Ввечері 23 січня у своїй домівці у Вашингтоні, після тривалої боротьби з раком, з життя пішла Надія Дюк, яка присвятила усі свої роки служінню Україні. Поруч з нею була її сестра Ганна.
Надія Дюк – віце-президент Національного фонду на підтримку демократії. Перед тим понад 20 років, на посаді старшого радника фонду, вона керувала програмами та стратегіями підтримки демократичних рухів в країнах Європи та Євразії.
Починала свій шлях вона як дослідник та викладач, ставши відомим експертом з України та пострадянського простору у Сполучених Штатах, автором двох книг та численних статей. Надія Дюк, яка була першою етнічною українкою, що отримала докторський ступінь в Оксфорді, також є членом престижної американської Ради з міжнародних відносин.
Народилася Надія у Великобританії у 1954-му році, куди її батьки, Марія та Петро Дюк, були змушені втекти від переслідувань радянської влади. Її батько був хорунжим Української повстанської армії, відвідував гімназію у місті Бережани, Тернопольської області. Надія демонструвала блискучі успіхи в освіті: здобула ступінь бакалавра мистецтв з відзнакою в Університеті Сассекса, закінчила коледж Св. Антонія Оксфордського університету, там же захистила і дисертацію, присвячену публіцистиці Михайла Драгоманова. Після цього викладала в Оксфордському університеті радянську та російську історію, була науковим співробітником британського Товариства досліджень Центральної Азії при університеті.
У 1984-му році вийшла заміж за американського журналіста Адріяна Каратницького, після чого переїхала у США, спочатку - в Нью-Йорк, а з 1986-го року мешкала у Вашингтоні. Каратницький певний час очолював Дім свободи, а сьогодні є експертом Атлантичної ради та партнером консультаційної фірмі в Нью-Йорку.
«У 1980-90-х роках Надія та я були чоловіком та дружиною, – поділився з «Голосом Америки» Каратницький. – Але ми також були соратниками у боротьбі проти комунізму і за встановлення демократії на пострадянському просторі».
Україна, її культура, історія та доля були в основі її ідентичностіАдріан Каратницький
Вони разом писали книги, говорить він, допомагали дисидентам, виступали за підтримку демократичних сил. «У цій роботі вона керувалася своїм спокійним характером, непохитною відданістю перед усім іншим Україні, глибоким оптимізмом та вірою в те, що перемога буде за демократією. Вона була одним із ключових голосів у формуванні та спрямуванні допомоги в країни Центральної та Східної Європи у Вашингтоні. В цій діяльності її головним мотивом була робота заради вільної України в оточенні демократичних та дружніх сусідів. Україна, її культура, історія та доля були в основі її ідентичності».
Журналіст Аскольд Крушельницький знав Надію Дюк з дитинства. Батьки обох були активними членами української діаспори у Великобританії. Жили вони поруч і у Вашингтоні, залишаючись близькими до останніх днів життя Надії.
«Вона працювала для України все своє життя: спочатку як член молодіжної діаспорної організації СУМ, активістка студентського руху, член організації “Пролог”, яка допомагала українським активістам, політичним в’язням в Радянські часи. Надія допомагала вивозити книги дисидентів з країни та завозити в Радянський Союз літературу на підтримку демократії», - написав Крушельницькій на своїй сторінці у Фейсбук.
Її внесок в розвиток демократії та громадянського суспільства в Україні та інших країнах пострадянського простору під час її роботи в Національному фонді на підтримку демократії був величезним, пише Крушельницький.
«Її форуми, лобістські зусилля, її ентузіазм до всього українського привертав увагу високопоставлених представників американського уряду, політиків, журналістів та впливових людей в Україні».
Керівник «Української служби» Голосу Америки Мирослава Гонгадзе добре знала Надію Дюк протягом 18 років; вона стала для неї «сестрою, родиною, ментором, вчителем».
«Я мала прекрасне життя», – сказала Мирославі Гонгадзе Надія Дюк під час невеликого інтерв`ю, що стало її останнім.
«З цим не можливо не погодитись, – каже Мирослава. – Яка інша молода жінка, з робочої родини, батьки якої приїхали в Британію як біженці, змогла досягти академічних висот і стати першою українкою, яка здобула докторський ступінь в Оксфорді? Коли я запитала, де вона знайшла сили і віру в себе, її відповідь була простою: “Я просто знала, що мала це зробити”. В цю мить я зрозуміла, що Надія Дюк, яка все своє життя присвятила підтримці громадянського суспільства в Україні, просто знала, що це її життєва місія».
Всього за два дні до її кончини, Надію Дюк було нагороджено Орденом Княгині Ольги ІІІ-го ступеня. Довелося обійтися без церемонії.
«Видання Президентом України Петром Порошенком Указу про Ваше нагородження є свідченням високої оцінки Вашої багатолітньої активної діяльності на благо України, Вашого великого особистого внеску у розвиток та зміцнення стратегічного партнерства між Україною та США, Вашого непохитного авторитету і в Україні, і серед української громади Америки», - йдеться у вітальному листі від посла України в США Валерія Чалого, оприлюдненого 22 січня.
За життя Надія була членом Української Католицької Церкви Святої Трійці, співала в україно-американському ансамблі “Спів життя”, любила відвідувати театральні вистави, плавати, проводити час із друзями та родиною.
Дивіться також: Документальний фільм про Голодомор показали у Філадельфії. Відео
