформації в голландської поліції чи прокуратури не було? Чому цим не займаються слідчі, розвідка? Що у вас є такого, чого немає в людей, які за це отримують зарплату?
Е.Х.: Ми не знаємо, що голландська поліція вже має. Можливо, щось з цього вони вже мали чи це дало їм нові напрямки для пошуку. З того, що в них, радше за все, не було: ми надали інформацію по конвою, який транспортував комплекс Бук, що збив літак МH17. І ми можемо сказати, що ось ці люди точно були частиною конвою. Ось саме ці люди виглядають найбільш підозрілими. Командира досить легко знайти, пошукавши в Інтернеті, але ми можемо точно сказати, що ці особи є частиною конвою, бо вони робили власні фотографії з зенітно-ракетним комплексом, з частинами озброєння в кадрі.
Гарний приклад розслідування у відкритих джерелах це - знайти знімок, потім використати фотографію, скажімо, солдата і, використовуючи супутникову мапу цього району
Розслідування, базоване на відритих джерелах, відомо вже давно. Це просто дивитися на інформацію, яка доступна кожному. Цікаве, що зараз з’явився елемент соціальних ЗМІ. І це, я думаю, нове для багатьох організацій, навіть поліції і розвідки, за моїм досвідом, особливо для поліції.
Ми дивимося на інформацію в соціальних ЗМІ, ми її аналізуємо, розуміємо, як вона використовувалася, шукаємо зв’язки і комбінуємо з іншими даними. Гарний приклад розслідування у відкритих джерелах це - знайти знімок, потім використати фотографію, скажімо, солдата і, використовуючи супутникову мапу цього району, знайти точне місце положення або відео, знято там кимось іншим. І, комбінуючи всі ці різні джерела, прийти до висновку і перевірити інформацію.
Т.В.: Чи достатньо доказів з того, що ви зібрали, щоб притягти Росію до відповідальності за збиття малайзійського літака?
Е.Х.: Привести Росію до відповідальності за будь-що досить важко. Нещодавно вони прийняли закон, згідно з яким вони тепер можуть не нести відповідальність у Європейському суді з прав людини. А юрист, який веде справу жертв малайзійського літака, збирається подавати його саме в Європейський суд з прав людини. Але існують шляхи добитися справедливості, покарати Росію.
Як я сьогодні написав в Твіттері, сиджу в холодному офісі, хотілося б, щоб мені ЦРУ давав більше грошей на опалення
Нещодавно я говорив з представниками Міжнародного кримінального суду про використання відкритих джерел інформації не лише в якості доказів, а і в частині розслідування щодо приховування інформації. Як це інформація буде використовуватися в суді? Це ще не було апробовано в юридичній системі. Думаю, що всі ці справи будуть тестом щодо використання цієї інформації в суді. Я думаю, що в певній мірі це додаткова відповідальність для міжнародної спільної слідчої групи, тому що ця справа стане прецедентом для майбутніх справ щодо використання подібної інформації в судах.
Т.В.: Ви також уважно слідкуєте за ситуацією в Сирії і раніше видавали доповіді щодо використання кластерних бомб росіянами, доводили, що вони бомблять власне противників Асада, а не ІДІЛ. Чи щось змінилося останнім часом?
Е.Х.: Загалом ми дивимося на відео авіаударів Міністерства оборони Росії. Ми вже дослідили 160 авіаударів. Вони все ще брешуть про те, що саме вони бомблять. Не так давно вони казали, що здійснювали бомбардування нафтових заводів, а насправді це був завод з очистки води і елеватор з зерном.
Я шукаю ще фінансування, щоб я міг найняти людей на повну ставку, зокрема, робити розслідування по Україні
Якщо дивитися на їхні заяви про те, де вони не бомбили, наприклад, лікарню, то ми показали, що вони і про це брехали. Причому ми використовували їхні власні знімки. Вони казали, що не використовують кластерні бомби, мовляв, в них їх навіть немає на базі. А на власній фотографії міністра оборони Росії з цієї бази кластерні бомби є.
Репортаж Russia Today містить відео кластерних бомб на авіабазі. Це добре, що вони самі надають фотографії та відео, щоб розвінчати їхні ж заяви. Це постійний потік брехні про те, що відбувається в Сирії, від Міністерства оборони Росії. Але вони самі надають достатньо інформації, щоб перевірити та спростувати їхні слова.
Т.В.: А чи ви продовжуєте слідкувати за переміщенням техніки, солдатів на російсько- українському кордоні?
Е.Х.: Не так, як раніше, тому що ми більше зосереджені на тому, що відбувається в Сирії. В Україні конфлікт був на певний час заморожений, але зараз знову починається ескалація. Ми бачимо все більше повідомлень від ОБСЕ про використання артилерійського вогню, перестрілки. Один відомий російський журналіст повернувся в Східну Україну і побачив там погані ознаки для конфлікту. Я думаю, що ближче до весни ми побачимо загострення. Але реально потрібно більше людей, які б використовували інформацію з відкритих джерел і могли дослідити конфлікт в Україні. До того ж в Україні, на відміну від Сирії, можна більше побачити. Там є відкритий доступ до Інтернету і активно використовуються соціальні медіа.
Т.В.: Чи ви не побоюєтеся за власну безпеку? Адже ви постійно, та з доказами, говорите Кремлю, що вони брешуть.
Е.Х.: Я використовую всі можливі заходи безпеки, як і має робити будь-який журналіст, що працює з дражливими матеріалами. Але це працює лише до певної межі. Якщо вони мене схоплять та затягнуть в машину, то я мало що зможу зробити. Зміна паролів на комп’ютері тут не допоможе. Але інформація, з якою ми працюємо, знаходиться у відкритому доступі. Це не те, що воно десь сховано на дисках і ніхто інший не зможе побачити цю інформацію. Вони її не зможуть забрати від мене чи моїх розслідувачів. А також я отримав грант, щоб навчити більше людей це робити. Їм буде важче зупинити цей тип розслідувань.
Т.В. А ви тільки зараз грант отримали? А на які гроші ваш сайт раніше існував?
Е.Х.: Як я сьогодні написав в Твіттері, сиджу в холодному офісі, хотілося б, щоб мені ЦРУ дав більше грошей на опалення. Але насправді, я маю роботу, блог – це моє хобі. Я робив збір коштів в Інтернеті для мого попереднього блогу "Коричневий Мойсей" (Brown Moses). Це мені вистачило приблизно на півтори роки. А потім я зробив нову кампанію, щоб запустити сайт Беллінгкет. І зовсім нещодавно ми отримали фінансування від Ґуґл, якого вистачить на рік існування сайту і я тепер наймаю нових працівників.
Я шукаю ще фінансування, щоб я міг найняти людей на повну ставку, зокрема, робити розслідування по Україні. Зараз люди в моїй команді, їх 20 людей, самі вибирають теми, які їм цікаві. Вони волонтери. Я їм не можу давати вказівок, чим займатися.
Дивіться також: На одеколон з ароматом Путіна росіяни відреагували цікавим чином
