У Збройних силах України, за даними Міноборони станом на вересень 2024 року, служать 68 тисяч жінок, а безпосередньо в зоні бойових дій перебувають близько 5 тисяч військовослужбовиць.
Жінки працюють на посадах, які донедавна вважалися чоловічими, а разом із цим отримують від держави переважно чоловічий одяг та спорядження, кажуть волонтери, які вже мають тисячі нових замовлень на утеплену жіночу форму для зимового періоду.
Хоча Міністерство оборони України у 2023 році затвердило зразок жіночого "літнього польового костюма" та запланувало закупити цьогоріч 65 тисяч комплектів жіночої форми та 100 тисяч комплектів жіночої білизни, військослужбовиці, з якими поспілкувався Голос Америки, розповіли, що або не отримували жіночу форму від держави взагалі, або не хочуть нею користуватися.
Щоб привернути увагу до забезпечення жінок в армії та показати їхню сміливість, волонтери, які допомагають із оснащенням жінок у війську, за підтримки Союзу українок Америки влаштували у Вашингтоні виставку "Voice of Defendress" ("Голос захисниці"), яка згодом помандрує й іншими містами США.
Героїні виставки - військовослужбовиці з передової - розповіли Голосу Америки про свої потреби в умовах війни.
"Найкраще в комплектах форми – трикотажні футболки і труси"
Ліза із позивним "Лу" в цивільному житті мала професію стоматологині, зараз вона – тимчасова виконувачка обовязків начальника медпункту батальйону 72 бригади ЗСУ, рятує поранених на Вугледарському напрямку.
"Ми зараз перебуваємо в режимі 24/7. Ти можеш прокинутися посеред ночі, бо тобі дзвонять і кажуть: "У нас евакуація", і ти координуєш евакуацію, поки екіпаж виїжджає, чи ще щось. Сідаєш і летиш", – розповіла Ліза про свій розпорядок дня.
До лав Збройних сил Ліза долучилася у травні 2023 року. Каже, триматися в умовах роботи з пораненими допомагають, зокрема, улюблені тваринки, підтримка товаришів по службі, а також вдячність врятованих бійців:
"Заряджають всі люди, яких ми вивели, які залишились живими. Це мотивує. І слова, коли хлопці підходять чи пишуть "дякую вам"... Це супер мотивація робити надалі те, що я роблю".
У підрозділі із Лізою служить ще одна жінка. Решта колективу – чоловіки:
"Мені супер пощастило з моїм оточенням в армії. Жодного гарасменту, нічого такого не було в мій бік. Усі чоловіки максимально притомні, максимально адекватні, вони мене сприймають на рівних і дуже рідко спускаються до цього – "Ліза, ну ти ж дівчинка". Я кажу, ну а ти – чоловік, і що?".
Ліза розповідає, що за час роботи довела свій професіоналізм та стійкість, які не викликають сумнівів серед товаришів по службі:
"Особливо після того, як ми наїхали моїм екіпажем на протитанкову міну і зазнали поранень... Водій отримав тяжкі поранення. І в цій ситуації мені було абсолютно байдуже на моє поранення ... Головним для мене було вивезти його, головною була робота, а потім уже думки про себе. І побратими, які бачили мою поведінку, сказали, що не всі чоловіки так повелися б, як я".
Спорядження і форму Ліза теж отримує чоловічі, включно з білизною. Навчилася сприймати цю ситуацію з гумором:
Найкраще, що є в комплектнах форми - це трикотажні футболки і труси
"Найкраще, що є в комплектах форми – це трикотажні футболки і труси. Труси хоч і чоловічі, але вони ідеальні. Вони запаковують абсолютно все, що тільки можна запакувати, ідуть шортиками. Вони все підтягують, супер! Я від них максимально кайфую".
