Оборона, стримування Росії та підтримка України – такі будуть пріоритети вашингтонського саміту НАТО, що розпочнеться у липні, вважають експерти вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS).
Європейські країни підходять до саміту НАТО набагато потужнішими в плані забезпечення власної безпеки, кажуть дослідники.
Це потрібно не лише для того, щоб "застрахуватися" на випадок приходу до влади Дональда Трампа, який критично налаштований до НАТО, а і на перспективу, коли увага США може бути відвернута до країн Індо-тихоокеанського регіону, наголошують американські дослідники, які обговорили майбутній саміт НАТО.
Європа повертається до основ, захищається та зосереджується на загрозі, для відвернення якої НАТО було створеноМакс Бергманн
На думку Макса Бергманна, директора програми CSIS для Європи, Росії та Євразії, США інколи посилають в Європу суперечливі сигнали, що вони б хотіли, щоб Європа також була спроможна допомогти Америці у випадку протистояння з Китаєм. Але Бергманн переконаний, що завданням Європа має бути забезпечити мир в Європі.
"Європі потрібно зосередитися на стримуванні Росії, – сказав Бергманн. – Європа повертається до основ, захищається та зосереджується на загрозі, для відвернення якої НАТО було створено".
Кетлін Макінніс, експертка програми міжнародної безпеки CSIS, вважає, що насправді вибір уже не стоїть – протистояти Росії, чи Китаю. Всередині НАТО та серед партнерів організації в Індо-тихоокеанському регіоні є усвідомлення того, що, якщо Україна не встоїть, загрози для Тайваню лише зростуть.
"Якщо Росія переможе в Україні, виклик Тайваню стане набагато складнішим, і стратегічна ситуація для США, союзників, партнерів і демократій у всьому світі стане набагато складнішою, – вважає експертка. – Це не Росія проти Китаю. Це те, як думати про ці виклики цілісно, глобально, і що різні партнери можуть зробити щодо цих викликів".
Готуватися треба до "затяжної війни"
Пріоритетом НАТО є зміцнення оборони та стримування, щоб уникнути війни, вважає Шон Монаган, запрошений співробітник програми CSIS з Європи, Росії та Євразії. Він нагадує, що згідно з доктриною НАТО, "найкращим способом, як уникнути війни, є бути до неї готовим і чітко пояснити це потенційному агресору, в цьому випадку Росії. Тому велика увага на вашингтонському саміті буде приділена обороні та стримуванню".
Він нагадав, що ще два роки тому члени Альянсу домовилися про нову стратегію, тобто повернення до "передової оборони в стилі холодної війни, щоб утримати Росію від поширення її війни в Україні на територію союзників по НАТО". Водночас, каже Монаган, вони підтримували Україну величезними обсягами військової допомоги.
"І якщо Україна є найактуальнішим пунктом порядку денного, то оборона і стримування є найважливішою темою порядку денного НАТО", – вважає безпековий аналітик.
Збройний конфлікт між НАТО і Росією, це була б затяжна війнаШон Монаган
Досвід України показує, що потрібно бути не лише готовим дати відсіч Росії, а і до того, що війна може стати затяжною, каже Монаган.
"Ми виявили, що ще багато чого потрібно зробити щодо питання про те, чи готово НАТО вести тривалу війну і, таким чином, стримувати Росію. В Україні ми бачили тривалі військові дії. Ми знаємо, як це виглядає. І звичайно, збройний конфлікт між НАТО і Росією, – це була б затяжна війна, зіткнення суспільств", – застерігає Монаган.
Знову, щоб уникнути такого сценарію, потрібно бути до нього готовим, пояснює експерт. Для цього потрібен сильний захист та стримування.
"Щоб досягти цієї мети, ми дійшли висновку, що союзники повинні витрачати ще більше, збільшувати промислові потужності, усувати прогалини в можливостях, особливо в Європі, і зміцнювати стійкість свого суспільства по цілому Альянсу", – додає Монаган.
Питання витрат на оборону стоятиме гостро
Тому одним з питань, яке далі буде розділяти союзників, буде питання витрат на оборону, вважає Кетрін Макінніс. Вона зауважила, що за останні 10 років з часу саміту 2014 року у Вельсі у цьому питанні було досягнуто значного прогресу. Якщо тоді лише дев’ять країн НАТО витрачали щонайменше 2 відсотки ВВП на оборону, то до нині це – 23 з 32-х країн НАТО. Але скептики будуть далі вважати, що цього недостатньо, вважає експертка.
Її колега, Шон Монаган додає, що потрібні будуть не лише гроші, а й інші компоненти боєготовності – "більше бойової потужності, більше можливостей і більше співпраці".
Він пояснює, що попри збільшення витрат на оборону, які, однак, ще досі не сягнули рівня Холодної війни, коли витрачалося в середньому по 3% ВВП, армії країн НАТО практично не зросли за останні 10 років.
Також залишилися прогалини в критичних можливостях – протиповітряна та протиракетна оборона, далекобійна зброя, стратегічний транспорт, дозаправлення, логістика, кіберпростір.
Щодо співпраці, то вона ще потребує координації у виробництві зброї, а також у зобов’язаннях перед виробництвом, подібними до тих, які взяли на себе США.