Цього літа Лізі видали жіночу форму, затверджену Міноборони:
"Відмінностей ми знайшли лише дві, мабуть, у тій формі від чоловічої: розрізи в районі стегон, враховуючи нашу жіночу анатомію, і була фіксація під колінками. Чогось такого "вау" я не помітила для себе... "
Ліза каже, що не носить форму, яку видає держава:
"Проблема в тому, що мені не подобається абсолютно якість матеріалу, з якого роблять форму, і через це нема бажання її носити. Вона рветься, влітку ти в ній пітнієш дуже сильно, вона взагалі не відводить тепло, вологу."
Як повідомляли в Міноборони України 1 лютого 2024 р., в ЗСУ вперше почали видавати літню жіночу військову форму, в яку "внесли конструктивні елементи, що дозволяють жінкам-військовослужбовцям почуватися комфортно під час виконання завдань".
За даними Міноборони, моделі розробляв відповідний підрозділ ЗСУ разом із громадськими організаціями та українськими виробниками. "Вони проходили військово-дослідні випробування в одній із військових частин", – йдеться в повідомленні..
"Із чоловічим варіантом не знаєш, коли і що розв'яжеться чи порветься"
"Жіноча форма в армії – це окрема історія", – каже операторка дронів з позивним "Вільна птаха" Наталія Денисенко. Вона поки не отримувала жіночої літньої форми від держави:
"Була затверджена форма, це я знаю, але я її навіть не отримувала, мені її навіть не пропонували. На початку, коли видавали (чоловічу форму – ред.), завжди була проблема, що жіноча талія і сідниці – абсолютно інші від чоловічих. І коли одягаєш чоловічі штани, – то або занадто широко в поясі, а сідниці не влізають, і довжина може бути нормальною при цьому, або ж, якщо вгорі все складається, то довжина коротка і ходиш, як у бриджах".
Із чоловічим варіантом ти не знаєш, коли в тебе що випаде, розв'яжеться, порветься
Наталія в забезпеченні одягом та спорядженням покладається на волонтерів, а чоловічу форму від держави брати більше не хоче:
"Із чоловічим варіантом ти не знаєш, коли в тебе що випаде, розв'яжеться, порветься, зачіпиться, доводиться вшивати-розшивати. Я не беру нічого вже від держави. Протягом мого першого року в армії я брала цю форму, бо не було альтернатив. А зараз є альтернативи, дівчатка із "Землячок" (ГО "Землячки", - ред.) забезпечили і мені цієї форми вистачає".
До повномасштабної війни Наталія працювала редакторкою на телебаченні, а також викладала дітям гру на гітарі. Влітку 2022-го взялася опановувати дрони, зараз служить на Лиманському напрямку.
"За час, поки я в армії, я змінила кілька підрозділів. І були
Товариші по службі починали цю історію про "жінка-діти-дім-сім'я- борщ"
випадки, коли командири або товариші по службі ставилися негативно, і починали цю історію про "жінка-діти-дім-сім'я-борщ". Але це з часом змінюється і найбільше впливає розголос".
Наразі Наталія – одна жінка у своєму підрозділі, і не відчуває жодної гендерної дискримінації:
"Ставлення чудове... Мене сприймають у першу чергу як спеціаліста, як людину, яка прагне працювати і навчатися".
Втім, каже "Вільна птаха", забезпечення жінок в армії залишається великим викликом:
"Наша анатомія абсолютно інша. В жіночих броніках, в жіночих плитоносках є виїмка для грудей. І коли ти в ньому – це зручно, потім не болять груди, немає дискомфорту... Здавалося б, така дрібничка, але вона багато чого вирішує. Також маленькі розміри взуття і маленькі розміри шоломів зазвичай складно знайти. Маленькі рукавички теж достатньо проблемні".
Натомість медикиня Ліза потреби у жіночому бронежилеті не мала, проте виданий державою їй теж не підійшов:
"Бронежилет я купувала собі сама, в мене не було потреби, щоб він був анатомічно жіночим, бо маю маленькі груди... Той бронежилет, який мені видали під час курсу молодого бійця, державний, я максимально затягнула, як тільки могла, він всеодно гойдався в мене на животі. Тобто про жоден комфорт не йшлося".
"Ми можемо бути ніжними, але при цьому чітко знати, як сильно хочемо перемоги"
На виставці у Вашингтоні волонтери ГО "Землячки" представили фото та аудіоісторії Наталії, Лізи, та інших українських військовослужбовиць.
"Навіть в українському суспільстві зберігається така думка, що жінка в армії має бути брудна, страшна, втомлена життям, мужеподібна, з мʼязами. Але насправді ми всі абсолютно різні. Ми можемо бути тендітними, ніжними, але при цьому чітко знати, що ми хочемо донести світу, і як сильно ми хочемо цієї перемоги", – прокоментувала виставку "Вільна птаха".
Усі світлини жінок для виставки "Voice of Defendress" були зроблені на передовій.
"З усіма цими дівчатами ми познайомилися, коли закривали їхні індивідуальні запити... Всі дівчата на цих фотографіях перебувають на бойових посадах... "Санічка" – командирка танкового відділення. "Руна" – командирка зенітно-артилерійського відділення. Тут є медикині, стрільці, піхота, операторки дронів", – розповів співзасновник ГО "Землячки" Андрій Колесник.
Для Андрія та його дружини Ксенії Драганюк робота над питанням забезпечення жінок в армії розпочалася з сімейної історії.
"Наша організація розпочалася, коли моя на 12 років молодша сестра 24 лютого 2022 року разом із чоловіком вирішила приєднатися до сил оборони. Із того часу ми почали забезпечувати сестру, потім її посестер, і так поступово збільшували масштаби", – розповів Андрій.
Він додав, що ні держава, ні суспільство не очікували, що така кількість жінок стануть до захисту України.
Спочатку, кажуть волонтери, на українському ринку були лише дорогі військові жіночі речі з-за кордону, а дещо важко було знайти навіть за великі гроші:
"Не було жіночої форми, взуття, анатомічних плит..."
Тепер необхідні речі та форму навчилися виготовляти в Україні. Одяг для "Землячок" шиє фабрика в Харківській області. За словами волонтерів, форму розробляли в тісній співпраці із самими військовослужбовицями.
"На сьогодні ми розробили і відшиваємо жіночу тактичну форму самостійно за своїми лекалами. Взуття, броніки, шоломи замовляємо в українських виробників...", – розповів Андрій.
Змін із зимовим забезпеченням жінок не відбулося
Перед настанням зими в організації "Землячки" кажуть, що отримали вже замовлення на 2 тисячі комплектів утепленої форми.
"Запити на зимову форму від жінок, дівчат ми отримуємо вже місяць, і вони тільки зростають, а зима ще не почалася", – розповіла Ксенія. – Змін із зимовим забезпеченням (від держави, – ред.) жінок не відбулося. Але відбулися з літнім, це вже добре, Америці для того знадобилося 50 років".
Волонтерка зазначила, що українці навчилися робити пошиття жіночої форми значно бюджетнішим за імпортні варіанти:
"Один комплект форми зимової має в собі теплі штани і теплу куртку. Літній комплект містить 5 одиниць, які потім можна комбінувати з зимовим. Один комплект коштує 8 тисяч гривень, це 200 доларів..."
За словами військової медикині Лізи, до другої зими на фронті її гардероб уже готовий:
"Ще з минулого сезону в мене залишилася "термуха", і не один комплект, в мене є куртка, яку колись собі брала... Зазвичай я намагаюся вдягатися нашаруваннями, можу вдягати 4-5 шарів, і так досягаю потрібного ефекту. Для мене головне – не втрачати мобільність, аби можна було щось із себе зняти, щоб воно усе гарно пропускало вологу і не обмежувало рухи".
Операторка дронів Наталія, яка буде користуватися взимку формою від волонтерів, каже, що найбільше на передовій зігріває все ж не одяг:
"Найбільше потрібна морально-психологічна допомога не лише дівчатам, а й чоловікам. Бо війна– це важка штука. І всі ми потребуємо трішечки підтримки і розуміння того, що ми завжди маємо до кого звернутися і до кого повертатись."
Дивіться також:
